Рідний край (на вірші Богдана Лепкого «Заспів», «Дивись, брате мій»)
Реферати

Рідний край (на вірші Богдана Лепкого «Заспів», «Дивись, брате мій»)


Український поет Богдан Лепкий народився 1872 року на хуторі Кривеньки Тернопільської області, на батьківщині сільського священика. Почав навчатися в Бережанській гімназії, в Академії міфології на Видні, у Виденському та Львівському університетах. Потім ми читали лекцію в Бережанській гімназії, в Ягеллонському університеті в Кракові. Раніше входив до групи письменників «Молода муза». На початку Першої світлої війни Богдан Лепкий співпрацював із Союзу дозволу України, допомагаючи Українським січовим стрільцям. З 20-х років 20 століття мішки під Краковом.

Богдан Лепкий був письменником, літературознавцем, провидцем. Його спадщина велика і різних жанрів. Це поетичні збірки «Стречки», «Листя падати», «Осінь», «На чужині», «Поділитися», «Неділя» та інші, проза: збірки порад «З села», «Щасливий рік», «У глухої куті», оповідання, історичні романи «Крутіж», «Вадим», «Сотниківна», «Орли», трилогія «Мазепа», мемуари «Бережани»; перекладати зарубіжну класику — створювати Гейне, Шеллі, Конопницьку, Лермонтова. , Короленко.

Як колишній літературознавець, Богдан Лепкий докладав чимало зусиль для популяризації української культури на Німеччині та Польщі. Він також є автором відомої пісні «Чуєш, брате мій» («Журавлі»), музику раніше написав його брат Левко.

Любов до своєї Батьківщини, маленької Вітчизни, рідного куточка – один із найрозумніших людей, що свідчить про його особливість.

Багато народних пісень, казок, легенд, переказів любові до рідного краю.

Особливістю лірики Богдана Лепкого є ті, що насичені мотивами українських народних пісень.

Верш «Заспів» — це поетична рима про рідний край, чари Поділля: «набравши свого колоса вітряного Поділля». При спогаді поета дорікають і радіють ранньому дитинству: мамина Коліскова пісня, перші прояви про поезію, краса, звуки народних пісень, «підгірська тремтіння», вражаюча чарівність народних обрядів («і радісний сон, весна)» жалоба на похорон).

Я відчуваю, що пишаюся своїми людьми, своїм талантом, творчістю. Сильніше пробити в душу роздуми поета про важливу частку невольного народу: «Стукнувши в моє колос, крик народу мимовільного».

Куди б не знав Богдан Лепкий, куди б не кинув свою частку, не забувши вина про рідний край. Скрiз вин видчував Свiй звiй зв’язок з Вiтчизною та його людей.

Поезія «Бачиш, брате мій…» відображає тісноту і сум для Батьківщини. Вірш спонукань на вогні ревучому: журавлі, яких бачить вирія, розповідають тобі мою долю на чужині, і це розкішна пісня прощання з рідним краєм — вірш поета про Вітчизну:

… бачиш… журавлі на вірії.

Телефонуйте: круто! кру! кру!

Я помру на чужині…

Богдан Лепкий був одним із найвидатніших українців, а патріотизм був чудовим прикладом для йогистів. Те саме вино для нас.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *