Реферат - Корея - скачати безкоштовно
Химия

Реферат — Корея — скачати безкоштовно


Завантажити реферат: Корея

У 20 ст. Корея пройшла важкий шлях. Багато в чому трагічні події на Корейському півострові були наслідком стратегічного становища країни, через яку суперничали великі держави: Росія, Японія, США, Китай. У 1910 р. Корея стала колонією Японії.

У 1945р. після розгрому Японії Північну Корею було звільнено Радянським СоюзомУ Південній — капітуляцію японських військ прийняли США. Лінія розмежування пройшла по 38 паралелі. Під час війни союзники домовилися, що спочатку над Кореєю буде встановлено опіку, щоб підготувати країну до незалежності. Проте стратегічне становище Кореї стало лихом. Радянсько-американське суперництво завершилося розколом країни. 1948р. Півдні півострова утворилася Корейська республіка, північ від — Корейська Народна Демократична Республіка. Проблеми возз’єднання країни не вирішено й досі.

Американські та радянські війська пішли з Кореї. У 1949р. дві корейські держави опинилися на межі громадянської війни. На півночі утвердився тоталітарний комуністичний режим на чолі з Кім Ір Сеном, на півдні – диктаторський режим на чолі з американським ставленником Лі Син Маном. Обидві країни озброїлися і загрожували застосувати силу на вирішення національної прогалини- об’єднання Кореї. Зіткнення на кордоні стали звичайним явищем. На півдні у ряді районів мали місце повстання та діяли партизани. Приводом для військових дій на півдні міг стати навіть невеликий інцидент. Громадянська війна почалася 1950г. Спочатку успіх супроводжував корейську народну армію. Тоді у війну вступили китайські добровольці. Вони відкинули американські війська до 38 паралелі. У 1953р. приблизно на цій лінії закінчилася Корейська війна. Закінчилася безрезультатно, але втрати були величезні: Південна Корея втратила 1,3 млн. убитими, пораненими, зниклими безвісти, Північна Корея — 1,5 млн. убитими та пораненими.

Корея не знала традицій парламентської демократії. В обох її частинах фактично утвердились диктаторські режими. І як могло бути інакше після п’ятисотлітнього правління однієї королівської династії та сорока років японської колоніальної адміністрації! В обох частинах країни після закінчення війни розпочалася модернізація. На півночі країни – за допомогою СРСР будівництво соціалізму сталінського типу. На півдні до управління прийшла вихована Японією еліта та напівфеодальні землевласники, які зовсім не зацікавлені в модернізації. Лі Син Ман та його оточення, отримавши владу, використали її не для розвитку економіки, а для утвердження своїх владних позицій та привілеїв.

Істотні зміни у Південній Кореї почалися після повалення уряду Лі Син Мана внаслідок повстань та політичної кризи у квітні 1960р. До влади прийшла військова хунта генерала Пак Чон Хі (1962-1980), потім диктаторський режим Чон Ду Хвана (1981-1988), потім Ро Де У (1988-1994). Кожен переробляв конституцію під свої амбіції та розширював свої повноваження до відверто диктаторських. Ось за таких умов авторитарних чи диктаторських режимів у Південній Кореї почала здійснюватися модернізація економіки, що підняла аграрну Південну Корею рівня міського індустріального суспільства.

Моделью національного та економічного розвитку стала Японія. Перший після повалення Лі Син Мана президент Пак Чон Хі вільно говорив японською і знаходився під великим впливом військової освіти, отриманої в Японії. Джерелом економічної та політичної інформації для південнокорейської еліти були японські газети та журнали. Жодного чищення та переслідувань за співпрацю з японською колоніальною владою не було.

У 1965р. був підписаний Договір про нормалізацію відносин Південної Кореї з Японієюі це відкрило дорогу для японської активності в Корейській республіці. До 1965р. у торгівлі Південної Кореї домінували США. Вже наступного року Сполучені Штати випередила Японія. У 1971р. Японія мала інвестицій у Кореї більше, ніж будь-яка інша країна -54% (США-26%). Але велика допомога йшла із США: з 1964 по 1976р. США поставив Південній Кореї у вигляді економічної та військової допомоги 12, 6 млрд. доларів. У період із 1953 по 1962г. американська допомога покривала 70% південнокорейського імпорту та 80% капіталовкладень. У наступні роки провідну роль фінансуванні зайняла Японія. Після укладання договору з Японією Південна Корея отримала у вигляді позик та кредитів 1 млрд доларів від Японії. Разом із капіталами до Південної Кореї ринула нова техніка та технологія.

На початку 60-х років. Південна Корея мала все необхідне для економічного зростання: міжнародну економічну та політичну підтримку, доступ до іноземного капіталу та технологій, невеликий, але згуртований клас підприємців, резерви робочої сили.

Після падіння режиму Лі Син Мана, котрий поринув у корупцію та розкрадання скарбниці, до влади прийшов Пак Чон Хі, який розпочав нещадну боротьбу зі своїми противниками та опозицією. Пак Чон Хі зробив важливий поворот у економічній політиці. Було розроблено серію п’ятирічних планів. У 50-ті роки. промислове розвиток тримало курс виробництва продукцій, що замінює імпортну, переважно ширпотреба. Через війну Корейська республіка забезпечувала себе одягом, взуттям, трикотажем, текстилем. Пак зробив поворот в розвитку економіки, орієнтованої експорту. Було взято курс на скуповування патентів, ліцензій. Управління економічного планування доводило завдання до всіх секторів господарства та бізнесу шляхом контролю та заохочення ініціативи. Контроль здійснювався через ліцензування та податкову адміністрацію, яка стежила за тим, щоб кошти витрачалися раціонально та з користю для справи та плану. Ефективність та зростання виробництва були мірилом успіху та заохочувалися владою.

Опора у здійсненні економічних планів була на південнокорейські корпорації, що ростуть. 500 таких корпорацій, акції яких у 90-ті роки. котируються на фондовій біржі, становлять стрижень південнокорейської економіки. Дві з цих корпорацій, Samsung і Hyundai, входять нині до списку 50 найбільших корпорацій світу. Сума продажів п’яти найбільших компаній Південної Кореї у середині 80-х років. становила суму, що дорівнює 66% річного валового національного продукту.

Дешева робоча сила була важливою умовою успіхів південнокорейського бізнесу всередині країни та на міжнародній арені. Ця дешевизна пояснювалася низкою причин: низьким рівнем життя на початку процесу зростання економіки; низькою часткою заробітної плати по відношенню до одержуваного прибутку; найтривалішим у світі робочим тижнем (54 години), терплячістю перед лицем труднощів у 60-ті та на початку 70-х рр. ХХ ст. і, нарешті, жорсткою антиробочою політикою влади, котрі відмовили робітникам у праві на організацію, колективний договір, страйк. Страйки рішуче придушувалися поліцією та часом, спеціальними частинами. Таким чином, дешева праця у перші десятиліття економічного піднесення була єдиною перевагою південнокорейського бізнесу на світових ринках.

В іншому йшов процес запозичення — скуповування патентів, переважно, складання та прийняття в країну «брудної технології». Південна Корея стала однією з провідних країн світу в металургії, суднобудуванні, а потім у виробництві автомобілів (входить до десятки світових виробників) та електроніки.

Урбанізація та модернізація йшли паралельно. У 1960р. у містах налічувалося 7 млн., а 1985г. – 27 млн. жителів. При цьому Великий Сеул (10млн.) та Пусан (3, 5млн.), як два полюси, зосередили половину міського населення.

Велика проблема Південної Кореї — репресії, придушення опозиції, диктат влади, стеження та контроль з боку служби безпеки, коротше, розрив між економічним зростанням, безперечним поліпшенням матеріального становища досить значної частини населення (зарплата робітників зростала в останнє десятиліття на 8% щорічно) та станом демократичних свобод у країні на всіх рівнях: представницькі установи фіктивні, шість конституцій, що приймалися диктаторами, лише зміцнювали режим, політичні партії забороняються, студентські виступи розганяються поліцією. Тільки уряд Ро Де У почав відступати від колишньої нетерпимості до опозиції, зокрема ліберально-буржуазних діячів. Вибори нового президента 1993г. свідчили, що Корейська республіка починає рухатися до демократизації. від Японії

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *