Значення мовних характеристик у комедії
Химия

Значення мовних характеристик у комедії


Завантажити реферат: Значення мовних показників у комедії

Якщо провести опитування серед комедії Фонвізіна, то, напевно, виявиться, що перше, на що звертає увагу сучасний читач комедії «Недоросль», — це прізвища дійових осіб. «Прізвища, що говорять», відразу задають уявлення про персонажа, малюють його стереотипний образ перед читачем (глядачем). Він перестає бути щодо об’єктивним спостерігачем подій та психологічно вже стає їх учасником. Глядачу не дали можливість самому оцінити героїв та їх дії. Із самого початку, з прізвищ дійових осіб, читачеві було зазначено, де негативні персонажі та де позитивні. І роль читача зводиться до того, щоб побачити та запам’ятати той ідеал, якого треба прагнути.

Керуючись як прізвищами, а й вчинками героїв, дійових осіб можна розділити три групи:

  • перша група — негативні (Простакови, Митрофан, Скотінін);
  • друга група — позитивні (Правдін, Мілон, Софія, Стародум);
  • до третьої групи входять решта персонажів; це, здебільшого, слуги та вчителі.

Негативним персонажам та їхнім слугам властива простонародна розмовна мова. Словниковий запас Скотініних включає в основному слова, що використовуються на скотарні. Це добре ілюструє мова Скотініна — дядечка Митрофана. Вся вона рясніє словами: «свиня», «поросята», «хлівок». Уявлення про життя починається і закінчується також скотним двором. Своє життя він порівнює із життєдіяльністю своїх свинок. Наприклад: «Я і своїх поросят завести хочу», «якщо в мене… для кожної свинки хлівок особливий, то дружині знайду світла». І пишається цим: «Ну, будь я свинячий син, якщо…»

Вокабуляр пані Простакової (сестри Скотинина) трохи різноманітніший, через те, що чоловік її — «дурень численний», і їй доводиться всім займатися самої. Але коріння корови можна помітити і в її промові. Улюблена лайка — «скот». Фонвізін іноді відмовляє Простаковій в елементарній логіці, щоб показати, що вона недалеко пішла з розвитку свого брата. Прикладом можуть служити такі фрази: «З тих пір, як усе, що у селян не було, ми відібрали, нічого вже здерти не можемо», «Так хіба потрібно подібно бути кравцем, щоб вміти пошити каптан гарненько?» І, підбиваючи підсумок сказаного, Простакова закінчує фразу: «Яка скотська міркування».

Інші члени сім’ї Простакових теж залишають бажати кращого. Щодо чоловіка Простакової можна сказати тільки те, що він небагатослівний і не відкриває рота без вказівок на свою дружину. Але це й характеризує його як «дурня численного», безвольного чоловіка, що потрапив під підбор своєї дружини. Митрофанушка теж небагатослівний, правда, на відміну від батька, він може говорити, що і коли захоче. Скотинінські коріння виражаються у нього у винахідливості лайок: «стара хричовка», «гарнізонний щур».

Свої мовні характеристики — ознаки станів та елементів суспільства, яких вони належать, мають слуги і вчителі. Вчителі: Цифіркін – відставний сержант, Кутейкін – дячок від Покрови. І своєю промовою вони показують приналежність: один до військових, другий — церковних служителів. Йдеться Єреміївни — це постійні виправдання та бажання догодити.

Лаються:

Кутейкін: «Мене хоч тепер челюстями, аби вию грішникові шляхом накостиляти!.. Притча у язицях!»

Цифіркін: «Я дав би собі вухо віднести, аби цього дармоїда прошколити по-солдатськи!.. Ека образина!»

Вітаються:

Кутейкін: «Дому владиці мир і багато літа з чади та домочадці»

Цифіркін: «Бажаємо вашому благородію вітати сто років, та двадцять…»

Прощаються:

Кутейкін: «Нам геть повелите?»

Цифіркін: «Нам куди похід, ваше благородіє?»

Усі персонажі, крім позитивних, розмовляють дуже яскраво, емоційно. Можна розуміти значення окремих слів, але завжди зрозумілий сенс цілого висловлювання. Наприклад: «Я вас доїду», «У мене та свої зачепи гострі».

Звернемося до мови позитивних героїв. Вона такою яскравістю не відрізняється. У всіх чотирьох у мові відсутні розмовні, просторічні фрази. Це мова книжкова, мова освічених людей на той час, яка мало виражає емоцій. Сенс сказаного складається із безпосереднього значення слів. У решти героїв сенс можна вловити з інтонації.

Фактично неможливо мова Мілона відрізнити від мови Правдіна. Про Софіїну манеру говорити теж дуже важко щось укласти, важко знайти особливості. Освічена доброзичлива панночка, як би її назвав Стародум, чуйно сприймає поради та настанови коханого дядька.

Промови Стародума повністю залежать від того, що в уста цього героя автор вклав свою моральну ідею: правила, принципи, моральні закони, за якими «любовна людина» повинна жити. Монологи Стародума завжди побудовані таким чином: він спочатку розповідає історію зі свого життя, а потім виводить мораль. Наприклад, розмова Стародума з Правдіним. А діалог Стародума з Софією — це зведення правил, і «… всяке слово буде врізане в серце».

У результаті виходить, що негативного героя характеризує його самого, а мова позитивного героя використовується автором для висловлювання своїх думок.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *