Бінарна алгебраїчна операція
Химия

Реферат — Термінальний ілеїт — Хвороба Крона


Реферат - Термінальний ілеїт - Хвороба Крона

Завантажити реферат: Термінальний ілеїт — Хвороба Крона

Хвороба Крона — Запальне рецидивне захворювання, що характеризується переважно гранулематозними, некротично-виразковими та рубцево-стснозирующими процесами в стінці травного тракту, що носять зазвичай обмежений, сегментарний характер.

Етіологія та патогенез. Поки що залишаються невідомими. Очевидно, найбільш імовірною причиною захворювання є вірусне, і навіть вторинне бактеріальне поразка кишечника і натомість імунної сенсибілізації організму.

Патологоанатомічна картина. Найчастіше уражається дистальна ділянка клубової кишки протягом 15-20 см ізольовано або у поєднанні з ураженням сліпої та інших відділів товстої кишки. Характерно наявність досить чіткої межі між зміненими та незміненими ділянками кишки. Стінка кишки набрякла, під серозним покривом видно білуваті горбики (гранулеми). Регіонарні лімфатичні вузли збільшені, спостерігаються явища лімфостазу в підслизовому шарі. На поверхні слизової оболонки видно ділянки некрозу, виразки, а при тривалому перебігу захворювання — рубці, що нерідко звужують просвіт кишки, та ділянки атрофії слизової оболонки. Мікроскопічне дослідження виявляє набряк стінки кишки, гіперплазію лімфоїдних фолікулів, утворення гранульом, що переважно складаються зі своєрідних гігантських та епітеліоїдних клітин. У важких випадках утворюються абсцеси у стінці кишки, внутрішні та зовнішні нориці.

клінічна картина. Клініка хвороби Крона дуже варіабельна і багато в чому залежить від локалізації та гостроти процесу.

Гостра форма хвороби проявляється різкими болями в животі (частіше у правій здухвинній ділянці), блювотою, проносами, високою температурою тіла та за клінічною картиною найчастіше нагадує гострий апендицит. Хронічні форми захворювання проявляються болями в животі, проносами з наявністю у випорожненнях слизу та гною, метеоризмом, схудненням, нерідко субфебрилітетом. При пальпації живота виявляється болючість над зоною ураження, часто резистентність черевної стінки. Іноді вдається пальпувати ригідну та хворобливу частини кишки або запальні конгломерати у цій галузі. При ураженні товстої кишки часто виявляються зміни слизової оболонки та шкіри в області ануса (набряки, тріщини, виразки, рецидивні абсцеси, нориці). Позакишковими проявами хвороби є артрити, ірити, вузлова еритема.

При дослідженні крові нерідко виявляється анемія, у період загострення захворювання – нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, у ряді випадків – гіпопротеїнемія. При рентгенологічному дослідженні визначаються потовщення складок слизової оболонки ураженої ділянки внаслідок запального набряку, зернистість рельєфу з дрібними дефектами наповнення, у типових випадках характерне шнуроподібне звуження дистальної ділянки клубової кишки (симптом струни). Поразки товстої кишки останнім часом діагностуються частіше завдяки використанню колоноскопії та прицільної біопсії з наступним гістологічним дослідженням біоптатів.

Перебіг та ускладнення. Початок захворювання може бути гострим із подальшим переходом у хронічну форму або (частіше) хронічним рецидивуючим, повільно прогресуючим. При несприятливому перебігу виникають ускладнення: непрохідність кишечника, яка нерідко має підгострий перебіг із чергуванням періодів погіршення та часткового відновлення прохідності кишки, абсцеси, внутрішні або (рідше) зовнішні нориці; при тривалому перебігу може розвиватися амілоїдоз внутрішніх органів.

Діагноз та диференціальна діагностика. У типових випадках діагноз встановлюють на підставі характерних даних клінічної картини захворювання, результатах рентгенологічного дослідження, а при ураженні товстої кишки та шлунка – та ендоскопії з гістологічним дослідженням біоптатів. Диференціальний діагноз здебільшого важкий. Гострі форми захворювання нерідко помилково діагностуються як гострий апендицит або якесь інше гостре хірургічне захворювання. На відміну від гострого апендициту при хворобі Крона спостерігається не затримка випорожнень, а проноси, але ця ознака ненадійна.

Хронічні форми захворювання слід відрізняти від бактеріальної та амебної дизентерії, балантидіазу, а також від хронічного коліту. При неспецифічному виразковому коліті на відміну від хвороби Крона не прощупуються запальні конгломерати в області ураження кишечника, нехарактерно спонтанне виникнення кишкових нориць, виразкових уражень анальної зони, проте частіше розвиваються кишкові кровотечі. 0полегшує діагноз колоноскопія. Туберкульоз кишечника також може імітувати хворобу Крона, але він зазвичай розвивається на тлі вираженого легеневого процесу як наслідок його генералізації: туберкулінові проби (Пірке і Манту) бувають різко позитивними. Диференціальна діагностика хвороби Крона та пухлин товстої кишки можлива на підставі даних ірриго- та колоноскопії, у сумнівних випадках вдаються до діагностичної лапаратомії.

Лікування. Терапія проводиться зазвичай за умов стаціонару. Призначають дієтичне харчування, мета якого-усунення диспепсії, щадіння слизової оболонки травного тракту, нормалізація білкового та вітамінного балансу організму. Тому в період загострення рекомендується часто дрібне харчування з достатньою кількістю вітамінів, мікроелементів.

Для усунення проносів призначають холінолітичні засоби (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат та ін), а також обволікаючі та яжучі речовини (як при хронічному ентерит). Корисні препарати травних ферментів: панкреатин, абомін, витогепатпанкреатин, полізим, фестал та ін. Болі знімаються холінолітиками або призначенням аналь-гетиків. При залізодефіцитній анемії парентерально вводять препарати заліза та вітаміни С, B6, B12, фолієву кислоту. За наявності гіпопротеїнемії виробляють повторні переливання плазми, альбуміну та білкових гідролізатів.

Хворим з високою температурою, множинними виразками, нагноєнням гранулем призначають сульфаніламідні препарати (сульфасалазин по 6-8 г на день та ін) або антибіотики широкого спектра дії (оксацилін, не-оміцин та ін). В особливо тяжких випадках застосовують кортикостероїдні гормони, проте слід враховувати, що якщо на початку лікування вони сприяють клінічному покращенню, то потім, після їх відміни, хвороба нерідко протікає ще з більшою активністю. При хронічному перебігу захворювання основне значення має раціональний вибір дієти.

Оперативне лікування проводять хворим із хронічною формою хвороби Крона за відсутності ефекту від консервативного лікування або при виникненні ускладнень.

Хворі на хворобу Крона повинні перебувати на диспансерному обліку. Хоча лікування в більшості випадків і не призводить до одужання, воно полегшує перебіг захворювання та покращує прогноз.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *