Водопостачання 3
Реферати

Водопостачання 3


Постачання води

Водопостачання — це подача поверхневих або підземних вод споживачам води в необхідній кількості та відповідно до цільових показників якості води у водних об’єктах. Інженерні споруди, призначені для вирішення проблем водопостачання, називаються водопроводом, або водопроводом.

Призначення водопостачання

Воду споживають різні споживачі для найрізноманітніших потреб. Однак переважну більшість цих витрат можна звести до трьох основних категорій:

  • витрати на побутові та питні потреби (пиття, приготування їжі, прання, миття, підтримання чистоти житла тощо),

  • витрати на виробничі потреби (витрати підприємств промисловості, транспорту, енергетики, сільського господарства тощо),

  • витрати на гасіння пожежі.

При подачі води враховують її якість, наприклад, вимоги СанПіН 2.1.4.1074-01 «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованих систем питного водопостачання. Контроль якості». Для доведення якості води до необхідних стандартів використовується водопідготовка.

Джерела водопостачання

Вибір джерела є одним з найважливіших завдань при будівництві системи водопостачання, оскільки він значною мірою визначає характер самої системи, наявність у її складі певних конструкцій, а отже, і вартість. як будівництва, так і експлуатації. Джерело водопостачання повинно відповідати таким основним вимогам:

забезпечити отримання з нього необхідної кількості води з урахуванням зростання водоспоживання на перспективу розвитку об’єкта;

забезпечити безперебійне водопостачання споживачів;

забезпечити воду такої якості, яка найбільше відповідає потребам споживачів або дозволяє досягти необхідної якості шляхом простої та дешевої очистки;

забезпечити можливість подачі води на об’єкт з найменшими витратами;

мають таку потужність, щоб відбір води з неї не порушував існуючу екологічну систему.

Правильне вирішення питання вибору джерела водопостачання для кожного даного об’єкта вимагає ретельного вивчення та аналізу водних ресурсів місцевості, на якій розташований об’єкт. Майже всі природні джерела води, які використовуються для водопостачання, можна розділити на дві основні групи:

надводні джерела — моря або їх окремі частини (бухти, протоки), водотоки (річки, струмки, канали), водосховища (озера, ставки, водосховища, затоплені кар’єри), болота, природні виходи підземних вод (гейзери, джерела), льодовики, снігові поля;

підземні джерела — басейни підземних вод, водоносні горизонти.

Система водопостачання

Водопровідна система — це комплекс споруд для забезпечення певної (заданої) групи споживачів (даного об’єкта) водою в необхідній кількості та необхідної якості. Крім того, система водопостачання повинна мати певний ступінь надійності, тобто забезпечувати споживачів водою без недопустимого зниження встановлених показників своєї роботи щодо кількості або якості води, що подається (перебої або зниження водопостачання або погіршення її якості в неприпустимих межах).

Основні елементи системи водопостачання

Система водопостачання (населення або промислового підприємства) повинна забезпечувати надходження води з природних джерел, її очищення, якщо це зумовлено вимогами споживачів, та подачу до місць споживання. Для виконання цих завдань в систему водопостачання зазвичай включаються такі конструкції:

  • водозабірні споруди, за допомогою яких вода забирається з природних джерел,

  • водопідйомні споруди, тобто насосні станції, які подають воду до місць її очищення, зберігання або споживання,

  • споруди для очищення води,

  • водоводи та водопровідні мережі, що служать для транспортування та подачі води до місць її споживання,

  • башти та резервуари, що виконують роль регулюючих і запасних баків у системі водопостачання.

Залежно від місцевих природних умов і характеру водоспоживання, а також залежно від економічних міркувань схема водопостачання та її складові елементи можуть сильно відрізнятися. Великий вплив на схему водопостачання має прийняте джерело водопостачання: його характер, потужність, якість води в ньому, відстань від нього до об’єкта водопостачання і т. д. Іноді для одного об’єкта використовується кілька природних джерел.

Класифікація систем водопостачання

Системи водопостачання можна класифікувати за рядом основних ознак. За призначення:

  • системи водопостачання населених пунктів (міст, селищ),

  • промислові системи водопостачання,

  • сільськогосподарські системи водопостачання,

  • протипожежні системи водопостачання,

  • комбіновані системи водопостачання (господарсько-виробничі, господарсько-пожежні та ін.).

За способом подачі води:

  • гравітація (гравітаційна),

  • з механізованим водопостачанням (за допомогою насосів),

  • зона (в одних районах самопливом, в інших насосами).

За характером використовуваних природних джерел:

  • отримання води з поверхневих джерел (річка, озеро тощо),

  • отримання води з підземних джерел (джерельних, артезіанських та ін.),

  • змішаного типу.

Як використовується вода:

  • прямоточні системи водопостачання (з одноразовим використанням води),

  • системи рециркуляції води,

  • системи рециркуляції води.

Економія води

Економічне та ефективне використання води, що забирається з джерел, повинно

планується та реалізується у двох напрямках. Зрозуміло, що використання води

безпосередні водокористувачі є першим і, мабуть, найбільшим, що привертає увагу всіх, хто орієнтований на збереження води. Але є й другий напрямок, який не повинен залишатися поза сферою інтересів учасників водогосподарського комплексу. Так само, якщо не великі, то запаси в руках менеджерів – менеджерів водного господарства. Вони полягають у невідповідності між потребами водокористувачів і обсягами водопостачання, в його нерівномірності та нестабільності, у тих коливаннях витрат, які мають місце в будь-якій водогосподарській системі. Для широкого поширення досвіду та результатів цих проектів можна рекомендувати такі основні напрямки водозбереження в регіоні:

  • Удосконалення системи обліку води;

  • Запровадження прогресивної системи оплати води шляхом встановлення заохочувальних ступінчастих тарифів, а також штрафних санкцій за обсяги води, використаної понад нормативи, тощо;

  • перегляд усіх нормативів водокористування на основі досить відомих науково обґрунтованих комп’ютерних програм «ISAREG» та «CROPWAT», які дають змогу успішно полегшити процес планування водокористування і при цьому врахувати особливості різноманітних об’єктів і років різної водності, а також створити основу для оперативного коригування водоспоживання різної водозабезпеченості;

  • на підставі цих норм здійснюється перегляд лімітів водокористування, які на даний момент переважно завищені, що призводить до великих організаційних втрат, надмірних витрат коштів та збільшення навантаження на водовідведення;

  • розробка зональних показників потенційної продуктивності води та, відповідно до них, надання пільг водокористувачам, які їх виконують, у вигляді зниження податків або зниженої плати за водогосподарські послуги;

  • Створення системи піонерських проектів водозбереження як пріоритетних об’єктів демонстраційного водокористування;

  •  впровадження водообігу та інших організаційних заходів, а також технологій, спрямованих на боротьбу з втратами води на полі або з її непродуктивним використанням (короткі борозни, зрошення концентрованим струменем через борозну, ретельне дотримання планування поля тощо);

  • впровадження сучасного обладнання та технології зрошення;

  • Створення консультативної служби для водокористувачів з питань раціонального використання водних і земельних ресурсів та досягнення потенційної продуктивності води та землі.

Поряд з організаційно-технічними заходами з організації водозбереження велике значення має управління потребою води на основі державної політики, спрямованої на раціональне використання водних ресурсів, що включає:

  • створення правової бази водокористування та підтримки водокористувачів;

  • запровадження на державному рівні економічного стимулювання водозбереження як на рівні водокористувачів, так і на рівні водогосподарської організації;

  • освітня програма з охорони води, починаючи зі школи;

  • заохочення ентузіастів охорони води шляхом поширення їх досвіду та створення для них позитивного іміджу;

  • система навчання та ознайомлення водокористувачів;

  • виробництво машин, інструментів та інструментів для економного використання води;

  • державна підтримка постачання водокористувачів приладів обліку води.

Впровадження передових та екологічно чистих технологій повинно мати продуманий механізм політичного середовища (фінансові, організаційні, правові та технічні інструменти). Навіть у рамках Європейської водної рамкової директиви темпи впровадження цих технологій є повільними, що пояснюється низкою об’єктивних причин:

  • високоекологічне та високотехнологічне обладнання, наприклад, мікро-

фільтраційні модулі всередині станцій для видалення активного мулу має велику

вартість капітальних вкладень і, хоча працюватиме набагато довше (в десятки разів), не буде

вписується в сучасні ідеї щодо ефективності та окупності

капітальні вкладення. Для цього слід запровадити певні знижки чи стимули для інвесторів, наприклад, у розмірі ціни формування водного ресурсу, який ця технологія повертає до життя (інакше ці кошти довелося б шукати державі на більший масштаб).

душові пристрої, унітази тощо) можуть знизити споживання води на людину до 100 л/добу, але якщо кожен зменшить одиничні витрати, то багато очисних споруд

конструкції тощо будуть використовуватися недостатньо. Ось чому ступінь здійснення консервації

технології мають бути збалансовані з витратами на потреби та можливості, щоб витрати на економію води були б меншими, ніж витрати на розвиток потужностей, якби не було економії води;

вартість витрат, і традиційно тендер присуджується тим, хто надає нижчу ціну. Але нова технологія не може бути дешевшою — вона зазвичай вигідна в довгостроковій перспективі і

екологічні аспекти. Тому конкурентні умови та критерії мають бути докорінно змінені на користь соціально вигідних рішень;

  • Встановлені ціни на воду на основі повного відшкодування витрат + прибуток навряд чи сприятимуть більшим технологічним та екологічним рішенням, оскільки вони розраховані на основний обсяг водоспоживання та водопідготовки, і, крім того, для певна технологія. Муніципалітети, зацікавлені в охороні природи, повинні нести частину витрат на екологічні технології.

Більш детальні заходи, спрямовані на економію води та підвищення продуктивності праці

вода буде показано нижче. Загальновизнано, що в основі боротьби з ірраціональним

використання води в системах водного господарства полягає в підвищенні ефективності систем двох типів: технічних і організаційних. Підвищення технічної ефективності систем водопостачання досягається, як відомо, шляхом усунення витоків у водопровідних і трубопровідних мережах, боротьби з фільтрацією в зрошувальних каналах шляхом прокладки або переобладнання земляних каналів у труби, лотки, впровадженням автоматики тощо. організаційна ефективність досягається шляхом запобігання скидів, простою води через канали, усунення несанкціонованих водозаборів, спорудження всередині системи резервуарів, що вловлюють надлишковий потік, а також басейнів добового регулювання, що вирівнюють добову нерівномірність водопостачання та водозабору. Але тут не менше уваги слід приділити виведенню

нерівномірний розподіл води між гілками каналу меншого порядку або між водокористувачами. Будь-яка система розподілу, в тому числі і водогосподарська, характеризується ентропією, яка тим більше, чим більше рівнів ієрархії і тим нижче ступінь регулювання та обмежень.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *