Використання суб'єктивного портрета під час розшуку невідомого злочинця
Химия

Використання суб’єктивного портрета під час розшуку невідомого злочинця


Використання суб’єктивного портрета при розшуку невідомого злочинця

У розслідуванні злочинів використовують різні відображення ознак зовнішності людини. Найчастіше зустрічається опис.

Воно міститься у протоколах слідчих дій, рапортах, довідках, орієнтуваннях, складених під час оперативно-розшукових заходів, у заявах, листах громадян, у документах різних організацій.

Так, наприклад, розшук злочинця, що зник з місця події, починається з використання даних про зовнішність, встановлених при допиті потерпілих та свідків очевидців. Складаючи опис при допиті, необхідно прагнути максимального збереження первинного враження очевидця зовнішності особи, що встановлюється. Слідчий, який знає основи ідентифікації за ознаками зовнішності, повинен постановкою відповідних питань заповнити та уточнити необхідні відомості.

Складність цієї роботи пояснюється тим, що словесно важко описати навіть знайому людину.

Найчастіше дається характеристика середнього, що мало допомагає в розшуку. Більшість людей не знайомі з криміналістичною термінологією і допускають слова та вирази, сенс яких нечітко визначений (наприклад, <симпатична особа>, <схожий на садівника> тощо). Допитувані описують злочинця, користуючись загальножитейськими характеристиками, які, як правило, не є точними та однозначними. При цьому слід мати на увазі, що питання особи, яка проводить допит, не повинні бути навідними, відповіді треба фіксувати у формулюваннях, що допитується, а не в спеціальних термінах. Не можна механічно замінювати слова очевидця термінологією <словесного портрета>, оскільки може спотворитися сенс показань.

При допиті важливо відновити всі найдрібніші деталі події. Вони здаються здавалося б несуттєвими, але з механізму асоціативних зв’язків допомагають оживити зорові образи, відновлюється повна картина, що сталося, отже, очевидцю ясніше видно зовнішній вигляд встановлюваного людини. Після цього очевидцю можна показати альбоми, що являють собою набори знімків різних людей, а так само схеми, що ілюструють частини одягу, взуття і речей, що носяться, і він уточнить свої показання, вкаже на схожі ознаки зовнішності.

Використання опису зовнішності у встановленні та розшуку різних осіб найчастіше відбувається у несприятливих умовах: короткочасність спостереження, недолік освітлення, зміна ознак зовнішності та ін. У таких ситуаціях найбільший ефект дає робота з виділенням в описі трьох груп ознак: орієнтовних, домінуючих, що індивідуалізують. Спочатку людину необхідно виділити з групи (натовпу) за орієнтуючими ознаками, помітними здалеку — стать, вік, зростання, статуру. Потім у зовнішності виділяють домінуючі ознаки. Це найбільш яскрава, характерна деталь, що істотно «вирізняється у зовнішності». А для остаточного оперативного ототожнення використовуються ознаки, що індивідуалізують. Вони менш наочні, але більш різкі, і при близькому розгляді можна вирішити питання, чи спостерігається особа розшукується.

У криміналістичної практиці широко застосовуються суб’єктивні портрети. Це зображення особи, фігури людини, створені на основі уявного образу пам’яті очевидця. Такі портрети, звісно, ​​не фотографічні копії, не знімки з оригіналу. Образи у пам’яті зазнають певних змін, уявний образ людини, якого запам’ятав свідок, з часом втрачає ясність і повноту, іноді він спотворюється під впливом страху, навіювання, умов за яких відбувалося сприйняття.

Проте загалом вони адекватно і досить повно зберігають ознаки зовнішності та успішно використовуються у розкритті злочинів.

Для використання отриманих відомостей у розшукових цілях виходячи з даних допиту становлять інформаційно — розшукові орієнтування, де має місце підсумований виклад відомостей про ознаки зовнішності розшукуваних осіб. Ось для такого підсумовування ознак зовнішності вдаються до виготовлення суб’єктивних портретів, найпоширенішими з яких є мальований портрет – малюнок обличчя, виготовлений художником – портретистом за участю спеціаліста криміналіста зі слів очевидців – свідків та потерпілих, та фотокомпозиційний (монтаж фото знімків різних людей). Допомога слідчому та криміналісту у створенні фоторобота надає комп’ютер, який дозволяє прискорити та полегшити цю складну роботу.

До композиційно-мальованих портретів відносяться портрети, складені зі стандартних, заздалегідь виготовлених прозорих плівок (діапозитивів) з малюнками власних елементів голови та обличчя (зачісок, брів, очей, губ, підборіддя, зморшок та ін.). У практиці оперативних та слідчих органів для підсумовування ознак зовнішності розшукуваного застосовують монтажно-демонстративний пристрій (ІКР-2 -ідентифікаційний комплект малюнків), за допомогою якого виготовлення збірних мальованих портретів на основі показань очевидців спрощується. До оцінки суб’єктивних портретів слід підходити обережно, доки портреті отримали відбиток різко виражені прикмети.

Судження про наявність тотожності щодо такого роду портретів може бути лише ймовірним.

Фотокопії портретів поширюються серед працівників міліції, публікуються у газетах, листівках, плакатах, демонструються на телебаченні. Впізнавання за такими портретами конкретних осіб, звісно, ​​може бути доказом, портрет передає лише загальне подібність, тип особи.

З цих причин суб’єктивні портрети не можна пред’являти для пізнання і проводити порівняльне дослідження методами портретної експертизи. Разом про те суб’єктивні портрети успішно використовують у пошуку доказів. Встановлення особи підозрюваних по портрету створює передумови щодо комплексу слідчих дій з викриттю винних. У цілому нині вся робота пошуку очевидців, створення портрета, поширення, збору даних, викриття винних дає максимальний ефект, коли проводиться як єдина тактична операція.

ВИКОРИСТОВУВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. «Криміналістика» за ред. д.ю.н., проф.Н.П.Яблокова.

2. «Криміналістика» за ред. д.ю.н., проф.Л.Я. Драпкін.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *