Роль персоналу у забезпеченні безпеки функціонування технологічних систем
Химия

Роль персоналу у забезпеченні безпеки функціонування технологічних систем


Роль персоналу у забезпеченні безпеки функціонування технологічних систем

Завантажити реферат: Роль персоналу у забезпеченні безпеки функціонування технологічних систем

Вступ

Під безпекою функціонування технологічної системи розуміється здатність системи працювати без загрози життю та здоров’ю людини [6].

Безпека функціонування технологічної системи визначається як станом самої системи, а й правильної роботою всього персоналу, обслуговуючого систему. Головним винуватцем нещасних випадків є, як правило, не техніка, не організація праці, а людина, що працює. Кожна людина на своєму рівні взаємодії з системою може робити помилкові дії, приймати неправильні рішення, виявляти несумлінність та недбалість у виконанні своїх обов’язків. Такі помилки і похибки обов’язково позначаться на безпеці функціонування всієї системи.

Основна частина

При дослідженні «людського фактора» у виробничих системах [1] причини помилок групують у 3 великі підмножини:

фізіологічні (пов’язані із загальним фізичним станом людини);

психологічні (пов’язані з особистісними характеристиками людини, з особливостями її психіки, психологічними процесами, що протікають у його нервовій системі);

ергономічні (обумовлені неузгодженістю характеристик людини та машинної частини системи, яка може виявлятися у вигляді потреби таких зусиль для впливу на органи управління, які людина не може зробити).

Кожен вид діяльності має свої особливості. Однією з особливостей сучасного виробництва є монотонних (одноманітних) робіт. Інтенсивне робоче навантаження викликає підвищення психофізіологічної напруги та посилює суб’єктивну оцінку монотонності. Монотонна діяльність впливає на психофізіологічний стан людини і викликає низку таких небажаних явищ, як:

перезбудження та виснаження одних центрів та гальмування інших, втома та втома функціонуючих органів;

Зниження мотивації, що проявляється у втрати інтересу, відсутності позитивних емоційних ефектів, у прагненні припинити роботу.

Не можна однозначно сказати, що чим вище фізичне навантаження, тим гірший стан людини; при цьому необхідно враховувати, за рахунок чого складаються навантаження та характер виконуваних операцій. За рахунок регуляції цих факторів можна змінювати психофізіологічний стан робітників, який позитивно позначиться на безпеці та продуктивності діяльності, самопочутті.

Особливістю операторської діяльності є те, що людина здійснює трудовий процес шляхом керуючих впливів через устрою та органи управління на предмет праці на основі прийнятої ним інформації. Тому органи управління та системи індикації повинні конструюватись з урахуванням психофізіологічних факторів людини-оператора. Сприйняття інформації здійснюється з допомогою аналізаторів (органів почуттів). Окрім основних аналізаторів (зору та слуху) у людини є тактильний аналізатор, який реагує на дотик. Якщо органи управління мають різну форму, то оператор легко може вибрати потрібний, не дивлячись на нього. Якщо дії оператора доведені до автоматизму, то тактильний аналізатор дозволяє розвантажити основні й цим підвищити ефективність управління, особливо у режимі дефіциту часу й умовах перешкод. При конструюванні машин сигнали треба групувати відповідно до законів зорової системи людини, тому що час пошуку рішення при управлінні визначається не обсягом інформації, що йде від приладів, а числом кроків пошуку — кількістю зорових фіксацій, зупинками ока.

За колективної роботи необхідно враховувати соціально-психологічні чинники. При вивченні виробничого травматизму [2]
було досліджено важливі аспекти міжособистісного спілкування, зокрема комунікативні можливості людини, її комунікативний потенціал. Він є структурним освітою, основними компонентами якого є комунікативна активність, емоційна реактивність та впевненість у спілкуванні. Він є комплексом пов’язаних між собою комунікативних якостей, достатній розвиток яких забезпечує оптимальний рівень взаємовідносин людини з оточуючими. Особи з високим комунікативним потенціалом мають найменшу кількість аварій, мають позитивний емоційний тонус, мають високу самооцінку, виявляють велику задоволеність сферою виробництва. До психологічних чинників незадоволеності відносяться соціально-психологічні, особистісні особливості людини, які характеризують труднощі у відносинах з оточуючими.

Одним із основних показників психологічного клімату колективу останнім часом визнано дисципліну. Свідома дисципліна — заснований на досвіді порядок взаємовідносини людей у ​​процесі цілеспрямованої спільної суспільно значущої діяльності, свідоме виконання ними деяких розпоряджень, правил, норм, що відповідають вимогам цієї діяльності, моралі та законності. У колективах із високим рівнем дисципліни сприятливий психологічний клімат.

Найважливішим важелем управління, з якого можуть бути мобілізовані психологічні ресурси трудових колективів та окремих працівників, стає стимулювання діяльності. Стимулювання — цілеспрямовані заходи на окремих працівників і колективи з метою оцінки результатів минулого праці та спонукання до ефективного вирішення нових виробничих завдань. При аналізі різних форм стимулювання [2]
з’ясувалося, що матеріальні покарання та заохочення ефективніші, ніж моральні; водночас найважливіше моральне вплив — осуд і заохочення у присутності товаришів.

На безпеку та якість праці впливають ступінь кваліфікації працівників, стаж та наявність навичок. Велику увагу приділяють технічному навчанню людей безпечним прийомам роботи та використанню засобів захисту, а також загальним питанням організації безпечної роботи. Досить ефективний метод навчання – використання тренажерів [1]. В результаті багаторазових появ у діяльності робітника приблизно однакових дій і пов’язаних з ними емоцій у нього формується відповідна установка до виконання даної дії виражена в несвідомій готовності до налаштування чутливої ​​та м’язової структур організму до його виконання та відповідного емоційного підкріплення. Тренажери допомагають персоналу отримати необхідні для роботи навички, дозволяють моделювати різні небезпечні ситуації, що виникають при реальній роботі, та без шкоди для людини та виробництва навчити способам їх уникнення чи протидії їм.

Основним загальновизнаним методом охорони праці є використання системи техніки безпеки [3]. Правила техніки безпеки повинні чітко виконуватись усім персоналом. З огляду на особливості запам’ятовування людиною інформації, правила повинні містити невелику кількість пунктів. Найважливіші пункти та ті, які найчастіше порушуються, мають бути виділені особливо.

Висновок

Сучасні машини, особливо автомати, вимагають від людини гострого сприйняття, швидкої реакції, ємної та оперативної пам’яті, концентрованої уваги, чималої кмітливості та рішучості. При управлінні технологічною системою від людини потрібна зосередженість, щоб не пропустити сигнал і не відреагувати на помилковий, чуйність до різних зовнішніх подразників, вміння відсіювати потрібне від непотрібного. Таким чином, необхідно прагнути до створення нормальних умов праці, усунення причин, що псують настрій, що викликають переживання, тривоги, страхи. Робоче місце людини має відповідати його психофізіологічним особливостям та бути зручним.

Я вважаю, що людина виконуватиме свою роботу якісно, ​​не допускаючи помилок і не створюючи аварійних ситуацій, якщо вона досить навчена своїй роботі, за своїм характером і темпераментом підходить для своєї професії. Якщо на підприємстві добре працює служба охорони праці, персонал відчуває турботу про свою безпеку з боку керівників підприємством і, прийшовши на робоче місце, людина не відчуває незручностей, це благотворно впливає на її роботу. На підприємствах має бути організований кабінет психолога, щоб працівник міг вирішити свої проблеми психологічного характеру, що заважають йому працювати.

Список використаних джерел

  1. Рибалкін В.В., Зубков Б.В. Людський фактор та безпека польотів.: Уч. посібник – М.: МДТУГА, 1994. – 68 с.
  2. Психологічне забезпечення трудової діяльності. / Под ред. А.А. Крилова. – Л.: Ленінградський університет, 1987. – 159 с.
  3. Котик М.А. Психологія та безпека. – Талін: Валгус, 1989. – 360 с.
  4. Козубенко В.Г. Кореляційний аналіз причин зниження ефективності керуючої діяльності машиніста локомотива: Уч. допомога. – Ростов-на-Дону: РІІЖТ, 1991. – 100 с.
  5. Лобастов В.М. Психологічні основи безпеки судноводіння: Уч. допомога. – Владивосток, 1980 52 с.
  6. Рибалко В.І. Відповіді на питання з охорони праці та виробничого середовища. – Донецьк: Донбас, 1990. – 143 с.
  7. Пономарьов В.Є. Людина та безпека руху. — М: Транспорт, 1976. — 272 с.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *