Бінарна алгебраїчна операція
Химия

Вегетативно-судинна дистонія


Вегетативно-судинна дистонія

Завантажити реферат: Вегетативно — судинна дистонія

При вегетотивно — судинної дистонії (ВСД) в першу чергу як найбільш лабільна і ранима страждає на серцево-судинну систему. Клінічна картина порушень: серцебиття, біль у лівій половині грудної клітини, астенія, дратівливість, інверсія сну, головний біль, запаморочення, парестезії в кінцівках. Одночасно можуть бути вегетативні шкірні розлади, дискінетичний синдром з боку шлунково-кишкового тракту та порушення терморегуляції.

Об’єктивними симптомами ВСД є: лабільність пульсу (тахікардія при незначному фізичному навантаженні), тенденція до підвищення (гіпертонічний тип) або зниження (гіпотонічний тип) артеріального тиску, лабільність вазомоторів (стійкий червоний або, навпаки, білий демографізм, різко позитивні або інверсивні ортоклі , стопи. Крім того, може спостерігатися так званий «респіраторний синдром», який полягає у відчутті «дихального корсета», задишці, поверхневому диханні з обмеженням вдиху. Гіпертонічний тип ВСД характеризується підйомом артеріального тиску до 140/90 – 170/95 мм. рт. ст. та нерідко виражається пароксизмальною тахікардією, переважанням симпатоадреналових реакцій, а гіпотонічний тип вегетативно – судинної (або нейроциркуляторної) дистонії – зниженням артеріального тиску до 100/50 – 90/45 мм.рт.ст. з переважанням вагоінсулярних реакцій.

Клінічну картину ВСД доповнюють: швидка стомлюваність, зниження працездатності, непритомні стани та наявність у патогенетичному механізмі ВСД – це надмірне утворення катехоламінів та молочної кислоти. Накопичення останньої грає велику роль у кардальному синдромі вегетативно – судинних пароксизмів.

Вважається більш правомірним розглядати ВСД в рамках не стільки самотної форми, скільки синдрому, а фактори, що викликають це захворювання, групувати наступним чином: конституційна природа, ендокринні перебудови організму, первинна поразка вісцеральних органів, первинні захворювання периферичних ендокринних залоз, алергія, орган неврози.

Синдром ВСД конституційної природи — проявляється у ранньому дитячому віці та характеризується нестійкістю вегетативних параметрів. Відзначається швидка зміна забарвлення шкіри, пітливість, коливання частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, болю та дискінезії шлунково-кишкового тракту, схильність до субфебрилітету, нудота, погана переносимість фізичної та розумової напруги, метеотропність. Нерідко ці розлади мають сімейно — спадковий характер.

До синдрому ВСД, що виникає на тлі ендокринних перебудов організму в пубертатному періоді, відноситься недостатнє вегетативне забезпечення (типові прояви синдрому — це вегетативні порушення на тлі легких або виражених ендокринних розладів).

Синдром ВСД при органічному ураженні головного мозку – будь-яку форму церебральної патології супроводжують вегетативні порушення. Найбільш виражені вони при ураженні глибинних структур: стовбура, гіпоталамуса та лімбічного мозку. При зацікавленості каудальних відділів мозкового стовбура часто визначаються вегетативно — вестибулярні кризи, що починаються з запаморочення, і в самому пароксизмі переважають вагоінсулярні прояви. У разі патології структур проміжного мозку, що перебувають у топографічній близькості та у тісному функціональному зв’язку з гіпоталамусом, основні синдроми такі: нейроендокринні (виключаючи первинне ураження периферичних залоз внутрішньої секреції), мотиваційні (голод, спрага, лібідо), порушення терморегуляції, патологія характеру, вегетативно – судинні кризи (частіше симпатоадреналові). Поразка лімбічного мозку (внутрішній відділ скроневої частки) проявляється насамперед синдром скроневої епілепсії.

Однак нерідко ВСД виступає не як синдром, а як самостійна нозологічна форма з різноманітними особливостями течії. На відміну від синдрому ця форма не має зв’язку з етіотропними факторами та її розвитку переважно сприяє вроджена неповноцінність ВНС. У багатьох випадках виявляється кілька факторів: одні з них — сприятливі, інші — реалізують хворобу. Клінічні симптоми захворювання різноманітні, характеризуються переважанням суб’єктивних проявів над об’єктивними. Відсутні органічні зміни з боку всіх систем організму: вісцеральної, серцевої, нервової, ендокринної тощо. Тим часом явно визначаються функціональні порушення, особливо з боку серцево-судинної та вегетативної нервової систем, найбільш чітко виражені в період пароксизмів.

Класифікація нейроциркулярної дистонії:

1). Етіологія

— ідіопатична

— Психогенна

— Інфекційно-алергічна

— посттравматична

— Фізичний та емоційний стрес та ін.

2). Тип

— гіпотензивний

— гіпертензивний

— Нормотензивний

— Змішаний

3). Клінічний синдром

Основні

— — Кардіальний

— — Кардіологія та кардіосенестопатія

— — порушення ритму серця (тахі-, брахікардія, екстрасистолія і т.д.)

— — Вазомоторний

— — Церебральний (мігрень, непритомність, вестибулярні кризи, головний біль)

— — периферичний (синдром Рейно, акропарестезії та ін.)

Додаткові

— — загальноєвротичний

— — порушення терморегуляції (неінфекційний субфебрилітет)

— — Малі ендокринопатії

— — Інші соматичні прояви вегетативної дисфункції (дихальні)

— — Нейроалергічний

4). Характер течії

— Ремітує

— стаціонарне

— Прогресуюче (при всіх випадках перебігу в діагнозі вказуються пароксизми та період захворювання: стаціонарний, загострення (декомпенсація), ремісія.

ВСД можна розглядати як самостійне поліетилогічне, але монопато-генетичне захворювання з конституційною схильністю і як синдром, що входить до структури окремих нозологічних форм (неврози, органічні ураження ЦНС, первинне ураження внутрішніх органів, залоз внутрішньої секції та ін.)

Спостерігаються:

— синдром вегетативно-судинної дистонії (нейро-циркуляторна дистонія)

— синдром обумовлений хронічним тонзилітом

— часті головні болі

— Високий внутрішньочерепний тиск

— скчки артеріального тиску

Лікування:

Показані броміди, димедрол, баланспон, беллоїд, транквілізатори, монобромід камфори, лікувальна фізкультура (методи аутогенного тренування, загального загартовування, психофізичної зарядки, самомасажу) та фізіопроцедури (хвойні ванни, душі і т.п.),

Список використаної літератури при написанні реферату:

1). А.Л. Леонович «Актуальні питання невропатології»

2). Л.М.Луксон, М.Р.Дікс “Запаморочення”

3). Довідник Фельдшера (за ред. проф. А.Н.Шабанова)

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *