Релігія - Релігія в сучасному світі
Химия

Релігія — Релігія в сучасному світі


Релігія - Релігія в сучасному світі

Завантажити реферат: Релігія в сучасному світі

Релігія є невід’ємною частиною сучасного світу, оскільки виконує три блоки соціальних функцій. По-перше, релігійні інститути здійснюють духовне оформлення віруючих, що проявляється в організації зв’язку «людина — Бог», у вихованні релігійності та громадянськості, у насиченні людини добром та знятті зла, гріхів. По-друге, релігійні організації займаються релігійною та спеціальною світською освітою, милосердям та благодійністю. По-третє, представники церков беруть активну участь у громадській діяльності, сприяють нормалізації політичних, економічних та культурних процесів, міжнаціональних та міждержавних відносин, вирішенню глобальних проблем цивілізації.

Своєрідним ключем до розуміння ролі релігії в процесах служить вільне від крайнощів, наукове уявлення про цей феномен. Поняття » релігія » походить від латинського » religare » , що означає » пов’язувати, з’єднувати, об’єднувати » . Релігія — це уявлення людини про загальні світові зв’язки, що виражається за допомогою специфічної поведінки. Отже, релігійне вчення є не що інше, як систематизоване уявлення людини про загальні світові зв’язки.

Розрізняють світові та народнісно-національні релігії. До світових релігій релігієзнавці відносять буддизм, християнство, мусульманство, тобто такі релігії, які наднаціональні за характером та розвиваються поза специфікою мононаціональної самосвідомості певної етнічної групи.

Складання народностно-національних релігій — іудаїзму, конфуціанства, синтоїзму та інших. — можливе лише основі моноетнічного співтовариства (трохи більше 10-15 відсотків інородців) внаслідок наявності у суспільній думці цієї етнічної групи громадян національної винятковості.

Розвинені релігії формують релігійні системи, мають таку структуру: 1 — віра у Бога; 2 – догматичне богослов’я; 3 — моральне богослов’я та відповідний йому морально-моральний імператив поведінки; 4 – історичне богослов’я; 5 – система культової (обрядової) практики; 6 – наявність церков (мечетей, молельних будинків тощо), проповідників, служителів.

Систематичним викладом релігійних поглядів, і навіть тлумаченням релігійних догматів займається догматичне богослов’я. Догмати (від грецьк. дієслова «думати, думати, вірити») є безсумнівно істинні та безперечні основи про Бога і людину, що становлять символ віри в кожній релігії. Відмітні ознаки догматів: 1) умоглядність
або споглядальність: вони осягаються вірою і не вимагають раціональних доказів; боговідвертість.
догмати дано людині безпосередньо Богом, тому щирі, незаперечні та незмінні, одного разу і назавжди записані у священних писаннях; 3) церковність догмати визнаються всіма церквами цієї релігійної системи, саме церкви зберігають і дають тлумачення догматам як божественному одкровенню, переконують віруючих у тому незмінності та істинності, 4) загальнообов’язковість для всіх членів церкви, всі віруючі повинні, безумовно, вірити в істинність догматів і обов’язково керуватися ними в житті, інакше слідує відлучення від церкви.

Як основні відмінності релігійних систем виділяються особливості сприйняття Бога (Бог ніби «розчинений» у буддизмі, трійчастий у християнстві, єдиний у мусульманстві тощо). Кожна з релігій у догматичному відношенні вирішує важливу проблему. Відмінності також є в історичному богослов’ї (тобто трактування історії Вселенської церкви та конкретних церков), в системі культової або обрядової практики, виявляються в діяльності священиків та мирян.

Отже, різниця у розумінні Бога та його способів спілкування з людиною призводить до функціонування різних релігійних систем, що характеризуються специфічною релігійною практикою та самостійними релігійними об’єднаннями. Натомість релігії були і залишаються духовним стрижнем розвитку земної цивілізації.

Структура суспільства. Соціальні відносини

Соціальна сфера – це область життєдіяльності людського суспільства, що охоплює систему соціальних відносин, і навіть зв’язку й особистості. Змістом соціальної сфери є відносини між соціальними групами, індивідами з приводу їхнього становища, місця та ролі у суспільстві, способу та способу життя.

Найважливішими компонентами соціальної сфери є різні проблеми спілкування, що становлять багатоплановий процес встановлення та розвитку людських контактів, обумовлений потребами сучасної діяльності. Спілкування включає обмін інформацією, взаємодія людей, їх порозуміння.

Діяльність людей розгортається у різних сферах життя суспільства, її спрямованість, зміст, засоби нескінченно різноманітні.

Соціальна діяльність — це діяльність, спрямовану задоволення суспільних потреб. Звичайно, люди займаються самовідтворенням, самолікуванням, самоосвітою, самі себе годують і розважають. Проте відтворення, збереження життя, стимулювання активності, безпосереднє обслуговування людини — настільки важлива громадська справа, що суспільство не може повністю довірити її окремим людям, сім’ї. Суспільство входить у цей процес через системи освіти, охорони здоров’я, культурного відпочинку та побутового та соціального обслуговування своїх громадян.

Слід зазначити, що це названі види соціальної діяльності завжди взаємопов’язані, перехрещуються і взаємопроникають друг в друга. Таким чином, соціальна сфера реально існує і проявляється у суспільстві саме у різноманітній та складній людській діяльності. У цьому її найважливіші особливості. Тому неправильно було б представляти суспільне життя так, що в ньому десь в одному вимірі існують соціальні спільності, їх зв’язки, а в іншому – різноманітна діяльність мільйонів. Ні, вся соціальна сфера – це і є не що інше, як грань, сторона частина діяльності людей.

Соціальна сфера суспільства дуже складна та багатопланова. Це пов’язано, передусім, тим, що відносини для людей, групами, суспільствами дуже різні з розподілу людей за природними ознаками — раси, нації, народності, етнічні групи, і навіть статеві групи. Люди різняться за соціальними, політичними, територіальними, релігійними та цивільними ознаками, що зумовлюють приналежність до будь-яких груп. Є маса та інших ознак, бо найнепізнаніше, мабуть, сама людина, що перебуває на стику двох світів — природного та соціального

Сказане дозволяє виділити таке значення соціальної сфери: це середовище, де реалізуються міжлюдські відносини. Формуються різні напрями діяльності та потреби найрізноманітніших соціальних спільностей. Соціальна сфера охоплює весь простір життя людини, групи, спільностей та суспільства в цілому: від умов їх праці та побуту, здоров’я та дозвілля до соціально-класових, національних та загальнолюдських цінностей та відносин.

Основою (скелетом, каркасом) суспільства його соціальна структура.

Структура — це сукупність елементів, компонентів, елементів будь-якого об’єкта, і навіть зв’язків з-поміж них, які забезпечують стійкість цього об’єкта.

Соціальна структура є надзвичайно складною. Її компонентами є соціальні спільності, тобто. групи людей, об’єднаних за якоюсь ознакою, які охоплюють усі можливі стани та форми буття людини. Із цього випливає, що соціальна спільність – поняття надзвичайно складне. У цьому посібнику під соціальною спільністю розуміється будь-яке досить стійке об’єднання людей основі різних зв’язків, наприклад, територія проживання, діяльність, культура, володіння матеріальними цінностями та інших.

Сучасне суспільство – це сукупність соціальних спільностей різного рівня. Глобальний рівень суспільства – це все людство загалом. Людство може бути розділене за різними ознаками, наприклад, на класи за ознакою ставлення до власності, на соціальні верстви та групи. Сутність понять «соціальні організації», «шари» та «групи» будуть розглянуті далі. Тут же важливо зрозуміти, що будь-які спільноти: класи, нації, соціальні організації, верстви та групи можуть виступати як компоненти соціальної структури.

Для розуміння сутності зв’язків між компонентами соціальної структури суспільства запровадимо поняття соціальних відносин. Соціальні відносини — це специфічний вид суспільних відносин, що виражаються у формі та характері взаємодії соціальних суб’єктів з приводу їх становища у суспільстві та їх ролі у суспільному житті. При цьому поняття «соціальні відносини» та «суспільні відносини» — це не одне й те саме. Відомо, що суспільні відносини складаються між соціальними суб’єктами щодо того чи іншого матеріального чи духовного об’єкта. Якщо ці відносини щодо засобів виробництва – це економічні відносини, щодо влади – політичні відносини, щодо юридичних норм – правові відносини. Соціальні відносини складаються щодо реалізації власне соціальної взаємодії, що виникає між різними соціальними спільнотами, класами, верствами, групами та індивідами. Соціальні відносини завжди виражають становище людей та їх спільностей у суспільстві, тому що це завжди відносини рівності чи нерівності, рівноправності чи нерівноправності, справедливості чи несправедливості

Соціальні відносини реалізуються у формі:

— соціальних ролей та їх особливостей (люди з високим рівнем освіти виконують переважно розумову роботу, з низьким рівнем – переважно фізичну роботу, що живуть у містах – переважно в промисловості, що живуть у сільській місцевості – зайняті переважно у сільському господарстві тощо) ;

— соціальних статусів, визначальних становище індивідів у спільності, групи (токар, начальник цеху, директор тощо);

— Соціальних норм (законів, традицій, звичаїв і т.д., що регламентують поведінку людей в суспільстві).

Перелічені форми соціальних відносин є основними видами зв’язків у соціальній структурі суспільства.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *