Реферат - Тестування - завантажити безкоштовно
Химия

Реферат — Тестування — завантажити безкоштовно


Реферат - Тестування - завантажити безкоштовно

Завантажити реферат: Тестування

Тестування (англ. test – випробування, перевірка) — експериментальний метод психодіагностики, що застосовується в емпіричних соціологічних дослідженнях, а також метод вимірювання та оцінки різних психологічних якостей та станів індивіда.

Виникнення текстологічних процедур було зумовлено потребою зіставлення (порівняння, диференціації та ранжирування) індивідів за рівнем розвитку або ступенем вираженості різних психологічних якостей.

Основоположники тестування — Ф.Гальтон, Ч.Спірман, Дж.Каттел, А.Біне, Т.Сімон. Сам термін » розумовий тест » придумав Кеттел в 1890 р. Початок розвитку сучасної тестології масового застосування тестів пов’язані з ім’ям французького лікаря Біне, який розробив у співавторстві з Симоном метричну шкалу розумового розвитку, відому під назвою » тест Біне-Симона » .

Широкому поширенню, розвитку та вдосконаленню тестів сприяла ціла низка переваг, які дає цей метод. Тести дозволяють дати оцінку індивіда відповідно до поставленої метою дослідження; забезпечують можливість отримання кількісної оцінки на основі квантифікації якісних параметрів особистості та зручність математичної обробки; є щодо оперативним способом оцінки великої кількості невідомих осіб; сприяють об’єктивності оцінок, які залежать від суб’єктивних установок особи, яка проводить дослідження; забезпечують сумісність інформації, отриманої різними дослідниками на різних піддослідних.

Тести висувають вимоги:

— Сувора формалізація всіх етапів тестування,

— стандартизація завдань та умов їх виконання,

— квантифікація отриманих результатів та їх структурування за заданою програмою,

— інтерпретації результатів на основі попередньо отриманого розподілу за ознакою, що вивчається.

Кожен тест, відповідний критеріям надійності, крім набору завдань включає наступні компоненти:

1) стандартна інструкція для випробуваного про мету та правила виконання завдань,

2) ключ шкалювання — співвідношення пунктів завдань зі шкалами вимірюваних якостей, що вказує, який пункт завдань до якої шкали належить,

3) кодувальний ключ, що дозволяє підрахувати, скільки балів вносить у шкалу той чи інший варіант відповіді,

4) ключ інтерпретації отриманого індексу, що є дані норми, з якими співвідноситься отриманий результат.

Традиційно нормою у текстології були середньостатистичні дані, отримані внаслідок попереднього тестування на певній групі осіб. Тут необхідно враховувати, що переносити інтерпретацію отриманих результатів можна тільки на ті групи піддослідних, які за своїми основними соціальними культурними та демографічними ознаками аналогічні базовій.

Для подолання основного недоліку більшості тестів застосовуються різні прийоми:

1) збільшення базової вибірки з метою підвищення її репрезентативності за більшим числом параметрів,

2) запровадження поправочних коефіцієнтів з урахуванням характеристик вибірки,

3) введення у практику тестування невербального способу пред’явлення матеріалу.

Тест складається із двох частин:

а) стимулюючого матеріалу (завдання, інструкція чи питання)

б) вказівок щодо реєстрації чи інтеграції отриманих відповідей.

Типова для тестів стандартизація ситуації забезпечує їм на відміну «вільного» спостереження поведінки велику об’єктивність результатів.

Тести класифікуються за різними ознаками.

По виду властивостей особистості вони поділяються на тести досягнень та особистісні. До перших відносяться тести інтелекту, шкільної успішності, тести на творчість, тести на здібності, сенсорні та моторні тести. До других — тести на установки, інтереси, на темперамент, характерологічні тести, мотиваційні тести. Проте чи всі тести (наприклад, тести розвитку, графічні тести) можна впорядкувати за цією ознакою. По виду інструкції та способу застосування розрізняються індивідуальні та групові тести. При груповому тестуванні одночасно обстежується група випробуваних. Якщо тестах рівня тимчасових обмежень немає, то тестах на швидкість вони обов’язкові. Залежно від цього, наскільки внаслідок тестування проявляється суб’єктивність дослідника розрізняють тести об’єктивні і суб’єктивні.

До об’єктивних відносяться більшість тестів досягнень та психофізіологічні тести, до суб’єктивних – проективні тести. Це розподіл певною мірою збігається з розподілом на прямі та непрямі тести, які різняться залежно від того, знають чи не знають випробувані значення та мета тесту.

Для проективних тестів типова ситуація, коли випробуваний не поінформований про дійсну мету дослідження. Під час виконання завдань проективних тестів немає » правильних » відповідей. Залежно від представленості в тесті мовного компонента різняться тести вербальні та невербальні. Вербальним, наприклад, є тест на словниковий запас, невербальним — тест, який вимагає відповіді певних дій.

По формальної структурі розрізняються випробування найпростіші, тобто. елементарні, результатом яких може бути єдина відповідь, і складні тести, що складаються з окремих підтекстів, по кожному з яких повинна бути дана оцінка. При цьому можуть вираховуватись і загальні оцінки. Комплекс кількох одиничних тестів називають тестовою батареєю, графічне зображення результатів по кожному підтексту – тестовим профілем. Нерідко до тестів відносять опитувальники, що задовольняють низці вимог, які пред’являються зазвичай даного методу збору психологічної чи соціологічної інформації.

Останнім часом дедалі більшого поширення набувають критериально — орієнтовані тести, дозволяють оцінювати випробуваного над порівнянні з средне — статичтияескими даними популяції, а стосовно заздалегідь заданої нормі. Критерієм оцінки у таких тестах є ступінь наближення результату тестування індивіда до так званої «ідеальної норми».

Розробка тесту складається із чотирьох етапів.

— на першому етапі розвивається вихідна концепція з формулюванням основних пунктів випробування або основних питань, що мають попередній характер;

— на другому — проводиться відбір попередніх пунктів випробування з наступною селекцією та приведенням до остаточного вигляду, здійснюється одночасно оцінка за якісними критеріями надійності та валідності;

— на третьому етапі тест перевіряється повторно на тій самій популяції;

— на четвертому — калібрується по відношенню до віку, рівня освіти та інших ознак популяції.

На всіх етапах розробки тесту необхідно враховувати:

а) діагностується властивість особистості (розмір, становище, індикатор) або тільки спостерігаються його появи (наприклад, здібності, рівень знань, темперамент, інтереси, установки);

б) що з цим валідизацію способу , тобто. визначення того, наскільки він змінює потрібну властивість;

в) величину вибірки з популяції, де повинна проводитися оцінка методу;

г) стимулюючий матеріал (таблички, зображення, іграшки, фільми);

д) вплив дослідника в процесі інструктування, постановки завдань, роз’яснень, відповідей на питання;

е) умови ситуації;

ж) такі форми поведінки випробуваного, які свідчать про вимірювану властивість;

з) шкалування релевантних форм поведінки;

і) зведення результатів за окремими пунктами, що змінюються, в загальні значення (наприклад, підсумовування відповідей типу «Так»);

к) формулювання результатів у нормованій шкалі оцінок.

Одним з варіантів тесту може бути опитувальник, але за умови, що він відповідає вимогам до тестів.

Опитувальник — це збірник питань, які обираються та розташовуються по відношенню один до одного відповідно до необхідного змісту. Опитувальники використовуються, наприклад, з метою психодіагностики, коли від випробуваного вимагається самооцінка поведінки, звичок, думок тощо. У цьому випробуваний, відповідаючи питання, висловлює свої позитивні і негативні переваги. За допомогою опитувальників можна вимірювати у піддослідних та оцінки ними інших людей. Завдання зазвичай виступає як пряма реакція на питання, на які треба відповісти шляхом жалю або спростування. Можливості для відповіді здебільшого задані і вимагають лише позначки як хрестика, крижочка тощо.

Нестача опитувальника у тому, що випробуваний може симулювати чи диссимулювати ті чи інші властивості особистості.

Подолати зазначений недолік (хоч і не повністю) дослідник може у вигляді контрольних питань, контрольних шкал, шкал «брехні». Опитувальники застосовуються переважно для діагностики характеру, діагностики особистості (наприклад, екстроверсії – інтроверсії, інтересів, установок, мотивів).

Діагностика особи — Сукупність методів, що дозволяють розпізнати її в неінтелектуальні властивості, що мають характер щодо стійких диспозицій. Для таких властивостей особистості, як екстраверсія – інтроверсія, домінуючий мотив, загальмованість, збудливість, ригідність, розроблено низку діагностичних методів (опитувальники та проективні тести), за допомогою яких можна визначити виразність цих властивостей. При конструюванні таких методів, як правило, користуються факторним аналізом (Г. Айзенк, Дж. Каттел, Дж. Гілфорд) та конструктивною валідизацією.

На етапі в прикладної соціології найчастіше використовуються тестові методики, запозичені із соціальної психології, що стосуються вивчення якостей особистості. З’являються випробування, спеціально розроблені соціологами. Ці тести часто використовують у соціологічних анкетах.

Використана література при написанні реферату:

1.Соц.довідник, Київ,1990.

2.Соц.словник,Мінськ,1991.

3.Фонд часу та заходи в соц.сфері, М: Наука, 1989.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *