Здібності та обдарованість у молодшому шкільному віці
Химия

Здібності та обдарованість у молодшому шкільному віці


Здібності та обдарованість у молодшому шкільному віці

Завантажити реферат: Здібності та обдарованість у молодшому шкільному віці

План реферату

Вступ

1. Визначення понять здатність, обдарованість

2. Здібності та обдарованість у молодшому шкільному віці

3. Узагальнення творчої активності молодших школярів

3.1. Розвиваючий етап.

3.2. Завершальний етап.

3.3. Підбиття підсумків.

Література

ВСТУП.

Питання, яке я розглядаю у своїй курсовій роботі один із наймодніших у психології та педагогіці сьогодні. Це питання розвитку розумових здібностей людини, про обдарованості, геніальності. І найголовніше — який вплив на ці здібності надає розвиток творчого потенціалу дитини, як психологічно правильно розвиваючи уяву, збагачуючи духовний і культурний рівень можна досягти якісного поліпшення процесів мислення. Я хочу простежити, наскільки тісно пов’язані творчість і розум.

Наполеон якось сказав, що розум і воля полководця повинні дорівнювати один одному, як дві сторони квадрата. В наш час не тільки від полководця потрібна така двомірність, оскільки з посиленням засобів впливу на навколишнє середовище, комунікацій особистий вплив людини на історію збільшився. Однієї двомірності явно обмаль. Великі біди сталися з людством тільки тому, що чиясь воля виявилася сильнішою, ніж розум або навпаки розум — сильнішим за волю. А скільки нещасть сталося через відсутність третього компонента — етичного. Адже людина з розвиненою волею та розумом, але відсутньою етикою просто небезпечна!

Тому напрями психології вивчають взаємозв’язок процесів мислення та активної творчої уяви у світлі розвитку духовності найбільш актуальні для людства. Вирішення саме цього питання і буде першим завданням моєї курсової роботи.

«Геній падає з неба …», — Це цитата Дідро. Але вона має продовження: ”І одного разу, коли він зустрічає ворота палацу, припадає сто тисяч випадків, коли він потрапляє повз.” Так ось, які умови цього палацу, як правильно створити їх – це друге завдання даної роботи.

Якщо простежити історію людської цивілізації (або хоча б історію середземноморської, європейської цивілізації), то не можна не помітити один приголомшливий факт: генії та чудові люди дуже часто, з якоюсь дивовижною закономірністю з’являлися то тут, то там — спалахами, групами. Один такий спалах стався в золоте століття Стародавніх Афін у століття Перікла. У цього державного діяча буквально за столом одночасно збиралися такі визнані у всьому цивілізованому світі генії як скульптор Фідій, Творець безсмертних трагедій Софокл, філософи Сократ і Платон, Анаксагор, Зінон і Протагор. Майже всі вони були корінними громадянами Афін – міста, яке ледве налічувало 60 тисяч вільних громадян. І майже всі вище названі генії сформувалися дома, не приїхавши з інших районів Греції. Але жодні дані генетики не дозволяють думати, що афіняни спадково перевершували навколишні народи. Отже, звідки ж такий «викид» геніїв?

Весь секрет полягає в середовищі, що стимулює той чи інший вид обдарування, творчості, діяльності. Всі ці люди належали до одного соціального прошарку із стійкими традиціями, підкріпленими соціальною наступністю. У спілкуванні один з одним, у взаємному впливі один на одного, а так само завдяки тому, що їхня творчість була потрібна не тільки вузькому колу поціновувачів, а й широким масам вільного міського люду, — всі вони просто змогли реалізувати притаманні їм задатки.

Перенесемося до Італії 13 століття. У родючій долині річки По, на перехресті доріг зі сходу на захід і з півночі на південь відбуваються важливі і незабутні зміни. Пополани (торговці і ремісники) Флоренції, домігшись в13 столітті скасування кріпосного права, створили тим самим потужний прошарок міського люду, який вже був здатний розуміти живопис, архітектуру, музику — адже не слід забувати, що люди щотижня проводили багато годин у храмах (католицька) церква, крім 52 неділі, має щорічно ще півсотні свят). У церкві цей міський народ спочатку дивився, потім дивився, та був і розглядав скульптурні і художні твори; спочатку плескав вухами, не слухаючи музики, а потім почав її слухати і навіть розуміти.

У 14 столітті у Флоренції від восьми до десяти тисяч людей ходили до початкової школи, не менше тисячі до середньої та від п’ятисот до шестисот юнаків щорічно відвідували вищі навчальні заклади. Як при цьому не настати відродження?

Епоха Відродження — це епоха масового устремління до культури, знань, мистецтва; масового попиту живопис і живописців як із боку меценатів. Це епоха масового попиту грамотних людей. У багатьох майстерень обдаровані учні, змагаючись, обговорюючи, критикуючи, навчаючись, створювали ту своєрідну атмосферу, ту “критичну масу”, коли він починається цінна реакція творчості, у якій неминуче повинні спалахувати особливо обдаровані і цілеспрямовані генії типу Мікеланджело і Лео.[22]

У результаті напрошується висновок: скрізь, де б не з’являлися ідеальні або навіть оптимальні умови, громадський попит, соціальне замовлення на той чи інший талант — обов’язково цей попит виносив на світ велику кількість особливо обдарованих або навіть геніальних людей.

При цьому частота зародження потенційних геніїв у всі епохи і у всіх народів однакова, але реалізували себе набагато менше. Тому я вважаю за необхідне вивчати природу виникнення геніїв. А тим більше ретельно готувати ґрунт для їх успішної реалізації. Деякі проблеми початкової школи, пов’язані з навчанням та розвитком обдарованих дітей і торкнеться моєї роботи.

У сучасній літературі з’являється все більше статей, публікацій, що так чи інакше торкаються цієї теми. Правда, всі вони лише крапля в морі психологічних проблем, що з’являються у вчителів та батьків обдарованих дітей у наш час, коли інформація змінюється кожні п’ять років, а часом і частіше. Нинішнім школярам доводиться вміщати стільки на свою пам’ять, що часом їхня молода нестійка психіка не витримує таких навантажень. Звідси емоційні зриви, пригніченість. Тут вже не доводиться говорити про розвиток творчого потенціалу, що вимагає дбайливого, вдумливого ставлення, відбувається безперервна гонка за кількістю та якістю знань.

У цьому хочеться відзначити роботи відомого психолога, доктора психологічних наук М. Лейтеса. Його роботи з вивчення психіки обдарованих дітей займають чільне місце у російській психології. Багато психологічні принципи розвитку творчості в дітей віком молодшого шкільного віку висунули Н.Н. Поддяков, Д.М. Узнадзе, А.В. Запорожець, А. Матюшкін.

Велику роботу, як теоретик зробив В.А. Моляко. Він глибоко вивчив проблеми психології творчості. Особливо цінна його розробка підходу до вивчення обдарованості, де найбільш повно структурував це психологічне явище.

Свої психологічні моделі були розроблені і рядом західних психологів: Дж. Гілфорд, Е. Де Боно, Дж. Галлаїр, Дж. Рензуллі, П. Торренс. Однак доступ до праць цих авторів, на жаль, дуже обмежений. Тож у вивченні цього питання доводиться більше спиратися таких стовпів російської, радянської психології як Б.М. Теплов, С.Л. Рубенштейн та ін.

Цікаві дослідження у галузі фізіології обдарованих, геніальних людей провів доктор біологічних наук, професор В.П. Ефроімсон. Як правило, знання механіки будь-якого явища дозволяє точніше судити про його прояви.

І нарешті, хочу відзначити чудову дослідницьку роботу доктора психологічних наук Ю.З. Гільбуха. Разом з групою вчених їм була розроблена диференційована система навчання, що дає більше змоги проявити індивідуальність дитини.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *