Реферат - Побудова, розробка версій та планування розслідування
Химия

Реферат — Побудова, розробка версій та планування розслідування


Завантажити реферат: Побудова, розробка версій та планування розслідування

Планування розслідування фактів шахрайства ґрунтується на вивченні злочинної діяльності в матеріальних змінах і у мисленні образи, покладених в основу версій, що висуваються.

Версії ґрунтуються, зокрема, на фактичних даних досліджуваної події, на знанні базової криміналістичної характеристики шахрайства, а також на особистому та колективному досвіді працівників, які мають необхідні знання про розслідування цього виду злочинної діяльності.

Поряд із загальними версіями, що стосуються всіх сторін події, що вивчається, висувають приватні, які, в основному, стосуються двох аспектів:
або суб’єкта шахрайських дій, або способу їх скоєння, інші елементи криміналістичної характеристики (наприклад, час, місце, об’єкт злочинного посягання), як правило, відомі на момент порушення кримінальної справи.

При висуванні версій враховують як типові форми розвитку цієї діяльності, і специфічні, присушие лише події, що розслідується. Типові варіанти розкрадань шляхом шахрайства досить добре узагальнені вченими та викладаються у підручниках, навчальних та довідкових посібниках. Специфічні ж особливості даного виду злочинної діяльність, природно, неможливо врахувати в жодних рекомендаціях внаслідок їх нескінченної різноманітності, тому вони вивчаються оперуповноваженими, слідчими і в кожній конкретній ситуації порівнюються з базовими криміналістичними характеристиками шахрайства, заснованих на типових проявах цього виду злочинів.

На підставі типових і специфічних характеристик дії будують ретроспективну модель злочинної діяльності і на цій підставі прогнозують
майбутню діяльність із розкриття цього дії, виходячи з реальному наявності сил і коштів, які можна залучити цієї мети.
Сутність розробки та перевірки версій при розслідуванні шахрайства полягає, по-перше, у виведенні з версії наслідків, та
по-друге, щодо оцінки виявлених фактів.

Діяльність суб’єкта показу спрямована на визначення об’єктивних зв’язків, залежностей між окремими фактами, явищами і, як правило, будується за схемою: «якщо… отже…». Наприклад, у разі виявлення ознак шахрайства, де суб’єкт пред’явив довіреність якої- або фірми, можна припустити, що якщо суб’єкт має доступ до оформлення документів цієї фірми, то він або справді співпрацює або співпрацював у минулому з цією організацією, або користується довіреністю, оформленою у зв’язку з будь-яким разовим дорученням цієї структури. Перевіряючи ці припущення, суб’єкт показу знову будує версії подібного роду, але вже на більш новому якісному рівні. У наведеному вище прикладі це може бути перевірка осіб, коли-небудь раніше отримували довіреності цікавої слідство фірми.

Як видно, версії про механізм шахрайських дій характеризуються множинністю, причому, чим меншим обсягом інформації має суб’єкт діяльності з виявлення та розкриття злочинів, на початковому етапі, тим більше версій можуть імовірно пояснити суть того, що сталося. Разом про те, необхідно усвідомити таке становище. Версії висуваються протягом усього розслідування, оскільки в його ході оперуповноважений, слідчий добуває все нові і нові факти, не тільки відповідають на поставлені питання, а й змушують висувати нові гіпотези пояснення будь-якої події. Наприклад, вивчення питання про походження довіреності в руках у шахрая, яку він використав для отримання певних матеріальних цінностей або готівки в державному підприємстві, нерідко дозволяє зробити висновок про співучасть у шахрайських діях відповідального співробітника фірми і це стає підставою для висування та перевірки припущення про злочинну діяльність. цього працівника.

Більше того, версії часто будують і після направлення кримінальної справи до суду. Наприклад, особа, притягнута до кримінальної відповідальності, надійно вкрила привласнені цінності та завдані збитки до його засудження за розглянутий злочин відшкодувати не вдалося. Тому виправдані зусилля щодо побудови та перевірки версій щодо використання цих матеріальних цінностей або самим шахраєм після відбуття покарання, або його співучасниками або родичами.

Проте, слід зазначити, що у цих та інших випадках версії мають спиратися на реальні факти і бути конкретними. В іншому
у разі їх перевірка практично неможлива.

На підставі розроблених версій здійснюється планування розкриття шахрайських дій, що є умовою цілеспрямованої діяльності суб’єкта показу та засобом наукової організації праці.

Формальна сторона планування розслідування шахрайства не відрізняється від подібних заходів, які проводяться під час розслідування інших видів злочинів. Тому в цій роботі технічні аспекти планування не розглядатимуться. Особливості провадження початкових оперативних та слідчих дій, а також цих дій на наступному етапі будуть розглянуті в наступному параграфі, що стосується практичних аспектів діяльності суб’єкта діяльності за заявою та розкриттям злочинів у різних ситуаціях при розслідуванні шахрайства.

5. Особливості тактики початкових та наступних оперативних та слідчих дій.

Характер та послідовність початкових оперативних та слідчих дій залежать від слідчої ситуації, що склалася
зараз розслідування. За підтвердженням первинних відомостей про ознаки шахрайства, як правило, порушується кримінальна справа, яка може бути прийнята до розслідування як самим оперативним працівником, так і передано до слідчого підрозділу для провадження
попереднього слідства.

Ситуації при розслідуванні шахрайства настільки ж різноманітні, як і вся людська діяльність, проте їх можна поділити на два основні види:

1.Ситуація, що характеризується безпосереднім виявленням оперативним працівником ознак розкрадання шляхом шахрайства (наприклад,
при затриманні шахрая на місці злочину);

2. Ситуація, заснована на легалізації оперативних даних оперуповноваженого ВБЕЗ, який тривалий час спостерігав за розвитком кримінального контакту між шахраєм та державним службовцем;

3.Ситуація, що виникає при безпосередньому зверненні до правоохоронних органів представника установи, організації, що вважає,
що стосовно довіреного йому майна було скоєно шахрайські дії.

Залежно від ситуації оперативний працівник обирає той чи інший варіант поведінки. Так, при готівковому виявленні
ознак розкрадання, оперативний працівник знаходиться, образно кажучи, у виграшному становищі, оскільки протидія, яка може бути на нього надана у зв’язку з розкриттям злочину, видаляється в часі та співробітник органів внутрішніх справ користується великим вибором способів та прийомів, спрямованих на дослідження цієї події.

Найчастіше у подібних ситуаціях оперативний працівник вживає заходів до фіксації слідів злочинної діяльності та, насамперед, матеріальних слідів. Це стосується як самого предмета шахрайської діяльності (наприклад, вилучення перепроданого товару), так і відповідних документів, що підтверджують факт незаконності придбання об’єкта (припустимо, товарно-транспортні накладні, квитанції, довідки, довіреності, чеки тощо). Усі вилучені джерела відомостей про злочинну діяльність повинні бути ретельно вивчені з позиції визначення їх походження, можливих слідів матеріального чи інтелектуального підроблення, а також суб’єктів, причетних до їх виготовлення чи викрадення.

З отриманих під час вивчення джерел доказової інформації відомостей, визначають подальший напрямок розслідування. Результативною є зустрічна перевірка документів у тій установі, з якої викрадено матеріальні цінності. Наприклад, вивчають договір та подані шахраєм документи( у разі розкрадання шляхом шахрайства з підприємства), документи, що свідчать про нарахування завищеної суми пенсії у відділі соціального забезпечення, документи про нещасний випадок (пожежу, авто аварії, завдання тілесних ушкоджень тощо) при одержанні страхової суми.

Етап початкових слідчих та оперативних дій відрізняється від етапу перевірочних дій тим, що всі вивчені документи,
об’єкти, що несуть потенційну інформацію про подію злочину, зазвичай, вилучаються в оригіналах і долучаються до первинного матеріалу.

Ці вилучення нерідко оформляються шляхом складання актів, у виконанні яких, крім оперативного працівника та зацікавлених осіб
(представників установи, підприємства або затриманого на місці злочину суб’єкта) беруть участь і поняття, які засвідчують факт залучення певного об’єкта до сфери діяльності правоохоронних органів. Подібні акти згодом свідчать про достовірність і об’єктивність відомостей, що містяться в них.

Крім роботи з матеріальними об’єктами вживаються заходи до виявлення та фіксації відомостей, що містяться в уявних образах осіб,
що мають відношення до події, що розслідується. З цією метою спочатку з’ясовується коло осіб, які, можливо, мають відомості про подію, що відбулася. Це досягається щодо вилучених документів, при ознайомленні з діяльністю конкретних установ, організацій тощо.

При виявленні значної кількості осіб, які можуть підтвердити факт шахрайських дій, оперативний працівник, як правило, обмежується опитуванням двох-трьох з них, що повідомляють суттєві відомості про кожну фазу злочинної діяльності.

Тактика допиту зазначених осіб обирається залежно від поставленої мети. Їх, як правило, може бути дві:

1) встановлення суб’єкта шахрайських дій;

2) встановлення протизаконності заволодіння майном, якщо суб’єкт вже відомий.

При допиті у першій ситуації, крім з’ясування характеру та послідовності дій суб’єкта, зокрема, з’ясовують: — які обставини сприяли швидкому входженню у спілкування шахрая та представника установи (наприклад, хто рекомендував шахрая керівнику підприємства; знайомство з якими особами фігурувало під час підписання договору, угоди на кого посилався, кому дзвонив суб’єкт злочину для придушення опору керівника підприємства, які рекомендаційні листи, документи демонстрував тощо;

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *