Сатиричний гнів (за оповіданнями Степана Олійника)
Реферати

Сатиричний гнів (за оповіданнями Степана Олійника)


Творчість українського письменника-гумориста Степана Олійника відзначається злободенною тематикою, національним гумором та комічними ситуаціями. Він також з повним правом користується пошаною у прославленого продовжувача маститих чільних діячів сатири Івана Котляревського, Степана Руданського та Остапа Вишні. Більше, ніж будь-коли, він не міг пройти осторонь тихих речей, оскільки вони вимагали сатиричного вікріття, висміювання вад суспільного життя та окреміх людей, негативних типів. Він співає свої удари прямо проти утриманів, ледарів, грабіжників, перевізників, хабарників, бюрократів і городян у руках громад.

Якщо ви читаєте гарячі мініатюри, гуморески, фейлетони, памфлети, погодьтеся, все німе в очах. А ти смієшся і притихаєш водночас з автором над героєм чи комедійною ситуацією, стаєш пригніченим і обов’язковим потом зробиш вісновок для себе. Співочо, для того самого цому — сила і найважливіший зміст благородного гніву сатири С. Олійника.

З моменту творчості поета-гумориста мені найбільше подобаються вірші йоги для дітей та казки. Я строчив на боках йоги «дитячу» поезію! Тут і «винна» синичка — «Ледар брехун», і близнюк з «Хвостатих комет», і дурний ласун («У бабусіного буфету»), і чепурна онучка («Про Іринку»).

У казках про вікріти допомагають негативні образи людей, образи тварин або промови. Що якщо ви захоплюєтеся ними більш шанобливо, ви обов’язково знаєте людину з вади характеру або поведінки. Вісь перед нами Індік і Швен — «невідомі таланти» «жорстоцького віку». Для «загартованих сердець» «вищий талант» Індіки надто «складний, тонкий». Те, що Півня «недооцінює» народ, «публіка німа й глуха». Гот, поглузувавши з піхи цих «художників», ми підтремуймо висновки солов’я:

Епоха і люди з нами найкращі,

Той із співців ви негідників!

С.Олійника і зарозумілість деяких дилетантів («Самоспіваючий літпівничок»), що «досвід ділиться», на кшталт «дзьобати ніс шкарлупу». А з воїнів «Винюхуваних», як сатирик, їх уже переслідують злодійки та злодії, яких колоритно представляють приблудний Жучка та «охоронець» Теклининого двору Мурза. Людська бездушність, яка чванство співає на байці «Чотирилапа і двоногі», малюючи сцену покарання заблукалого осла жорстою копійкою.

Казки С. Олійника є головними скарбами української літератури. Від сатиричного гніву вісмію вади согодіння сморід допомагає нашій душі очиститися від них.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *