Реферат: “І.  Ільїн про самобутність російської культури”
Химия

Реферат: “І. Ільїн про самобутність російської культури”


Завантажити реферат: “І. Ільїн про самобутність російської культури”

Іван Олександрович Іллін прожив на батьківщині 39 років. З 1909 року працював у Московському університеті, а у 1922 покинув Москву. На той час він був у званні доцента 2-х факультетів – юридичного та історико-філологічного. Покинув рідне місто не з власної волі. Після жорстокого арешту комунно-політичною поліцією отримав смертний вирок, який згодом був замінений довічною висилкою за кордон. «Це стало гарною школою для подальшого формування та стійкості його, для вміння заради свободи як такої, заради свободи думки та віри поставити на карту все — себе, своє життя, можливості, сім’ю». У 1938 році втік з нацистської Німеччини і швейцарська влада надала йому дозвіл на проживання з дуже жорсткими умовами: не вести політичної діяльності, не мати права на роботу, не міняти місце проживання під загрозою відправлення назад до Німеччини.
2-х годинна лекція «Душа» читалася Ілліним неодноразово у різних містах Швейцарії. Читалася вона під різними назвами — «Про російську душу», «Російська душа», «Російський сфінкс». Двічі лекції «Душа» була опублікована в Цюріху німецькою мовою, а в Росії опублікована вперше в 1996 в журналі російської культури «Москва». У лекції “Душа” Ільїн хитається запитань:
1. Природа та клімат;
2. Темперамент;
3. Свобода та гармонія;
4. Мова та гумор;
5. Простота та гідність;
6. Характер;
7. Серце та совість;
8. Прагнення досконалості;
9. Імпровізація та відповідальність;
10. Первинні сили.
У вступному слові до лекції “Душа” І.А. Ільїн визначає тему. Вся лекція починається зі слова «Росія». І оскільки лекцію він читає за кордоном, то і у вступному слові він спочатку говорить про те, якою є Росія, її народ і культура перед Західною Європою: “Як сфера прихованого, як проблема, що не піддається розумінню, як свого роду сфінкс, що викликає побоювання. ”. А оскільки рідкісний європеєць міг дозволити собі поїздку до Росії з науковою метою, то отримували знання від так званих “знавців” Росії. Зважаючи на все Ільїн вважав неприпустимим продовження такого невірного, найчастіше безвідповідального поширення інформації, тому й вирішує взяти він таку важливу справу, як роз’яснення сутності і своєрідності російської культури Європі.
Ідея про видання книги чи курсу лекцій виношувалась десятиліттями.
Я розберу кілька запитань цієї лекції; деякі з них виконують єдину функцію та схожі за змістом, тому не вимагають докладного розгляду.
1) Природа та клімат. “Душа народу перебуває у живої і таємничої взаємозв’язку з його природними умовами і з цього може бути досить пояснена і зрозуміла без урахування цього взаємозв’язку”. Ґрунтуючись на його власному слові ми можемо сказати, що він вважав за необхідне розкрити це питання. Як приклад цього взаємозв’язку він бере весняне повінь: “Інтенсивне повінь: річки виходять із берегів, затоплюють низини, всюди утворюються проталины; дороги стають непроїжджими; прокидається від зимового сну, і люди ходять як п’яні, з хмелем у крові та в душі”.
2) Темперамент. І.А. Ільїн розуміє російський темперамент. Він говорить про нього мовою бадьорою, хвилюючою, і цей самий темперамент відчувається в ньому самому. Говорячи про російський народ (“він насолоджується простором, легким напористим рухом, льодоходом, лісовою часткою, оглушливими грозами… він упивається інтенсивність буття”), Ільїн вважає, що у російської людини є потяг до повного досягнення мети, мрія про останнє і кінцеве , бажання заглянути в неозору далечінь, здатність не боятися смерті. У цьому питанні згадує Пушкіна та Достоєвського. І робить такий висновок: “Така російська душа: їй дано пристрасть і міць; форма, характер та перетворення суть її історично життєві завдання.
3) Свобода та гармонія. За словами І. Ільїна “моральна та духовна рівновага російської душі відображається у своєрідній свободі та гармонії”. Але на думку Ільїна не правильно представляти російську душу як «котел, що вічно кипить»; «У буднях відпливу російська постає рівним і природним, легким і добродушним.» У цьому ж питанні Ільїн згадує народну пісню. Навіщо? Адже саме в цьому народному вигляді мистецтва є гармонія; без дерижерів, камертонів, і будь-якої музичної підготовки російський хор звучить від щирого серця, у вільному виконанні, з внутрішнього почуття, слух і смаку. Тут же згадується філософом і культура церковного дзвону, який часто імпровізувався залежно від смаку дзвонаря.
4) Первинна сила. І. Ільїн не прагнути ідеалізувати російську душу: “що у ній є, тобто; чого не дістає, нехай відвойовує у стражданні та терпінні”. Ільїн прагнути вказати на своєрідність російської душі. Вважають, що тепер і Західна Європа має визнати цю своєрідність. “Що б зрозуміти цю особливість російської душі важливо провести різниця між первинними і вторинними душевно-духовними силами. Первинні сили – це сили життєвизначальні, творчо-духовно провідні. Вторинні примикають до первинних і мають відбиток останніх. Російська ж духу перш за все є «душа почуття та споглядання». «Її культурно-творецький акт суть серцеве бачення та релігійно-совесливий порив». Любов і споглядання у своїй вільні, як простір, рівнина, як молящий дух, — ось чому російська потребує свободи, цінує її. Російська культура побудована на почутті та серці, на спогляданні, на свободі совісті та свободі молитви. Це і є, на думку І Ільїна, первинні сили російської душі, які формують та живлять російський темперамент. Почуття та споглядання як основа характеру мають особливу цінність для християнина, але вони не формують характеру. Ось чому виховання останнього Ільїн вважає найближчим і найважливішим завданням російського народу. Тут серце і совість повинні доповнюватись і визначатися волею, і тоді сформувався б шлях відновлення культури у християнському дусі та відповідно до старої традиції. Разом з цим росіяни мають свідомість обов’язку, соціальну глибину, організаторську здатність. Але Ільїн зазначає, що “міцної форми та сили бракує ще й російському правосвідомості”.
Ільїн призводить до того, що російська душа — «це якийсь страшний сфінкс» — хто розуміє її чи видає такого демонструє брак своєї можливості проникнення. “Це душа стягує правильного розуміння і хоче, що її змішували з вкрай їй вузькими течіями і ідеологіями (наприклад, з більшовизмом). Будучи душею вільного почуття та вільного споглядання вона ніби народжена для християнства; та її останнім своїм притулком є ​​цим віра і релігія”.

Для інформації:

Всього у І. Ільїна було 13 лекцій:

1. «Душа»;
2. «Віра»;
3. «Хід історичного розвитку»;
4. «Головні національні проблеми Росії»;
5. «Історія становлення держави»;
6. «Творча ідея Росії»;
7. “Російська душа у казках та легендах”;
8. «Про російське сприйняття мистецтва та художньої досконалості»;
9. «Про сучасну російську художню літературу»;
10. «Давньоруське мистецтво (архітектура, фрески)»;
11. “Свобода духу Росії. Постіці за природою Росії та юродива у Христі”;
12. «Спокій і радість у православному світогляді»;
13. «Вічно жіноче і вічно мужнє в російській душі» (не знайдено).

Список використаної литературы:

1. Журнал російської культури «Москва», січень 1996 р.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *