Життя і смерть Юрія Живаго
Химия

Життя і смерть Юрія Живаго


Завантажити реферат: Життя і смерть Юрія Живаго

У людині, у її скромній особливості, у праві на цю особливість — єдиний і вічний сенс боротьби за життя.

В. Гроссман

Я завжди зневажав людей, які надто дбають про те, щоб бути ситими.

Великий Горький

Є щось жорстоке і єдине правильне прагнення людини боротися. І щастя, коли ця боротьба не за шматок хліба, не за право жити та виживати, а за свою душу, за своє право бути людиною. Це єдине, через що варто жити, боротися і померти, до останньої хвилини залишаючись вірним самому собі, своїм принципам та своїй людській гідності. І скажуть тоді сто великих класиків: Ось він, наш герой! Ось вона, унікальність людської душі! Скажуть і візьмуться за перо, і з’явиться в літературі ще один новий герой, а за ним ще один і ще… Кожен буде трішки новим, трохи традиційним, наприклад, герой початку XX століття.

Що таке початок століття? Час, коли “потрібність і бездіяльність загострилися, унаслідок чого різко зросла активність народних мас”? Ні, це ще не є головною причиною появи нового героя XX століття. Так, стався розлом, з’явилися слабкий інтелігент та сильний робітник. Юрій Живаго та нічліжка на самому дні життя. Але хіба не намагалися люди, розділені, становими бар’єрами, знайти себе у цьому сумбурному часі? Намагалися ж! Актор шукав лікарню, Попіл — щастя, Лука — віру, Сатин — правду… Кожен ставив собі за мету.

Одного разу будь-яка людина ставить собі за мету і вже від нього залежить, чи стане ця мета сенсом її життя, чи це так, хвилинне бажання. Ціль існує завжди, часто вона стає єдиною і кінцевою, без неї немає життя, і боротьба за неї є боротьба за життя. Є щось образливе і несправедливе у революції, мабуть тому, що вона змусила боротися з особливою силою та жорстокістю. Вона викинула зі своїх фанатичних рядів наївного лікаря на прізвище Живаго. “Маленьким хлопчиком він застав ще той час, коли ім’ям, яке він носив, називалося безліч найрізноманітніших речей. Була мануфактура Живаго, лазні Живаго, будинку Живаго, спосіб зав’язування та закапування краватки шпилькою Живаго, навіть якийсь солодкий пиріг круглої форми, на зразок ромової баби, під назвою Живаго. Раптом усе це розлетілося. Вони збідніли”. Залишився лише один скарб: безцінна душа Живаго. За це революція поставила його перед вибором: стань жорстоким чи гинь. Але хіба міг тендітний, добрий Живаго стати жорстоким? І раптом, одного дня, стати зовсім іншим, забути про вміння мріяти, писати вірші… Ні, він зробив інший остаточний вибір, що прозвучав як вирок: він вирішив залишитися у своєму часі, тоді як нове життя несло всіх кудись далі, у нові виміри, які не піддаються законам космосу. Він вирішив загинути, але зберегти себе як особистість. У цьому є сенс його боротьби: бажання зберегти себе. Життя через смерть. Дуже важко знати, що помреш і продовжувати жити. А Живаго знав, що помре.

Крейда, крейда по всій землі
У всі межі,
Свічка горіла на столі,
Свічка горіла.
Як улітку риємо мошкара
Летить на полум’я,
Зміталися пластівці з двору
До віконної рами.

Зліталися до Юрія Живаго ті, хто сумнівався в правильності свого вибору. Зліталися за підтримкою, за часткою тієї твердості, якою він мав у своїх переконаннях. І йшли від нього тихі та мовчазні. Тоня, Лара, Гордон… Напевно, не переконані, але вражені його аргументами. Вони знали, що він помре. Тоді вже знали.

А він зробив простіше: він перестав думати про те, що він інший, що йому судилося боротися, а потім кудись піти, «не звертаючи уваги на окрики» прорватися крізь штовханину, ступити зі сходинки трамвая, що стоїть на бруківку, зробити крок, інший , третій, впасти на каміння і більше не вставати”.

Він перестав думати про майбутнє і спробував прожити відпущений час так, як хотів би жити завжди. І спалахнуло яскравіше полум’я свічки, зміцніла душа у своїй вірі, і засяяла на небі нова зірка (не могла не повстати). Стала вона орієнтиром блукаючим у пітьмі душ. Люди називали її Різдвяною, бо колись, невідома перед тим, сором’язливіша за плошку.

У віконце сторожки
Мерехтіла зірка на шляху до Віфлеєму.
Вона палала, як стог, осторонь
Від неба та Бога,
Як відблиск підпалу,
Як хутір у вогні та пожежа на гумні.
Вона височіла палаючою скиртою
Соломи та сівби
Серед цілого всесвіту,
Стривоженою цією новою зіркою.

Висвітлила вона народження немовляти Ісуса. Але це було раніше, а тепер вона світила іншій людині — Юрію Живаго. Вела його вперед, впевненого та вільного, а потім хтось назвав пройдений під цією зіркою шлях — боротьбою за життя.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *