Типи мислення в психології

Мислення в психології визначається як процес пізнавальної діяльності людини, що є опосередкованим і узагальненим відображенням людиною дійсності в її істотних зв’язках і відносинах.

За різними критеріями виділяють типи мислення. Основна прийнята класифікація виділяє такі три типи:

1) наочно-дієве мислення;

2) наочно-образне мислення;

3) словесно-логічне (або понятійне) мислення. Саме в такому порядку розвиваються типи мислення в процесі філо- та онтогенезу.

Наочно-дієве мислення — це вид мислення, заснований на безпосередньому сприйнятті предметів. Вирішення задачі в її рамках здійснюється в ході реального, фізичного перетворення ситуації, в процесі дій з предметами. Через фізичний контакт з предметами пізнаються їх властивості.

У процесі філогенезу люди вирішували проблеми, що стояли перед ними, спочатку саме в рамках практичної, предметної діяльності. Лише тоді з нього виділилася теоретична діяльність. Це стосується і мислення. Лише в міру розвитку практичної діяльності теоретична мисленнєва діяльність виділяється як відносно самостійна. Подібний процес спостерігається не тільки в ході історичного розвитку людства, а й в онтогенезі. Формування мислення у дитини відбувається поступово. По-перше, воно розвивається в практичній діяльності і значною мірою визначається тим, як розвивається вміння поводитися з предметами.

Наступний тип мислення, що з’являється в онтогенезі, — наочно-образне мислення. Для цього типу вже характерна опора на зображення предметів, на уявлення про їх властивості. Людина уявляє собі ситуацію, уявляє ті зміни, які вона хоче отримати, і ті властивості предметів, які дозволять їй досягти бажаного результату в процесі своєї діяльності. У цьому виді мислення дія із зображенням предметів і ситуацій передує реальним діям з точки зору предметів. Людина, вирішуючи задачу, аналізує, порівнює, узагальнює різноманітні образи. Зображення може містити різнобічне бачення предмета. Тому цей тип мислення дає більш повне уявлення про властивості предмета, ніж наочно-дієве мислення.

Перехід до концептуальної стадії пов’язаний з формуванням наступного типу мислення — словесно-логічного. Він являє собою останній етап розвитку мислення у філо- та онтогенезі. Словесно-логічне мислення — це вид мислення, що здійснюється за допомогою логічних операцій з поняттями. Поняття формуються на основі мовних засобів. Попередником словесно-логічного мислення є внутрішнє мовлення.