Реферат - Вчений та публіцист - Марат
Химия

Реферат — Вчений та публіцист — Марат


Завантажити реферат: Вчений та публіцист — Марат

Марат — видатний діяч французької буржуазної революції кінця ХVIII ст., Вчений і публіцист. Народився у Швейцарії, у місті Будрі у сім’ї викладача іноземних мов. У молодості вивчав нові та давні мови, твори античних письменників. У 16 років Марат залишив батьківський будинок, жив у Франції, Голландії, Ірландії та Англії, вивчав медицину, фізику та філософію. У 1773 році опублікував двотомну працю з фізіології
«Філософський досвід про людину», За яким пішов ряд інших наукових праць. У 1775 році шотландський університет надав Марату звання доктора медицини. Діжонська та Руанська академії присудили Марату премію за роботи з фізики. У 1774 році вийшов у світ (в Англії) памфлет Марата “Ланцюги рабства” — видатний політичний твір, спрямований проти абсолютизму та англійської парламентської системи та висував ідеї збройного повстання та збройної диктатури. З 1776 Марат проживав у Парижі, займався медичною практикою.

1780 – політико-юридичний трактат «Плани кримінального законодавства».

З початку революції мови у Франції кінця XVIII в. На захист широких народних мас.

Вересень 1789 — початок видання газет «Друг народу».

1790 — Марат увійшов до складу Клубу кордельєрів.

Переслідуваний за свою революційну діяльність жив тяжким життям повної небезпеки, потреби та поневірянь. У зв’язку з проявами реакційності Установчих зборів і контрреволюційними задумами дворян Марат виступив з вимогою організації громадянської війни проти ворогів революції. Після спроби Людовіка XVI до втечі з революційного Парижа Марат виступав із вимогою скинення короля та арешту міністрів. Після розстрілу на Марсовому полі республіканської демонстрації (17 липня 1791) друкарня, в якій друкувався «Друг народу», була розгромлена і сам Марат, хворий і змучений, був змушений до повалення монархії ховатися від переслідувань контрреволюційних елементів. Невтомно домагаючись поглиблення революції, він виступав проти розв’язування війни з іншими державами, яку у своїх класово-партійних інтересах пропагували жирондисти. Відразу після повалення монархії (10 серпня 1792 року) Марат був обраний до комітету спостереження, виділений революційної Комунної Парижа.

Комітет схвалив революційний терор народних мас, звернених у вересні 1792 проти ворогів Республіканської Франції. Обраний депутатом конвенту від Парижа Марат спільно з Робесп’єром та іншими якобінцями повів запеклу і непримиренну боротьбу проти жирондистів. Як і інші якобінці, Марат спочатку не підтримував вимог «шалених» про встановлення максимуму, пропонуючи боротися зі спекулянтами лише шляхом революційного терору; але, домагаючись подальшого поглиблення революції, він був одним із перших якобінців, зрозуміли необхідність здійснення низки вимог «шалених» та тимчасового блоку з ними для спільної боротьби за ліквідацію панування жирондистів. 12 квітня 1793 року жирондистам вдалося домогтися ухвали Конвенту про арешт Марата у зв’язку з його виступами проти жирондистівських ватажків і про передання його суду Революційного трибуналу. Проте народні маси перешкодили арешту свого трибуна, а Революційний трибунал, перед яким Марат добровільно постав 23 квітня, не знайшов у його діях складу злочину. Марат був виправданий Революційним трибуналом і з тріумфом відведений назад до Конвенту. Марат належав до головних натхненників революційних виступів мас 31 травня-2 червня, що призвели до падіння Жирони і встановлення якобінської диктатури.

У перші тижні якобінської диктатури важко хворий Марат закликав до енергійної боротьби проти ворогів революції і висловлював рішуче невдоволення політичним курсом Дантона, який намагався знайти шляхи примирення з жирондистами. 13 липня 1793 року життя полум’яного революціонера трагічно обірвалося: його кинджалом вбила Шарлотта Корде, пов’язана з жирондистами.

Матеріал взятий із Великої Радянської Енциклопедії.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *