Журба і радість Олександра Олеся
Реферати

Журба і радість Олександра Олеся


Інтереси Олександра Олеся гнівалися разом, а інтереси Олександра Олеся були нерозривні. Уже перша збірка «Радість обняла радість» виявила ліричний талант автора. Сердечність і тепло від шкіри кирки. Недарма писав Максим Рільський, який, зокрема, О. Олеся, інтелігенція, мала надзвичайну творчу силу, визнаючи в ньому широкого й безперервного лірика.

Поезії О. Олеся кричить захоплення в читачів і сьогодні, за сморід совнені журби-ї радості, тяжкого болю.

Підсумковим реквіємом за загиблими героями звучить «Пісня жалібна», де автор стоїть на помості катам, обіцяє зробити все заради кращого майбутнього свого народу:

Зроблю край нашої, як сонце, залу.

Щоб хвилина вина та інші світанки.

Ні репресії, ні масові верстви, ні вироки не могли загнати в надію на жадібність до волі, бо шкура була підготовлена ​​заради сили життя. О. Олесь співає:

Про терези життя і смерті,

І одна з них важливіша…

Якщо є життя, помирись, гріми!

За волю шкури від нас краще!

Багато болю і нещастя випало на долю письменника, елю биків в йогівському житті і сяйва зубів, і щасливого щастя. Інакше не можна було б заспівати гімн життю у вірші «Сміються і плачуть солов’ї».

Він співає люблячи свою країну, бажаючи творити для добра, але змушенія був жити на чужині. Не знаючи сили й сміливості повернути з Будапешта на Україну, вже почавши проклинати себе заради цього. Невімівна туга за Батьківщину, я відчуваю сум’яття і каяття, я відкриюся і журби знали власний вираз у вірші «Якби я знав, що розлучився б з тобою». Він пише про люті муки, сміх і морок, як перевірки йоги на чужині. Якби ти наперед знав, що в новому твоєї руки пошарпаються, а в Мурі закриються пісні, О. Олесь хотів попрощатися з рідним краєм і підписати:

Привіт! не пішов би я с шанбой

Жартівна халупа на чужині…

В пекло?! Проте в мені!

Просячи розпукой і страждань, він співає принести тобі, бажаючи благословення рідної землі. Не дай своїй матері такий крик вселити, О. Олесь, втративши вірність своєму народу, навіки визнавши шанування України, українського народу, приніс любов до батьківського краю.

Поезії О. Олеся житиме вічно, більше в них весни й сварки, смути й страждання, надії й натхнення. Навіщо пісня солов’я, що всіх зачаровує і кидає.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *