Бінарна алгебраїчна операція
Химия

Відня і мікросудини підслизового шару , стінки деяких трубчастих внутрішніх органів


Відня і мікросудини підслизового шару , стінки деяких трубчастих внутрішніх органів

Завантажити реферат: Відня і мікросудини підслизового шару, стінки деяких трубчастих внутрішніх органів

Зміст реферату

1. Актуальність та новизна роботи
2. Матеріал та методики дослідження
3. Результати власних спостережень
Висновок
Ілюстрації до доповіді
Література

1. Актуальність та новизна роботи.

Одним із провідних напрямків сучасної ангіології є вивчення специфіки органного кровообігу. Щоб зрозуміти його особливості, необхідно виявити структурні та просторові взаємини між судинними компонентами.

Основні положення про розподіл кровоносних судин у різних тканинах відомі (W. Spalteholz, 1921, П.Ф. Лесгафт, 1922; М.Г. Привес, 1948).

Є відомості про неоднакову ангіоархітектоніку подібних тканинних утворень у різних органах, хоча принцип формування тканинних судин у них єдиний.

Встановлено, що влаштування інтрамурального кровоносного русла, його органоспецифічність залежить не тільки від будови тієї чи іншої анатомічної освіти, а й від її функції та суттєво змінюється при патології.

Представлене нами повідомлення є продовженням торішнього і містить відомості про судини підслизового шару стінки низки трубчастих органів, їх морфології та функціональному значенні. Звичайно, локальні особливості архітектоніки судин підслизового шару окремих органів досліджувалися, дані про них є. Але загальні принципи розподілу судин, особливо вен та компонентів мікроциркуляторного русла вивчені далеко не повно. Мало відомостей про функціональне значення судинних утворень та їх компенсаторної значущості, що було предметом нашого дослідження.

2. Матеріал та методики дослідження.

Досліджено кровоносні судини підслизового шару стінки стравоходу, тонкої та товстої кишки, а також сечоводів. Органи взяті з трупів осіб зрілого віку, які загинули внаслідок травм.

Препарати ін’єктувалися транскапілярними масами (водний розчин берлінської лазурі, завись паризької синьої в хлороформі та кіноварі в бензині).

Після фіксації в 10% розчині формаліну частина об’єктів досліджувалась шляхом дофарбування за допомогою гістологічних методик. В результаті паспортизація компонентів кровоносного русла проводилася як за характером розгалуження (методика кафедри анатомії СДМУ), так і за будовою стінки судин. Три об’єкти ін’єктовані нами самостійно, решта бралися для вивчення з банку препаратів кафедри анатомії СДМУ.

3. Результати власних спостережень.

Як показують наші препарати, у підслизовому шарі вивчених нами об’єктів розташовується добре виражене сплетення кровоносних судин.

Сплетіння настільки потужне, що деякі автори називають підслизовий шар судинним. Детальне вивчення подслизистого судинного сплетення показує, що його становлять венозні судини орієнтовані переважно по довжині органа. Діаметр вен 300-500 мкм.

Анастомози між ними калібром 200-300 мкм. спрямовані косо чи поперечно. Функції сплетення багатогранні. Воно депонує кров. Зв’язує судини сусідніх відділів трубчастих органів. У вени, сплетіння відводять кров посткапіляри і венули, які формуються з капілярів слизової оболонки та прилеглого шару м’язової стінки. У звужених ділянках трубчастих органів розширені вени підслизового сплетення здатні виконувати роль гідравлічних жомів. Вперше про це згадав H. Stieve, 1928, торкаючись вен кишкової трубки. Потім Ю.А, Питель,1960 та Ю.А. Орловський,1975 описали гідравлічні жоми в звужених ділянках сечоводу, запропонувавши морфологічне обґрунтування цистоїдної теорії пасажу сечі за цим органом.

Крім великих судин у підслизовому шарі трубчастих внутрішніх органів (переважно в тонкій і товстій кишці) нами виявлені власні мікросудини клітковини. Їх не багато. Це пре-і посткапіляри, а також капілярні судини та рідкісні шунтуючі пристрої типу магістральних капілярів. Там, де в підслизовому шарі є жирова тканина, виявляються типові для неї конструкції мікроциркуляторного русла.

Є в підслизовій клітковині поодинокі залози і лімфатичні вузлики, поодинокі чи вигляді скупчень. Кожна із залізок оплетена капілярами, має прекапіляр, що приносить, і 1-2 виносять посткапіляри, що йдуть уздовж протоки залози, який відкривається в просвіт трубки.

Щодо лімфатичних вузликів, то з боку слизової оболонки вони покриті сіточкою капілярів. Усередині вузлика капіляри різко розширені та формують синусоїдного типу посткапіляри та венули пов’язані з венами підслизового сплетення.

Функції сплетення багатогранні, а окремих ділянках травної трубки важливі для життєдіяльності організму загалом. Це відомі морфологам і клініцистам портокавальні анастомози- ділянки органів, з яких кров відводиться двома шляхами. Перший шлях — в систему верхньої або нижньої порожнистої вени. Другий — у систему ворітної вени і, отже, через печінку.

Якщо організм здоровий, гармонія венозного кровотоку не порушена. При захворюваннях печінки кровотік у комірній системі порушується і розвиваються портокувальні анастомози. Цей процес докладно вивчав Ф.П. Маркізов (1959). Правда він у своїй монографії описав звуження лише великих вен.

Представники самарської школи анатомів К.В. Захаров (1968) Б.Б. Галахов (1979) простежили стадії процесу. Що стосується нашої роботи, то використовуючи препарати банку кафедри ми спробували описати зміни венозного відтоку, починаючи з мікроциркуляторного русла в області зон двох порту-ковальних анастомозів – у нижній третині прямої кишки в області переходу стравоходу в шлунок.

Вивчення препаратів показало, що при хворобах печінки на стадії субкомпенсації найбільш лабільні в кровоносній системі виявляються елементи мікроциркуляторного русла: капіляри, посткапіляри, венули.

Капіляри збільшуються у діаметрі. Особливо у венозних відділах просвіт їх стає нерівним. У місцях злиття утворюються здуття.

Подібна картина спостерігається при деформуванні посткапілярів, венул та дрібних вен калібром до 100-150 мікрометрів. Вдається відзначити збільшення кількості вено-венозних соустей та шунтуючих пристроїв, останніх частіше у вигляді магістральних капілярів. Більші вени на цій стадії процесу в області переходу стравоходу до шлунка змінюються мало. Хоча окремі вени тут сегментально розширюються, приймаючи у цих ділянках значну кількість приток (капілярів, посткапілярів, венул та дрібних вен).

У прямій кишці вени помітно збільшуються у діаметрі у місцях локалізації клапанів утворюються нерізкі здуття.

Перелічені зміни у венах підслизового сплетення спрямовані на те, щоб розвантажити систему ворітної вени.

Коли настає період декомпенсації, в області досліджених нами порто-кавальних анастомозів спостерігається значне більше, удвічі, збільшення діаметра капілярів і венозних мікросудин підслизового шару, деформація їх просвіту за рахунок появи колбоподібних здуття, ємність сплетення збільшується. Деформуються і венозні відділи артеріоловенулярних соустей. Число їх суттєво збільшується. Більші вени розширені, стінка їх витончена, особливо в зонах здуття. На просвітлених площинних препаратах вени майже впритул належать до капілярів слизової оболонки. В області прямої кишки розширені вени підслизового шару випинаються на поверхню просвіту кишки, часто травмуються, що веде до виникнення кровотеч. Кровотечі з вен нижнього відділу стравоходу виникають, за спостереженнями клініцистів, при необоротній печінковій недостатності. Зупинити такі кровотечі практично неможливо.

Висновок

Таким чином, підслизове судинне сплетення трубчастих внутрішніх органів представляє сукупність структур різної складності, пристрій яких залежить від специфічності будови елементів, що його формують. Портокувальні анастомози існують у підслизовому шарі трубчастих органів травної системи з моменту народження, але починають грати специфічну роль при утрудненні кровотоку по ворітній вені. Вид анастомозів (калібр судин, кількість соустий) змінюються у міру розвитку патологічного процесу й у результаті стають необоротними.

Ілюстрація доповіді.

Слайд №1 Ін’єктований просвітлений препарат. Судинне сплетення суцільної тонкої кишки. Відзначається різка диспропорція артеріального та венозного русла. На слайді видно майже одні венозні судини.

Слайд №2 Ін’єктований просвітлений препарат. Відня підслизового сплетення прямої кишки.

Слайд №3 Ін’єктований просвітлений препарат. Судини багатоциркуляторного русла клітковини підслизового шару товстої кишки.

Слайд №4 Ін’єктований просвітлений препарат. Магістральний капіляр у підслизовому шарі товстої кишки.

Слайд №5 Лімфатичні вузлики у здухвинному відділі тонкої кишки. Видно сіточки капілярів на поверхні вузликів.

Слайд №6 Жирові часточки у клітині підслизового шару прямої кишки.

Слайд №7 Ін’єктований просвітлений препарат. Зміна просвіту посткапіляра в підслизовому шарі в місці впадання стравоходу в шлунок.

Слайд №8 Той самий відділ. Формування вени підслизового шару.

Слайд№9 Той самий відділ численні притоки вени підслизового шару.

Слайд №10 Просвітлені ін’єктований просвітлений препарат. Нерізкі здуття вен прямої кишки. Стадія субкомпенсації. А,Б

Слайд №11 Стадія декомпенсації порто-кавального сполучення в області переходу стравоходу в шлунок. Збільшення кількості вен підслизового сплетення.

Слайд №12. Гістологічний препарат. Розширена вена підслизового шару прямої кишки з нерівним просвітом та тонкою стінкою.

Слайд №13 Різко змінена вена паратокувального анастомозу. Стадія декомпенсації.

Слайд №14 Артеріоло-венулярний анастомоз із різко розширеним та деформованим венозним відділом. Стадія декомпенсації портокувального анастомозу.

Література

1.Галахов Б.Б Анатомія та кровоносні судини товстої кишки людини. Автореф.дісс. (К) Куйбишев,1979

2.Захаров К.В Відня шлунка людини. Автореф. дис. Куйбишев

3.Лесгафт П.Ф Основи теоретичної анатомії. П,1922

4.Маркізов Венозна система травного тракту людини. Куйбишев, 1959

5.Орловський Ю.А Внутрішньоорганні кровоносні судини сечовивідних шляхів у нормі та експерименті. Автореф. дис.(д) Куйбишев,1975

6.Приріст М.Г Анатомія внутрішньоорганних судин. Медгіз,1948

7.Пытель Ю.А Про деякі особливості судин верхніх сечових шляхах людини та їх клінічне значення. Урологія 1960

8.Spalteholz W Usefassordnuug und Organubilduug Roux’s Archiv,1921

9.Stieve H. Цетується з дис. Ю.А. Орловського

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *