Реферат - Зображення Петербурга Достоєвського у романі «Злочин і кара»
Химия

Реферат — Зображення Петербурга Достоєвського у романі «Злочин і кара»


Завантажити реферат: Зображення Петербурга Достоєвського у романі «Злочин і кара»

Відмінною рисою російської суспільної думки, російської літератури завжди була напруженість духовних шукань, прагнення письменників до постановки корінних філософських, світоглядних питань, пов’язаних із моральною орієнтацією людини у світі, до пошуків сенсу життя. Духовний світ героїв Достоєвського розкривається такі категорії, як зло, добро, свобода, чеснота, необхідність, бог, безсмертя, совість. Достоєвський як художник відрізняється тонкістю психологічного аналізу, твори його характеризуються глибиною філософського змісту. У цьому вся найважливіша особливість його творчості. Герої його — це люди, що шукають, одержимі тією чи іншою ідеєю, всі інтереси їх зосереджені навколо будь-якого питання, — над вирішенням якого вони страждають. Образ Петербурга дано яскраво, у поступовій динаміці, місто уособлює душі роздертих трагізмом життя героїв. Петербург — це теж один із героїв, який постійно присутній у творах Достоєвського. Образ Петербурга створювали у своїх творах і Пушкін, і Гоголь, і Некрасов, розкриваючи дедалі нові його його грані. Достоєвський малює Петербург під час стрімкого розвитку капіталізму, коли стали, як гриби рости дохідні будинки, банкірські контори, магазини, заводи, робочі передмістя. Місто — це не просто тло, на якому відбувається дія, це теж своєрідна «діюча особа». Петербург Достоєвського душить, тисне, навіює жахливі бачення, вселяє шалені ідеї.

Достоєвський малює трущоби Петербурга: багато розпивних, п’яних, голодних, які втратили сенс життя людей, які нерідко накладають на себе руки, не витримавши нестерпного життя. Раскольников соромиться своїх лахміття, уникає зустрічей зі знайомими на вулиці, він заборгував господині і намагається не бачити її зайвий раз, щоб уникнути лайки та крику. Кімната його схожа на задушливу шафу. Багато хто живе ще гірше, ніж Раскольников, хоча якщо замислитися, то приходить думка — люди живуть не тільки в задушливих кімнатах нетрів Петербурга, але і у внутрішній задусі, втрачаючи людську подобу. П’яний, що опустився, напівбожевільний Мармеладов ясно розуміє жах і безвихідь становища, у якому його сім’я: дружина згоряє в сухотах, діти голодні і роздягнені. Соня заради порятунку сім’ї продає себе. Раскольников, побувавши у сім’ї, вражений ще більш нестерпними умовами життя. Не краща доля матері Раскольникова та його сестри Дуні. Петербург — це символ страшного світу, де все продається і купується; де немає порятунку бідному та слабкому, де панують «вовчі» закони. Образ Олени Іванівни, старої-процентщиці, постійно присутній у хворих мріях Раскольникова. «Маленька і гаденька», вона б’є свою сестру Лізавету, яка від неї залежить. Вона скупа і дає гроші за речі, принесені до закладу.

Бере величезні відсотки людей, користуючись їх безвихідним становищем. У романі дуже чітко позначилися соціальні протиріччя другої половини ХІХ століття. Між дворянством і народом, на думку Достоєвського, лежить величезна прірва, це викликано небажанням «верхів» щось змінити у суспільному устрої. Достоєвський, показуючи страхи, таки відкидає революційний шлях перебудови суспільства. Головне у спадщині Достоєвського, незважаючи на його помилки, – це та жорстока правда, яку письменник показав своїм сучасникам. З усіх сторінок роману віє самотністю та безвихіддю втраченої людини у цьому кам’яному «мішку», званому містом. Достоєвський мріє знайти вихід із царства ворожнечі та наживи, але роман не показує виходу з безвиході. Тупик чекає на кожного з героїв. Впадає з мосту жінка, кінчаючи самогубством, розчавлений коляскою Мармеладов, вбивство Родіон Раскольников, п’ють, не бачачи виходу, щоб забути, герої Достоєвського. Це все життєві безвиході, доведені до відчаю людей. Життєві безвиході героїв Достоєвського стали страшною реальністю для самого письменника. Достоєвський писав: «Я задумав роман у каторзі, лежачи на нарах, у важку хвилину смутку.» Особливість творчості Достоєвського у цьому, що він став творцем соціально-психологічного роману. У чому його суть?

Це яскравий показ внутрішнього світу окремої людини, дослідження психології особистості, типової різних верств, показ складних соціальних і моральних проблем. Роздуми письменника про сутність добра і зла, про протиріччя буржуазного світу, про шляхи, які ведуть загальне щастя, складні соціальні конфлікти нашого суспільства та людини _ усе це ставить Достоєвського у низку класиків світової літератури. Новаторство Достоєвського у тому, що не лише розкрив складний духовний світ » маленького » , задавленого життям людини, а й зобразив нового героя літератури — Петербург, з його давлячою, мертвою хваткою хижака. Роман «Злочин і кара» — один із найскладніших романів у світовій літературі. Суперечки про нього тривають уже друге століття. Романи Достоєвського є найстрашніше звинувачення, кинуте в обличчя буржуазному суспільству. Воно _ істинний вбивця та згубник людських душ. Саме воно, з його вовчими законами, розтоптало юність лагідної Соні, розчавило, як нікчемна комаха, Мармеладова, звело в могилу тридцятирічну Катерину Іванівну, вклало сокиру в руки Раскольникова. Духовний світ героїв Достоєвського розкривається через такі категорії, як зло, добро, свобода, совість, потреба, бог, безсмертя. Світ виняткового, катастрофічного, трагедійного – головний предмет аналізу роману. «Жорстокий талант», — так визначив Достоєвський народник Михайлівський. Роман не дає жодних підстав говорити про прогресивне значення капіталізму: капіталізм показаний у своїй похмурій, руйнівній стихії. Невід’ємну приналежність міста-душника становить наявність дрібних хижаків: вуличних торговців, утримувачів шин і «закладів», де продається і купується все, навіть тіла. Злидні є причиною соціального зла, званого .проституцією. Дрібне хижацтво та спекуляція породжують безпросвітну убогість, «лохмотників». Образ Петербурга має важливе композиційне значення. Перше враження від міста – це крайня тіснота. Мати Раскольникова каже: » Тут і на вулицях, як у кімнатах без кватирок. Через весь роман проходять картини тісноти, товкучки, тисняви, бруду і сморід. Моральна атмосфера Петербурга — це атмосфера загального роздратування, злості, глузування.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *