Реферат - Д. Рікардо про фактори, що визначають вартість товару
Химия

Реферат — Д. Рікардо про фактори, що визначають вартість товару


Завантажити реферат: Д. Рікардо про фактори, що визначають вартість товару

Складовою частиною теорії вартості Рікардо є критика їм ненаукових уявлень з цієї проблеми. Ця теорія, власне, і виросла з такої критики. Рікардо докладно, аргументовано, критично розглянув цілу низку вульгарних теорій вартості і відкинув їх одну за одною.

Особливу увагу у своїй Рікардо приділив ненауковому варіанту трудової теорії вартості Сміта. Відповідно до двоїстості застосовуваного Смітом методу він розробив і подвійну теорію вартості. З одного боку, Сміт приходив до правильного в цілому висновку про те, що вартість товарів визначається працею, витраченою на їх виробництво. З іншого боку, Сміту уявлялося, що можна визначити вартість товарів і тих праць, які «купуються на цей товар». За Смітом, це тотожні визначення.

Рікардо рішуче виступив проти другого ненаукового визначення вартості Смітом. Він показав, що це зовсім не тотожні позиції, що друга думка Сміта відповідає дійсності.

Рікардо показав, що вести робітника фактично залежить від досягнутого їм рівня продуктивність праці. Він писав: «Заробітна плата не залежить від кількості товару, яка буде вироблена працею одного дня… якщо замість чотирьох заходів працею одного дня могло б бути зроблено десять заходів, заробітна плата анітрохи не підвищилася б і робітник не отримав би більшої частки хліба , одягу або бавовняних тканин». (3. Т. V. С. 67).

Це означає, що Рікардо проводив чітку різницю між працею, витраченим на виробництво товару і визначальним його вартість, і тією працею, яку можна купити на даний товар, між затраченою працею і працею, що купується. Як джерело вартості у Рікардо виступає праця, витрачений виробництва товару.

Водночас теза Рікардо про відсутність безпосередньої залежності заробітної плати від змін продуктивності праці начебто суперечить реальній дійсності. Відомо, що в умовах відрядної сили, чим більше виробить робочий товар, тим вища його заробітна плата. Причина, через яку Рікардо відстоював цю тезу, у цьому, що він прагнув виявити визначальні залежності економічних явищ, тому і абстрагувався від менш істотних причинно-наслідкових зв’язків. Насправді, ця теза Рікардо спирається на дві причини. Рікардо виходив з того, що заробітна плата регулюється витратами праці, потрібними для «праці» як товару (насправді — робочої сили як товару). Тому вона і не залежить безпосередньо від продуктивності цієї праці (15. гл. 1. § 5-7).

Проте ця критика була недостатньо послідовною. Рікардо фактично показав, що вартість товарів не складається з доходів, оскільки ці останні є вже створеною вартістю. Однак він прийняв іншу ненаукову тезу Сміта в теорії вартості, а саме його положення про те, що вартість товару розпадається на доходи. Тим часом насправді на доходи розпадається лише новостворена вартість. Отже, ця думка ігнорувала у структурі вартості товару так звану стару вартість, тобто вартість, перенесену із засобів виробництва. І тут бачимо, що нерозуміння Рікардо двоїстого характеру праці не дозволило йому дати справді наукове вирішення проблеми структури вартості товару.

Зазначу, що структура вартості має подвійність, містить як новостворену (абстрактною працею), так і перенесену (працею конкретною) вартість із засобів виробництва, саме в силу двоїстої природи праці, що створює товар.

Проте думається, що Рікардо, цілком обгрунтовано відкидав теза про корисність товару як джерело його вартості, все ж таки недостатньо повно враховував роль споживачів у процесі регулювання вартості. Він, наприклад, писав таке: «Зменшіть витрати виробництва капелюхів, і ціна їх, врешті-решт, знизиться до рівня їх нової природної ціни, хоча попит міг би подвоїтися, потроїтися або вчетвері» (3. Т. І. С. 253) . За такого збільшення попиту, якщо обсяг виробленої продукції буде відповідно збільшено, ціни на товари не впадуть, а зростуть. За цих умов можливе збільшення вартості товару; якщо знизяться середні витрати виробництва капелюхів, а попит на них багаторазово збільшиться, то як регулятор вартості можуть виступити витрати праці на гірших підприємствах. Загальна сума громадську вартість у разі перевищить суму індивідуальних цін товарів. Виникне явище так званої хибної соціальної вартості.

З цих же позицій Рікардо завдав удару і за концепцією «суб’єктивної цінності». Він показав, що ця концепція позбавляє теорію вартості будь-якої об’єктивної основи. Рікардо писав: «Коли ми говоримо, що цінність повинна вимірюватися задоволенням, що доставляється користуванням товаром його власнику, то ми більш, ніж будь-коли, далекі від того, щоб мати мірило цінності, бо дві людини від користування одним і тим же предметом можуть отримати у високій мірі різне задоволення» (П’ят. по: 20. С. 37).

Варті стосунки проявляються на поверхні у складній, заплутаній формі, що часом ставить під сумнів сам факт визначення вартості витратами праці на виробництво товару. Одна з таких загадок поставила в глухий кут і Рікардо.

Він замислився над питанням про те, чим визначається вартість невідтворюваних предметів старовини та шедеврів мистецтва. З одного боку, виходячи із загального визначення закону вартості, вона повинна визначатися ні чимось, як витратами праці на їх виробництво. З іншого боку, очевидно й те, що вартість таких товарів не визначається витратами, оскільки ціни на них сталь великі, що не перебувають у жодному зв’язку з витратами праці.

Помилка Рікардо полягає в тому, що він змішував тут вартість товарів та його ціну. На ціну співвідношення попиту та пропозиції справді впливає безпосередньо. Рідкісні, невідтворювані товари фактично продаються за високою монопольною ціною, оскільки їх кількість неможливо збільшити за жодних витрат праці. Разом з тим такі товари мають тенденцію ставати все більш рідкісними (внаслідок їх втрати, псування тощо), а тому і ціни на них, як правило, зростають. Таким чином, феномен монопольної ціни повністю пояснює всі основні особливості руху цін на невідтворювані товари.

Іншим аспектом помилки Рікардо є нерозуміння ним тієї обставини, що невідтворювані товари не мають вартості. Вони є поодинокі товари, неповторні твори видатних майстрів. Тому індивідуальна праця, яка пішла на їх виготовлення, не перетворюється на суспільно необхідну працю, не набуває форми вартості. Це виявляється в тому, що витрати праці на такі товари не регулюють їх обміну на інші товари, не визначають їх мінових вартостей. Фактично Рікардо близько підходив до розуміння цього боку. Він писав про невідтворювані товари: «Ціна їх не стоїть у жодному необхідному зв’язку з їх природною вартістю» (3. Т. І. С. 259). Але якщо ціни не визначаються витратами праці, це якраз і свідчить про те, що такі товари не мають вартості.

Критика Рікардо ненаукових теорій вартості розчистила дорогу для розробки власної наукової концепції.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *