V. Складання проекту висотної прив'язки розпізнавальних рефератів
Химия

V. Складання проекту висотної прив’язки розпізнавальних рефератів


Висотна прив’язка опознаків проводиться геометричним нівелюванням та тригонометричним нівелюванням. Перше використовується переважно спільно з прокладанням ходів розрядної полігонометрії і, іноді, при засічках. Друге, як правило, застосовують разом з прокладанням теодолітних ходів і при засіканнях (при засіканнях тригонометричне нівелювання економічно вигідніше, ніж геометричне)

У цій роботі висотна прив’язка опознаків буде здійснюватися способом тригонометричного нівелювання, за винятком ходу розрядної полігонометрії, прив’язка в цьому випадку здійснюється геометричним нівелюванням

Після проектування способів висотної прив’язки передбачають точність вимірювання вертикальних кутів для тригонометричного нівелювання і клас нівелювання для геометричного. Розрахунок ведеться для найбільш несприятливого випадку. Нижче наводиться розрахунки кожного способу прив’язки.

1. Тригонометричне нівелювання при засіканнях.

При плановій прив’язці розпізнавок способом багаторазових засічок, спільно ведуться роботи з висотної прив’язки тригонометричним нівелюванням. Для цього спостерігають кути нахилу на визначений або вихідний пункт і за формулою:

                          h = stg  + i - v + f

обчислюють перевищення визначеного розпізнавання та отримують його позначки. Далі під час обробки вимірювань знаходять найбільш надійне значення позначки опознака.

Відома формула:

                                     m
M = -------- ,
p [ ]

де M — середня квадратична помилка положення розпізнавання за висотою,
m — середня квадратична помилка виміру вертикального кута, а
Si — відстань від i-того вихідного пункту до розпізнавання.

З цієї формули випливає таке співвідношення:

                                       1
m = M p --- , (7)
s

звідки легко можна розрахувати величину середньої квадратичної помилки вимірювання вертикального кута. Як завжди, розрахунок ведеться для найгіршого випадку. З формули (7) випливає, що такий випадок є засічкою з мінімальним значенням [1/s]. У таблицях #7 і #8 наводяться всі випадки прив’язки розпізнавальних засічками, де зазначена величина
[1/s] для кожного випадку.

Очевидно, що таким найбільш несприятливим випадком є ​​багаторазова пряма засічка на розпізнавання ОПВ4 з пунктів Т1, ПЗ6 і Т3 (позначений двома зірочками таблиці #7).

Інструкція задає величину M у формулі (7), що дорівнює 0.4 метра. З огляду на це значення середньої квадратичної помилки вимірювання вертикального кута, розрахованої за формулою (7) становить 27″.

З цього факту можна зробити наступний висновок: вертикальні кути при висотній прив’язці опознаків при нагоді засічок можна вимірювати будь-яким теодолітом точніше Т30, але, так як вертикальні кути будуть спостерігатися разом з горизонтальними, рекомендується для вимірювання і тих і інших використовувати один і той же інструмент, тобто теодоліт 3Т5КП. Цей прилад забезпечує хороший запас точності у випадках як планової, так і висотної прив’язок.

Вертикальні кути необхідно виміряти двома прийомами.

2. Тригонометричне нівелювання під час прокладання теодолітних ходів.

При роложении теодолитних ходів на станції разом із горизонтальними кутами визначення планового становища точок ходу вимірюються ще й вертикальні кути передачі висот на сусідні точки ходу. Тобто має місце визначення перевищень тригонометричним нівелюванням, що не суперечить вимогам, викладеним в Інструкції

При проектуванні висотної прив’язки опознаків тригонометричним нівелюванням, що виробляється лініями теодолітних ходів, розраховують точність, з якою повинні вимірюватися кути нахилу на станції для дотримання положень Інструкції. Відома формула середньої квадратичної помилки вимірювання кута нахилу, яка має такий вигляд:

                                    M  p  2
m = --------- , (8)
L Sср

де L – периметр ходу, Sср – середня довжина сторони.

Величина M визначається Інструкцією і дорівнює 0.4 метра. З цієї формули випливає, що найгіршим випадком є ​​перебіг з максимальним периметром. У таблиці #9 показані всі випадки прив’язки розпізнавків теодолітними ходами, і найгірший їх у цьому плані — це хід, прокладений для прив’язки ОПВ1 від пункту Т1 до пункту ПЗ1 (позначений зірочкою в таблиці #9). У таблиці #14 міститься значення середньої довжини цього ходу.

Розрахована за формулою (8) середня квадратична помилка виміру вертикального кута становить 1.6′.

Таким чином, вертикальні кути можна вимірювати будь-яким теодолітом, однак через те, що вертикальні і горизонтальні кути в ході, як правило, вимірюються одночасно, для вимірювання вертикальних кутів необхідно застосовувати теодоліт, рекомендований для вимірювання горизонтальних кутів в теодолітному ході (п. 4 глави IV).

Вертикальні кути достатньо виміряти двома прийомами, знімаючи відліки до хвилин.

3. Геометричне нівелювання по лінії перебігу розрядної полігонометрії.

Для передачі висот пунктів ходів розрядної полігонометрії зазвичай застосовують технічне нівелювання

Розрахунок точності зазвичай зводиться до того що, що встановлюють, чи забезпечує технічне нівелювання задану точність. Цей розрахунок проводиться з таких міркувань: гранична нев’язка ходу технічного нівелювання є величина, що дорівнює прfh = 50мм L ,

де L – довжина ходу в кілометрах

Гранична помилка висотного положення точки в слабкому місці ходу після вирівнювання знаходиться як

    M  = прfh/2 ,

звідки

    M = 25мм L .                  (9)

Довжина перебігу розрядної полігонометрії (таблиця #10) становить 4.125 км. Розрахована за формулою (9) величина граничної помилки становить 50 мм, тоді як Інструкція встановлює цю величину 0.4 метра. Звідси можна дійти невтішного висновку у тому, що технічне нівелювання повністю забезпечує задану точність висотного становища опознака.

Для виробництва нівелювання підійде будь-який технічний нівелір, наприклад, 2Н-10КЛ. Показники цього нівеліра наводяться в таблиці #6.

Висновок.

В результаті виконаної роботи було створено проект аерофотознімальних та наземних геодезичних робіт для створення карт масштабу 1:5000. Для цього запроектовані маршрути аерофотозйомки, зони перекриттів, 16 планово-висотних опознаків, 2 полігонометричні ходи 4 класу для згущення геодезичної основи в районі зйомки; 1 полігонометричний хід 1 розряду, 6 теодолітних ходів, 6 багаторазових прямих засічок і 2 багаторазові зворотні засічки для прив’язки опознаків у плані та висоті.

Складено проект та передрахунок точності для прокладання полігонометричних та теодолітних ходів, а також передрахунок та проект виробництва засічок; надано рекомендації щодо виконання цих робіт.

Запроектована прив’язка всіх розпізнавань у плані та за висотою, зроблено висновки про розраховану точність та надано рекомендації щодо вибору інструментів для проведення робіт.

Після проведення робіт місцевій владі будуть здані за актом на збереження 19 пунктів полігонометрії 4 класу та 6 пунктів полігонометрії 1 розряду, які надалі можуть використовуватись як геодезичне обґрунтування для проведення великомасштабних зйомок та інших інженерно-геодезичних робіт.


Література

1. Т.А. Юнусова «Методичні вказівки та контрольні роботи з геодезії. Частина III». М., МІІГАіК 1981.

2. В.Г. Селіханович «Геодезія. Частина II». М., «Надра», 1981.

3. Інструкція з топографічної зйомки в масштабах 1:5000 – 1:500. М., «Надра», 1977.

4. П.М. Кузнєцов та ін. «Геодезія. Топографічні зйомки». М., «Надра», 1991.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *