Відродження культури на Волині, проблеми та здобутки перших воєнних років
Тести та шпаргалки

Відродження культури на Волині, проблеми та здобутки перших воєнних років


Відродження культури на Волині: проблеми та здобутки перших воєнних років (1944-1954)

Культурне життя на Волині, як і в інших регіонах Західної України, почалося ще в 1939 році, але в період нацистської окупації воно зазнало нищівного удару. Гітлерівці знищили перші паростки культури. Було спалено сотні шкіл, бібліотек, медичних закладів, музейних експонатів, знищено інші культурні центри.

Після звучання Волині в особі гітлерівських загарбників воно починається в усіх сферах життя. Протест проти фашистської окупації не означав звільнення проти тоталітарної системи. У період війни сталінський репресивний апарат, як дикий на західноукраїнських землях, уже широко випробував арсенал дій перед скелями. Аресті, в’їзд, конфіскація провулків, масові депортації, запровадження системи порятунку — далеко не єдина схожість форм і методів репресивного тиску на місцеве населення.

Методом каральних дій було створення дружніх умів для тотальної «радіанізації» Західної України. Тут стрімкими темпами індустріалізація, колективізація, культурна революція, встановлення влади диктатури пролетаріату дрібні. Всі ці процеси і дрібні розуми на залишкове приєднання (включене до складу) Західноукраїнської області до УРСР. Основними жертвами репресій були, як правило, члени сімей Оунівців і так звані «спільники», куркули з родинами, західноукраїнська інтелігенція, священики греко-католицької церкви.

Серед таких подій зароджувалася культура Волинського краю і пограбувала перші вдалі врожаї.

Не дивлячись на всі недоліки та прорахунки, адміністративно-командна система все-таки шанувала розвиток і діяльність культурних фондів. Так, у 1945 p. 5091,8 тис. krb. [5, 202]. У 1943-1944 рр. н.е. Р. у дев’яти вільних областях Волинської області діяла вже 161 школа і понад 16 тис. розпочато. учнів. У 1947-1948 рр. н.е. Р. можна з упевненістю побачити закон про юридичний обов’язок, щоб дізнатися більше. З 1944-45 р. р. і кількість нових середніх шкільних років зросла в 2,5 рази, а середніх — більше в 5 разів.

Велика робота була проведена цілу годину і всякий раз, коли здійснювалася ліквідація неписемності. Мають 1945 r. в області їх було понад 72 тис. ненаписані і неписані. З відрізком скелі валун був покритий навчанням понад 11 тис. осіб, а наприкінці 40-х років завершилася ліквідація неписемності й молодопізму.

У 1945-46 рр. Р. Луцьк уже мав п’ять середніх і шість сьомих шкіл. Для дітей-сиріт організовано дитячий будинок та школу-інтернат. Натхненний роботою Палацу піонерів, дитячої станції юних техніків-натуралістів, дитини музично-спортивної школи [4, 54].

У 1949 р. запроваджено обв’язкове загальне семірічне навчання. В області створено комісію сприяння загальноосвіті, провели роз’яснювальну роботу серед населення, переглянули навчання дітей у школі, організували матеріальну допомогу учням.

У 1946 р. відновив роботу Луцького вчительського інституту фізико-математичним, історико-філологічним та заочним навчанням. Окупації почалися 1 весни 1946 року, при цьому було лише 13 номінацій. На перший курс застраховано 130 студентів [5, 206]. На зв’язку з перспективами розвитку семи та середньої школи Луцький учительський інститут у 1951 р. був реорганізований у педагогічний, а в 1952 р. йому присвоєно ім’я видатної української письменниці Лесі Українки. [4, 56; 5, 206].

Розвиток всесвітньої освіти та середньої спеціальної школи, сприяння культурному споживанню населення підвісили нові вимоги до культурно-освітлювальних закладів. Розпочати зростання державних асигнувань на життя нових і старих основ культури, покращення їх матеріальної бази. Мають 1950 р. на культурно-освітлювальні роботи держава виділила 14,5 млн., а в 1952 р. — 18,3 млн. крб. [5, 214]. Населення Волині піддалося загальнодержавній підтримці культурно-освітніх фондів. За 1945-1952 pp. кількість курінь-читалень збільшилася більш ніж вдвічі (з 550 до 911), а кількість художніх саморозвитків — у цю кількість разів менше (з 365 до 2610), а кількість учасників — у п’ять разів (з 5771 до 31368) [5, 214].

На весну 1948 р. зросла мережа клубів, бібліотек, первинних застав. Але на обласній партконференції вказав на серйозні недоліки в роботі культурних і світових іпотечних закладів: 3 педагогічні училища, Луцьке фельдшерсько-акушерське училище, Володимир-Волинський технікум держсільгоспу, Луцький вчительський інститут… [1, 3]. Отож, вороги народу жартували і серед студентської молоді.

З дозволу Луцька під Чернівцями 1944 р. вистава О. Корнійчука «В степах України» підтвердила свою діяльність як музично-драматичного театру. Для визнання театру з творчими кадрами 18 травня 1945 р. до Луцька за пост-ійну роботу, прибувши з Миргорода, Пересувний драматичний театр ім. Т.Шевченка на складі 48 осіб. У січні 1946 p. Луцький музично-драматичний театр, який знаходиться в Луцьку, об’єднався з колективом УРСР. Переконаний у доситі сильний творчий колектив. До кінця року було показано 118 експонатів, на яких було понад 70 тисяч. глядачів.

Великого розвитку досягло мистецький саморозвиток у сільських клубах. За 1947-1960 pp. у Волинській області кількість гуртків художньої самодисципліни в сільських клубах зросла вдвічі, а за учасниками – утричі. У 1960-х роках. 806 хорових (19,4 тис. учасників), 278 музичних (2,7 тис.), 867 драматичних (12,3 тис.), 513 танцювальних (4,6 тис.), 80 образотворчих (0,9 тис.) учасників у колективі [7, 105].

Пам’ять про успіхи воєнного року досягла музичного мистецтва. Мають 1956 р. композитори Волині об’єдналися в організацію саморобок. Багаті й плідно практикують смород, підбираючи та формуючи містичний пісенний фольклор, створюючи небагато вокальних та інструментальних творів.

Вагоми робив внесок у місцеву філармонію при місцевому священику Волині. Одним із провідних колективів є Волинський народний хор, створений у 1945 р. за участю заслуженого артиста УРСР О. О. Самохваленка.

Активна роль Волини і в плані міжнародного культурного обміну, навіть знання духовних цінностей іншого народу є найкоротшим шляхом до зближення народів, до взаєморозуміння. П’яний на Цомо Вілінського району, як, чисто, 50-ті роки Скелі, пост-неприємний культурний контакт у ЛІНІХІТСЬКИХ ЕНТИСТИЧНИХ КОЛЕКЦІЯХ, делегати культурних обрядів, писань, сомнова, нагороди. Ще в 1956 р. до Польщі, керівник суверенного Волинського українського народного хору. Водночас у Польській Народній Республіці були успішні гастролі Волинського обласного музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка, який дотепер підтримує тісні творчі контакти з колективом Люблінського (Польща) музично-драматичного театру імені Ю.Остерві.

Час від часу географія культурного обміну саморобних художніх колективів розширюється. Далеко за межами республіки існує саморобний народний ансамбль пісні і танцю «Колос» із с.Торчин Луцького району (художник А.Д.Шапов), заснований у 1951 р. У багатих братніх республіках, на землях Європи, Азії та Африки виступала вся команда.

Природа Волині неповторна, красу рідного краю знав мистецький світ. Z 1952 У Луцьку проходять традиційні художні виставки.

Багатством експозиції є обласний історико-краєзнавчий музей, заснований у 1940 р. на основі невеликих археологічних та етнографічних колекцій. Під годину окупації Луцька фонд музею поповнився ще більше ресурсами, велася робота зі збору та оновлення експозицій.

Хотілося б провести культурно-духовну роботу для проведення літературно-меморіального музею Лесі Українки біля села Колодяжне Ковельського району, тривалий час жила поетеса. У 1949 році в природному середовищі відкрито музей-садибу Лесі Українки.

Я клянусь культурою бані, як вона народилася, виникла з руїн фашизму та тоталітаризму. Волиняни не поспішали, а помудряли рятувати та примножувати культурне занепад рідної землі.

Джерела і література

  1. Волинь XX ст.: Документи, повідомлення преси, повідомлення людей (1947-

  2. 1948) // Волинь. — 2000. — 5 лютих. – С. 3.

  3. Волинь XX ст.: Документи, повідомлення преси, повідомлення людей (1949-

  4. 1950) // Волинь. — 2000. — 22 люті. — с. 5.

  5. Волинь XX ст.: Документи, повідомлення преси, повідомлення людей (1945-

  6. 1946) // Волинь. — 2000. — 18 вер. – С. 3.

  7. Ілляшенко Я., Михайлюк О., Оксенюк Р. Луцьк. Історико-краєзнавчий малюнок. – Л., 1974. – С. 54-57.

  8. Михайлюк О.Г. та ін. Історія Волині. Від останніх годин до наших днів. – Л., 1988. – С. 202-218.

  9. Колесник В. П. Доля Волині в міжнародному культурному обміні // Остання і сьогодення Волині. Овіта. Наука. Культура IV Волинської історико-регіональної конференції 13-14 квітня 1990 р.). – гл. II. — ВІД. 3-5.

  10. Сеньків М. В. Роль сільських клубів у розвитку культурно-технічного рівня колективних жителів села Волинської області (1946-1960 рр.). II-ої Волинського історико-краєнавчої конференції 26-28 травня 1988 р.). – гл. я. – С. 105.

  11. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993. – С. 203.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *