Тема подвигу радянського народу у Великій Вітчизняній війні.
Химия

Тема подвигу радянського народу у Великій Вітчизняній війні.


Завантажити реферат: Тема подвигу радянського народу у Великій Вітчизняній війні

Істина полягає в тому, що, незважаючи на найважчі випробування, ми перемогли.

А. Чаковський

Світ не повинен забувати жахіття війни, розлуку, страждання та смерть мільйонів. Це було б злочином перед загиблими, злочином перед майбутнім, ми повинні пам’ятати про війну, про героїзм і мужність, що пройшли її дорогами, боротися за мир — обов’язок всіх, хто живе на Землі, тому однією з найважливіших тем нашої літератури є тема подвигу радянського народу у Великій Вітчизняної війни.

Ця тема складна, різноманітна, невичерпна. Завдання сучасних літераторів, які пишуть про війну, — величезні. Їм необхідно показати значущість боротьби та перемоги, витоки героїзму радянських людей, їхню моральну силу, ідейну переконаність, відданість Батьківщині; показати проблеми боротьби з фашизмом; донести до сучасників почуття та думки героїв воєнних років, дати глибокий аналіз в один із найкритичніших періодів у житті країни та їх власного життя.

Звідси жанрова різноманітність творів про війну, великі епічні твори, в яких дається осмислення складних суспільно-політичних процесів періоду війни в їх зв’язках з минулим та майбутнім країни, світової історії (романи К. Симонова, В. Гроссмана, Ю. Бондарєва, В. Богомолова та ін.) ; психологічна проза, що розкриває основи особистості в трагічних колізіях війни (В. Биков, Б. Васильєва, В. Астаф’єва, В. Распутіна та ін.); художньо-документальні твори (Д. Гранін, К. Воробйов, С. Смирнов та ін.); драматургія (п’єси К. Симонова, Б. Корнійчука); поезія (вірші М. Джаліля, М. Луконіна, С. Гудзенко).

Незалежно від жанру, всі твори об’єднані одним — «пам’яттю серця», пристрасним бажанням розповісти правду про пройдені дороги війни.

Автобіографічна повість — «Це ми, господи!» була написана у 1943 році. Рівно 30 днів перебуваючи у підпіллі, знаючи, що смертельна небезпека поруч і треба встигнути, писав До. Воробйов у тому, що йому пережити у фашистському полоні. Страшні картини проходять перед очима читача: “Стрижені голови, голі ноги та руки лісом стирчать зі снігу на доріг. Ішли ці люди до місця катувань і мук — таборів військовополонених, та не дійшли, полягли на шляху… і мовчазно і грізно шлють прокляття вбивцям, висунувши з-під снігу руку, немов заповідаючи — Мстити! Мстити! Мститися!” Відкриємо ліричну повість В. Астаф’єва «Пастух і пастух (Сучасна пастораль)». Її герой, двадцятирічний лейтенант, вбивав фашистів, ховав товаришів, чув, як “тріщали кістки піхотинців, прасовані гусеницями танків”, одним словом, воював, а помер, саме помер, від незначної рани. Причина? Три дні кохання. Зачерствіле серце раптом відтало, заспівало, заговорило віршами і… не змогло бути серед крові, насильства, смерті.

Своєрідно розробляє тему війни білоруський письменник В. Биков, його твори вирізняє морально-психологічна проблематика. Безкомпромісність моральних вимог. Основою його сюжетів є морального вибору. Письменник дає художнє дослідження моральних основ людської поведінки у їхній соціальній та ідеологічній обумовленості.

Повість «Сотників». Зима 1942 року. Партизанський загін, обтяжений жінками, дітьми, пораненими, оточений. Закінчуються боєприпаси, нема чим годувати людей. На розвідку посилаються двоє – Сотников та Рибак. Вони потрапляють до рук фашистів. Перенісши тортури, Сотников гине, Рибак ціною зради залишається живим. Два типи життєвої поведінки, ціна подвигу та ганебний фінал морального компромісу, витоки героїзму та зради – ось головні проблеми, що розкриваються через ці образи. Рибалка — сміливий боєць, коли за його спиною стоять свої, опинившись же віч-на-віч із ворогом, він іде спочатку на компроміс, потім — на зраду та вбивство товариша.

Аналізуючи цей характер, В. Биков приходить до висновку, що витоки зради Рибака виходять з дитинства, коли він йшов на, здавалося б, дрібні життєві прийоми.

Сотников — скромна, непомітна людина, без жодних зовнішніх ознак героя та незвичайної особистості, простий учитель. Чому ж, будучи хворим і слабким, він пішов на відповідальне завдання? Адже однією з причин того, що вони опинилися в руках ворога, стала його хвороба — він не стримав кашель, що душив його, і цим виявив себе і Рибака.

Змучений тортурами, що шантажується фашистами («Ми все одно їх знайдемо, а тебе запишемо в зрадники»), він залишається не зламаним. Витоками його мужності, героїзму стала глибока впевненість у справедливості тієї боротьби, яку веде народ, який виховав і вигодував його. Сотників гине фізично, але з духовно. Перед стратою він бачить у юрбі хлопчика, зустрічається з ним і переконується, що чесно виконав свій обов’язок.

Тема повісті В. Козька “Убогій день” — обірване війною дитинство, душевна рана, що не гоїться. Місце дії – невелике білоруське містечко; час дії — 10 років після війни. Основне, що характеризує твір, — це напружений тон оповіді, який залежить не так від сюжетного розвитку подій, як від внутрішнього пафосу, психологічного напруження. Цей найвищий трагедійний пафос визначає весь стиль повісті.

Колька Летичка (це ім’я дано йому в дитбудинку, свого він не пам’ятає), маленькою дитиною потрапив до концтабору, де утримувалися діти донори, у яких брали кров для німецьких солдатів. Ні матері, ні батька він не пам’ятає. А ті нелюдські душевні та фізичні страждання, які він зазнав, взагалі забирають у нього пам’ять про минуле.

І ось через десять випадково потрапивши на судове засідання, слухаючи свідчення колишніх поліцейських-карателів, хлопчик згадує все, що з ним сталося. Страшне минуле оживає і вбиває Кольку Летичку. Але смерть його зумовлена ​​тими подіями, яким уже понад 10 років. Він приречений: ніякі сили не здатні відновити те, що в нього було віднято в дитинстві.

Крик Колькі, який пролунав у залі суду, — це ехіва про допомогу всіх дітей, насильно відкинутих від матерів: «Мамо, врятуй мене!» — закричав він на весь зал, як кричав на всю землю в тому далекому 1943 році, як кричали тисячі й тисячі його однолітків.

Неможливо навіть перерахувати всі твори, що оспівували героїзм народу у Великій Вітчизняній війні. На могилі Невідомого солдата в Москві висічені слова: «Твоє ім’я невідоме, подвиг твій безсмертний» Книги про війну теж схожі на пам’ятник загиблим. Вони вирішують одну з проблем виховання — вчать молоде покоління любові до Батьківщини, стійкості у випробуваннях, вчать високої моральності на прикладі батьків та дідів. Їхнє значення дедалі більше зростає у зв’язку з величезною актуальністю теми війни та миру в наші дні. Зброя письменника – внесок у спільну справу боротьби за мир.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *