Рідний край (на вірші Богдана Лепкого «Заспів», «Дивись, брате мій»)

Український поет Богдан Лепкий народився 1872 року на хуторі Кривеньки Тернопільської області, на батьківщині сільського священика. Почав навчатися в Бережанській гімназії, в Академії міфології на Видні, у Виденському та Львівському університетах. Потім ми читали лекцію в Бережанській гімназії, в Ягеллонському університеті в Кракові. Раніше входив до групи письменників «Молода муза». На початку Першої світлої війни Богдан Лепкий співпрацював із Союзу дозволу України, допомагаючи Українським січовим стрільцям. З 20-х років 20 століття мішки під Краковом.

Богдан Лепкий був письменником, літературознавцем, провидцем. Його спадщина велика і різних жанрів. Це поетичні збірки «Стречки», «Листя падати», «Осінь», «На чужині», «Поділитися», «Неділя» та інші, проза: збірки порад «З села», «Щасливий рік», «У глухої куті», оповідання, історичні романи «Крутіж», «Вадим», «Сотниківна», «Орли», трилогія «Мазепа», мемуари «Бережани»; перекладати зарубіжну класику — створювати Гейне, Шеллі, Конопницьку, Лермонтова. , Короленко.

Як колишній літературознавець, Богдан Лепкий докладав чимало зусиль для популяризації української культури на Німеччині та Польщі. Він також є автором відомої пісні «Чуєш, брате мій» («Журавлі»), музику раніше написав його брат Левко.

Любов до своєї Батьківщини, маленької Вітчизни, рідного куточка – один із найрозумніших людей, що свідчить про його особливість.

Багато народних пісень, казок, легенд, переказів любові до рідного краю.

Особливістю лірики Богдана Лепкого є ті, що насичені мотивами українських народних пісень.

Верш «Заспів» — це поетична рима про рідний край, чари Поділля: «набравши свого колоса вітряного Поділля». При спогаді поета дорікають і радіють ранньому дитинству: мамина Коліскова пісня, перші прояви про поезію, краса, звуки народних пісень, «підгірська тремтіння», вражаюча чарівність народних обрядів («і радісний сон, весна)» жалоба на похорон).

Я відчуваю, що пишаюся своїми людьми, своїм талантом, творчістю. Сильніше пробити в душу роздуми поета про важливу частку невольного народу: «Стукнувши в моє колос, крик народу мимовільного».

Куди б не знав Богдан Лепкий, куди б не кинув свою частку, не забувши вина про рідний край. Скрiз вин видчував Свiй звiй зв’язок з Вiтчизною та його людей.

Поезія «Бачиш, брате мій…» відображає тісноту і сум для Батьківщини. Вірш спонукань на вогні ревучому: журавлі, яких бачить вирія, розповідають тобі мою долю на чужині, і це розкішна пісня прощання з рідним краєм — вірш поета про Вітчизну:

… бачиш… журавлі на вірії.

Телефонуйте: круто! кру! кру!

Я помру на чужині…

Богдан Лепкий був одним із найвидатніших українців, а патріотизм був чудовим прикладом для йогистів. Те саме вино для нас.