Війна 1812 року у віршах Жуковського "Співак у таборі російських воїнів" і Батюшкова "Да Дашкова"
Химия

Війна 1812 року у віршах Жуковського «Співак у таборі російських воїнів» і Батюшкова «Да Дашкова»


Завантажити реферат: Війна 1812 року у віршах Жуковського «Співак у таборі російських воїнів» та Батюшкова «Да Дашкова»

Перечитаємо два вірші, присвячені війні 1812 року. Одне написано напередодні бою при Тарутине, друге вже після того, як ворог був вигнаний за межі Росії. Автори — майже ровесники, обоє воювали. Однак у їхніх віршах відбито два зовсім різні погляди на війну.

І Жуковський, і Батюшков декларують свої позиції з перших рядків. Для одного війна — молодецтво, хоробрість, подвиги героїв. Для іншого – смерть, кров, руйнування.

Жуковський пише:

Наповнимо кубок круговий!
Дружніше! руку в руку!
Зап’ємо вином кривавий бій
І з занепалими розлукою.
Хто любить бачити в чашах дно,
Той бадьоро шукає бою…
О, вимогуче вино,
Веселощі героя!

Батюшков:

Мій друг! я бачив море зла
І неба мстивої кари:
Ворогів шалені справи,
Війну та загибельні пожежі.

І надалі обидва вірші відповідають тому, що в них закладено із самого початку. Співак Жуковського вимовляє здравиці героям війни, Стародавній Русі, Батьківщині, Богу, Петру, Суворову. Батюшков же розповідає про жахіття війни, про її безглуздість.

Але, попри такі глибокі розбіжності, у поетів прослизають подібні думки. Наприклад, в обох звучить тема помсти. У вірші Жуковського чуються заклики:

За загибель — загибель, лайка — за лайку,
І страта тобі, губитель!
Вожді слов’ян, хвала та честь!
Здійснюйте винищення,
Вітчизна до вас волає: помста!
Всесвіт: порятунок!

Читаючи ці рядки, насторожуєшся: надто войовничо-жорстоко звучать заклики поета.

Батюшков же стверджує: совість наказує йому забути про музи і харити, доки не помщена Москва і ворог не вигнаний із російських земель.

Взагалі Батюшков менше, ніж Жуковський, пише про битви та подвиги. Він бачить зворотний, непарадний бік війни:

Я бачив сонми багатіїв,
Ті, що біжать у рубищах подертих,
Я бачив блідих матерів,
З милої батьківщини вигнаних!
Лише вугілля, порох і каміння гори,
Лише купи тіл навколо річки,
Лише жебраків бліді полиці
Всюди мої зустрічали погляди!

Жуковський перераховує героїв війни — живих і полеглих, даючи кожному «послужний перелік». Уславлюючи їх, поет прагне зміцнити бойовий дух співвітчизників, допомогти їм переламати хід війни. І справді, за свідченням сучасників, вірш Жуковського облетіло всю російську армію; його переписували, читали, вчили напам’ять.

Вірш Батюшкова негаразд тісно прив’язане до певного періоду історії. Єдине, що вказує в ньому на події 1812 року, — згадка про згорілу Москву. В іншому ж це філософський роздум на тему “Війна. Світ. Поет”.

Слід зазначити, що майже завжди в людській історії нація, що зазнала агресії, створює потужний пласт патріотичної літератури. Так було, наприклад, під час монголо-татарської навали на Русь. І лише через якийсь час, оговтавшись від завданого удару, подолавши біль і ненависть, мислителі та поети замислюються про всі жахіття війни для обох сторін, про її жорстокість і безглуздість.

На мій погляд, вірш Жуковського — один із сплесків патріотичної войовничості, спричиненої навалою ворога. А послання Батюшкова – філософське осмислення того, що сталося. Війна для поета – безумовне зло.

Особисто мені ближча позиція Батюшкова: герої героями, подвиги подвигами, а війна – це горе. Поет знав це не з чуток. Але не можна і не визнавати важливу роль вірша Жуковського напередодні вирішального бою. Воно підбадьорило воїнів, вселяло їм волю до перемоги. Взагалі, незважаючи на очевидну різницю, ці два вірші не слід, на мою думку, протиставляти. Їхні автори не сперечаються між собою, а доповнюють один одного.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *