Реферати

Загальна характеристика мовлення


Однією з основних відмінностей людини від тваринного світу, відмінністю, що відображає закономірності її фізіологічного, психічного та соціального розвитку, є наявність особливого психічного процесу, який називається мовленням.

Мовлення — це процес спілкування людей за допомогою мови.

Щоб вміти говорити і розуміти чуже мовлення, потрібно знати мову і вміти нею користуватися.

У психології прийнято розділяти поняття «мова» і «мовлення».

Мова — це система умовних символів, за допомогою яких передаються поєднання звуків, що мають для людей певне значення і значення.

Мова виробляється суспільством і є формою відображення в суспільній свідомості людей свого суспільного буття. Мова є досить складною сутністю. Будь-яка мова має систему значущих слів (тобто лексичний склад мови), систему різноманітних форм слів і словосполучень (тобто граматику мови), а також звуковий або фонетичний склад, який є лише властивим до цієї конкретної мови.

Основне призначення мови полягає в тому, що, будучи системою знаків, вона забезпечує присвоєння кожному слову певного значення. Будь-яке значення слова завжди є узагальненням.

На відміну від мови, мовленням прийнято називати процес словесного спілкування, яке може здійснюватися у формі повідомлення, вказівки, запитання, наказу. З психологічної точки зору спілкування за допомогою мови не менш складне, ніж сама мова. Щоб за допомогою мовлення передати будь-яку інформацію, необхідно не тільки підібрати відповідні слова, що мають певне значення, а й конкретизувати їх. Кожне слово є не що інше, як узагальнення, тому в мовленні його потрібно звузити до певного рівня чи значення. Це досягається введенням слова в конкретний контекст.

Крім змісту, що передається через словесні значення, мова виражає також емоційне ставлення до того, що вони говорять. Це явище називається емоційно-експресивною стороною мови і обумовлено тональністю звучання слів, що використовується для вимови висловлюваної фрази.

І, нарешті, мова може мати і психологічну сторону, оскільки мова часто містить смисловий підтекст, що відображає мету (або мотив промови), з якою була сказана та чи інша фраза. Однак не кожна фраза використовує семантичний підтекст як специфічне інформаційне навантаження. У деяких випадках семантичний підтекст може мати характер прихованого (прихованого) значення.

Таким чином, вербальне спілкування є складним і багатогранним процесом (рис. 13).

Загальна характеристика мовлення

рис. 13. Загальна характеристика та структура мовлення як психічного пізнавального процесу

Сучасному стану мови як універсального засобу спілкування передував тривалий процес філогенетичного розвитку людини. Слід зазначити, що мовлення — це специфічно людська діяльність. Мовлення, а разом з ним і мова, виникли вперше лише в людському суспільстві. Можливо, поява мовлення була пов’язана зі працездатністю людини, оскільки в процесі колективної праці виникла необхідність координації спільних зусиль учасників трудового процесу.

Сучасна наука має підстави вважати, що складна кінетична мова була першим засобом спілкування. Передбачається, що ця форма мовлення, пов’язана з примітивним образним мисленням, існувала вже у людей другої міжльодовикової ери, тобто близько півмільйона років тому. Складна кінетична мова розуміється як найпростіша система передачі інформації за допомогою рухів тіла. За допомогою такої мови первісна людина могла виявляти погрозу чи налаштованість по відношенню до свого опонента, висловлювати свою образу та обурення, а також ряд інших простих станів. Звичайно, спілкування використовувалося і в процесі спільної праці, але рухи спілкування та рухи, пов’язані з працею, швидше за все, не мали чіткої диференціації.

Наступний етап розвитку мовлення був пов’язаний з поступовим відокремленням мовленнєвих рухів від трудових дій та їх спеціалізацією як засобів спілкування, тобто перетворенням їх у жести. Такий поділ рухів на мовні та трудові був викликаний ускладненням трудової діяльності людей. У результаті виникла спеціалізована ручна мова та ручне (кінетичне) мовлення.

Перехід до правильного звукового мовлення почався більше 100 тисяч років тому, в четвертому льодовиковому періоді. Швидше за все, це було пов’язано з розвитком виробництва та первинним поділом праці. Виникла значна потреба в мовленні, за допомогою якого предмети і явища можна було позначати набагато точніше — у системі розчленованих понять. Ручне мовлення більше не могло відповідати цій вимозі, тому роль звуків голосу, пов’язаних з ручними жестами, стала все більше зростати.

Звукова мова не відразу була такою досконалою, як зараз. Швидше за все, після появи звукове мовлення тривалий час залишалося близьким за змістом до кінетичного. Спочатку слова мали дуже загальне, розпливчасте значення. Одне і те ж слово могло використовуватися для позначення об’єктів різного змісту. Це явище називається примітивним полісемантизмом, або багатозначністю слів.

З певною впевненістю можна припустити, що перші слова замінили цілі речення. Швидше за все, на першому етапі виникнення і розвитку звукового мовлення не було дієслова, іменника, інших частин мови. Тому перші мовленнєві форми були дуже примітивними. Вони не містили жодного прихованого значення чи контексту. Мовлення використовувалося лише для передачі будь-якої інформації і не було пов’язано з передачею емоційного стану мовця. Потім під впливом праці розвивалися значення слів. Слова не тільки набули більш конкретного семантичного значення, але й диференціюються за граматичними формами. Все це призвело до формування мови зі складною морфологією і складним синтаксисом.

Наступним етапом розвитку мовлення було створення писемності. Письмове мовлення, як і усне, у своєму розвитку пройшло ряд етапів. Спочатку письмові знаки виникли і розвивалися під впливом кінетичного мовлення, а пізніше, з появою звукового мовлення, письмові знаки почали відображати значення звуків, що призвело до появи писемності сучасного алфавітно-фонетичного типу.

Отже, людське мовлення, як і мислення людини, є продуктом суспільно-історичного розвитку, під час якого мовлення почало виконувати ряд функцій і посіло одне з найбільш значущих місць у психічному та соціальному житті людини.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *