Реферат - Сколіоз - скачати безкоштовно
Химия

Реферат — Сколіоз — скачати безкоштовно


Завантажити реферат: Сколіоз

Сколіоз (грецьк. Skoliosis викривлення) — викривлення хребта у фронтальній площині (бічне викривлення). Термін запроваджено К. Галеном.

З численних класифікацій сколіозів відповідно до етіології та патогенезу страждання найширше поширення набула класифікація Кобба (1958), згідно з якою вони розподіляються на п’ять основних груп.

Перша група – сколіози міопатичного походження. В основі цих викривлень хребта лежить недостатність розвитку м’язової тканини та зв’язкового апарату. До цієї групи можуть бути віднесені і рахітичні сколіози, які виникають у результаті дистрофічного процесу у скелеті, а й у нервово-м’язової тканини.

Друга група — сколіози неврогенного походження: на ґрунті поліомієліту, нейрофіброматозу, сирингомієлії, спастичного паралічу. У цю ж групу можуть бути включені сколіози на ґрунті радикуліту, люмбоішіальгії та сколіози, викликані дегенеративними змінами в міжхребцевих дисках, які нерідко ведуть до здавлення корінців і викликають клінічно корінковий гетеро- або гомоплегічний синдром (рис. 11).

Третя група — сколіози на ґрунті аномалій розвитку хребців та ребер. До цієї групи належать усі вроджені сколіози, виникнення яких пов’язані з кістковими диспластичними змінами (рис. 12).

Четверта група — сколіози, обумовлені захворюваннями грудної клітки (рубцеві на ґрунті емпієми, опіків, пластичних операцій на грудній клітці). П’ята група — сколіози ідіопатичні, походження яких і зараз залишається ще далеко не вивченим (рис. 13).

П’ята група — сколіози ідіопатичні, походження яких і зараз залишається ще далеко не вивченим (рис. 13).

клінічна картина

Чинником, що визначає клінічну картину сколіозу, є величина викривлення.

Застосовують чотириступеневу систему оцінки величини викривлення хребта В.Д.Чакліна (1958):

I ступінь — викривлення від 5 до 10 °

II ступінь — викривлення від 11 до 30 °

III ступінь — викривлення від 31 до 60 °

IV ступінь — викривлення понад 60 °

Типологія сколіозу

Шийно-грудний сколіоз. Вершина викривлення хребта при шийно-грудному сколіозі на рівні четвертого-п’ятого грудних хребців. Цей тип сколіозу супроводжується ранніми деформаціями в ділянці грудної клітки, змінами лицьового скелета.

Грудний сколіоз. Вершина викривлення хребта при грудному сколіозі на рівні восьмого-дев’ятого грудних хребців. Викривлення бувають право- та лівосторонні.

Попереково-грудний сколіоз. При попереково-грудному сколіозі вершина викривлення першої дуги хребта становить 10-11-го грудних хребців.

Поперековий сколіоз. Вершина викривлення хребта при поперековому сколіозі знаходиться на рівні першого-другого поперекових хребців. Сколіоз цього прогресує повільно, проте рано виникають болі у сфері деформації.

Комбінований або S-подібний сколіоз. Комбінований сколіоз характеризується двома первинними дугами викривлення — на рівні восьмого-дев’ятого грудних та першого-другого поперекових хребців.

Розпізнавання сколіозу

Розпізнавання сколіозу надзвичайно важливе на самому початку його розвитку, тому що тільки раннє систематичне його лікування може запобігти прогресуванню викривлення. Постійне вивчення та спостереження за фізичним розвитком дитини з боку лікаря-педіатра, шкільного лікаря та лікаря з лікувальної гімнастики, а також своєчасне направлення дитини до фахівця-ортопеда є обов’язковим.

Обстеження при сколіозі проводиться у положенні хворого сидячи, стоячи, лежачи. У положенні сидячи визначається положення таза, вимірюється ступінь поперекового лордоза хребта, бічне відхилення тулуба та бічне викривлення хребта, його довжина (від VII шийного хребця до крижів).

У положенні стоячи вимірюється довжина нижніх кінцівок, визначається наявність контрактур кульшового, колінного та гомілковостопного суглобів, вивчається зміна лордоза, визначається ступінь рухливості поперекового відділу хребта. Вимірюється кіфоз, ступінь відхилення тулуба та бічного викривлення хребта, зіставляються трикутники талії, визначається положення лопаток та надпліч. Вигин хребта визначається клінічно за остистими відростками.

За наявності сколіозу одне плече стоїть вище за інше, лопатка на увігнутій стороні викривлення розташована ближче до остистих відростків, ніж на опуклій. При сколіозі І ступеня вдається відзначити паравертебральну асиметрію, а при сколіозі ІІ та ІІІ ступеня — реберний горб. Вимірюється відстань від вершини остистого відростка VII шийного хребця до верхньо-внутрішнього кута лопатки праворуч та ліворуч. Спереду визначається положення мечоподібного відростка грудини, її положення, наявність переднього реберного горба, відхилення пупка від середньої лінії, положення передньо-верхньої остюки праворуч і зліва. При потягу за голову встановлюється ступінь стабільності деформації. У положенні хворого лежачи на спині досліджують функціональний стан м’язів живота, косих м’язів тулуба, лежачи на животі — ступінь корекції первинних і компенсаторних дуг викривлення.

Рентгенографія хребта проводиться обов’язково у двох проекціях у положенні хворого лежачи та стоячи. За профільним знімком хребта встановлюється наявність кісткових аномалій розвитку хребта. Для визначення кута викривлення серед опублікованих способів найбільшого поширення набула методика Кобба і Фергюссона. За Коббу, на фасній рентгенограмі біля основи нейтральних хребців проводяться дві лінії, паралельні площинам їх. До проведених ліній опускається перпендикуляр.

Утворений дома перпендикулярів кут становить величину викривлення в градусах. За методикою Фергюссона використовуються три хребці: один-в області вершини викривлення і по одному нижньому та верхньому нейтральному хребцю; за останніми та встановлюється геометричний кут викривлення.

Наслідки сколіозу

Статистика численних досліджень з виявлення сколіозу в дітей віком свідчить, що це деформація – одне з найчастіших захворювань опорно-рухового апарату, що має тенденцію до прогресування і досягає вищої ступеня до закінчення зростання дитячого організму. Тяжкі викривлення хребта і грудної клітки значно впливають на функції внутрішніх органів: зменшують обсяг плевральних порожнин, порушують механіку дихання, що у свою чергу погіршує функцію зовнішнього дихання, знижує насичення артеріальної крові киснем, змінює характер тканинного дихання, спричиняє гіпертензію міокарда правої половини серця – розвиток симптомокомплексу легенево-серцевої недостатності, об’єднаного назвою «кіфосколіотичне серце»

Лікування сколіозу

Нині деякі народні » цілителі » і, на жаль, лікарі активно пропагують метод мануальної терапії на лікування сколіозу, стверджуючи його ефективність. Така думка суперечить самій суті захворювання, оскільки мануальна терапія, послаблюючи зв’язково-сумковий апарат хребта, призводить до нестабільності хребетних сегментів і різкого прогресування захворювання до III-IV ступенів з наслідками, що звідси випливають. Тому мануальна терапія, так само як і різного роду витягування, є шкідливими та категорично неприпустимими маніпуляціями при лікуванні сколіотичної хвороби будь-якого ступеня, а також порушень постави та кіфозу хребта. І жодні посилання на «знаменитості» та «авторитети» народних умільців, у тому числі й лікарів, не можуть бути підставою для застосування мануальної терапії та витягування з метою лікування цієї патології.

Література

  1. Волков М.В., Дідова В.Д. Дитяча ортопедія. М.-1972г.-240с. [с.32-42]
  2. Велика медична енциклопедія [В 30-ти т. АМН
    СССР]. Гол. ред.
  3. Б.В.Петровський. М.: Т.23.-1984г.-544с. [с.1140-1144]
  4. Горяна Г.А. Ваша постава. К.-1995р.-48с. [c.15-19]

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *