Значення прологу в описі М. Коцюбинського «Дорогою ціною»
Реферати

Значення прологу в описі М. Коцюбинського «Дорогою ціною»


«Дорога ціна» М. Коцюбинського А. Єнсена — класичний твір, перлина української художньої літератури. Головні події, які пов’язані з головними героями, вписуються в кілку тижнів, а за ширмою — великий історичний відрізок години. Проникнути в історію українського народу, її славні та трагічні сторони допомагають пролог до сповіді.

Ще до слів творіння: «Було в тридцяти долях минулого століття», — сказав я Читачов тим, хто розповідав про давно минулі смерті. М. Коцюбинський розповідає про прохід і про Задунайську Січ, і про Коліївщину, і про повстання гайдамаків.

Історична зміна закладена в словах: «Нещодавно, закинувши мокрою кров’ю в Умань і кинувши в Кодний стібок гайдамських голів, татусі смакували перемогу, гідно відстоюючи свої права на живий робочий інвентар — хлоп». Тут автор передбачив долю селянського повстання 1768 року, відоме в історії як Коліївщина, і місцевості Умань, в якій гайдамаки мстилися панамам за всю народну неправду. Задушивши повстанців, польська шляхта жорстоко розправилася з учасниками. У містечку Кодні, що неподалік від Житомира, шляхта боролася з трьома тисячами повстанців, кидаючи їхні голови з відрізаними головами в яму, так що з них зірвали стібки.

М. Коцюбинський у пролозі пише про вічну боротьбу двох таборів — панського й мужика, оскільки вона ніколи не закінчилася. Своїм твором автор прославляє високий бунтарський дух українського народу, який ні в якому разі не хоче бути робочою худістю для дам і готовий платити дорогу ціну за свободу.

З прологу ми дізнаємося про ліквідацію Задунайської Січі, про перетікання українців у вільні бессарабські степи, про жорсток дослідження втикачів. «На вільних землях організовували на втікачів кульки, щоб ловити, прямо вгору, як вовка чи ведмедя. По всій Бессарабії блукали сторожі, помітно ковзаючи по ровах, стогах сіна, комісарі болотистих річок, сбідженихи, морди», — пише Коцюбинський. А на кордонах влаштували пікетні ряди, і козаки платили плату за розкол узбережжя. А лихою часткою шпигунської перевірки була: вербування, відправка в Сибір, катування чи звернення до каструлі. Але все одно українське селянство вольове, воно «…ще в неволі не заплакало, ще живої душі не прожило», мріяло про волю. Перший день мрії кликав до дня, до вічності в тому місяці, де, як писав на пролозі М. Коцюбинський, «… якщо дорогою ціною можна отримати свободу, а якщо не здобудеш. , а потім покладіть його з китицями на вічний спочинок».

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *