Бінарна алгебраїчна операція
Химия

Реферат — Алергічні реакції — скачати безкоштовно


Реферат - Алергічні реакції - скачати безкоштовно

Завантажити реферат: Алергічні реакції

Під алергічними реакціями у клініці розуміють прояви, основу виникнення яких лежить імунологічний конфлікт. У діагностиці алергічних реакцій важливо виявити алерген, його зв’язок із клінічними проявами та тип імунологічної реакції. Загальноприйнятим є патогенетичний принцип виділення чотирьох типів алергічних реакцій.

Типи алергічних реакцій

Перші три типи виявляються гостро і тому більше потребують ургентних заходів.

В основі першого типу реакції лежить реагіновий механізм пошкодження тканин, що протікає за участю IgE, рідше класу IgG, на поверхні мембран базофілів і гладких клітин. В ході реакції в кров виділяється ряд активних речовин: гістамін, серотонін, брадикініни, гепарин, лейкотрієни та ін, які призводять до порушення проникності мембран клітин, і як наслідок інтерстиціальний набряк, спазм гладкої мускулатури, посилення секреції різних речовин. Типовими клінічними прикладами є анафілактичний шок, бронхіальна астма, кропив’янка, хибний круп, вазомоторний риніт.

Другий тип алергічної реакції цитотоксичний, що протікає за участю IgО та IgМ, а також за активації системи комплементу, що веде до пошкодження клітинної мембрани. Цей тип алергічної реакції спостерігається при лікарській алергії з розвитком лейкопенії, тромбоцитопенії, гемолітичної анемії, а також при гемолізі під час гемотрансфузії, гемолітичної хвороби новонароджених.

Третій тип алергічної реакції пов’язаний з пошкодженням тканин імунними комплексами, що циркулюють у кров’яному руслі, протікає за участю IgС та IgМ. Пошкоджуюча дія імунних комплексів на тканині відбувається через активацію комплементу та лізосомальних ферментів. Цей тип реакції розвивається при екзогенних алергічних альвеолітах, гломерулонефриті, алергічних дерматитах, сироватковій хворобі, окремих видах лікарської та харчової алергії, ревматоїдному артриті та ін.

Четвертий тип алергічної реакції (реакція уповільненого типу – ГЗТ) виникає через 24-48 год, протікає за участю сенсибілізованих лімфоцитів. Характерний для інфекційно-алергічної бронхіальної астми, туберкульозу, бруцельозу та деяких інших захворювань. У цьому типі задіяний клітинний механізм імунітету.

Алергічні реакції можуть виникати у будь-якому віці; у своїй їх інтенсивність сильно відрізняється. Клінічна картина алергічної реакції не залежить від хімічних та фармакологічних властивостей алергену, його дози та шляхів введення. Найчастіше алергічна реакція виникає при повторному введенні алергену в організм, проте відомі випадки анафілактичних реакцій при першому попаданні речовини в організм без попередньої сенсибілізації, тому необхідна обережність при проведенні внутрішньошкірних проб.

Клінічні прояви алергічних реакцій вирізняються вираженим поліморфізмом. У процес можуть залучатися будь-які тканини та органи. Найчастіше страждають шкірні покриви, травна та дихальна системи. Розрізняють такі клінічні варіанти алергічних реакцій: місцева алергічна реакція, алергічна токсикодермія, бронхіальна астма, ангіоневротичний набряк Квінке, кропив’янка, сироваткова хвороба, гемолітичний криз, алергічна тромбоцитопенія, анафілактичний шок. У продромальному періоді будь-якої алергічної реакції відзначається загальне нездужання, погане самопочуття, біль голови, озноб, нудота, іноді блювота, задишка, запаморочення. З’являється свербіж шкіри (іноді болісний), відчуття печіння в порожнині рота і носа, відчуття оніміння, закладеності носа, безперервне чхання.

Про необхідність вивчення стану алергічної захворюваності.

Поширення алергічних захворювань набуває дедалі більшого значення у формуванні несприятливих зрушень у стані здоров’я населення. За даними статистичних досліджень, близько 20% людей у ​​світі мають прояви алергії. Дослідженнями, проведеними з міст Росії встановлено, що алергічні захворювання зустрічаються у 12,1% дітей. На думку деяких дослідників, у формуванні алергічних захворювань значимість факторів довкілля становить 50-70%. У зонах високого забруднення атмосферного повітря спостерігається збільшення частоти алергічних захворювань у 2,6 рази. Багато промислових забруднюючих речовин за своєю природою є алергенами, які після адсорбції на білковому носії можуть набувати властивості повноцінних алергенів. Важливе значення у формуванні алергічних станів мають рослини, тварини, домашній пил. Тому тотальна алергія є провідним екопатологічним станом. Клінічно це проявляється респіраторним, шкірним, кишковим чи поєднаним синдромом.

Відомо, що фонові концентрації в атмосферному повітрі діоксиду азоту, формальдегіду перевищують ГДК, відзначено тенденцію до зростання концентрацій сірковмісних речовин. Виявлено високий вміст у ґрунті нікелю та хрому. Останніми роками незадовільно проводиться скошування бур’янів.

Це призвело до того, що за даними звітної форми №12 відзначається виражена тенденція до зростання захворюваності, зокрема на алергічний риніт. Так 1996 року поширеність алергічного риніту зросла, проти багаторічними показниками (1991-1995 рр.), в дорослих в 1.5 разу, в дітей віком в 2.6 разу; Бронхіальна астма – у дорослих на 37%, у дітей на 6%.

Слід зазначити, що у липні було зареєстровано підйом ГРЗ. Рівень минулого року перевищено у 1.8 раза, зокрема у дорослих у 2.6 раза. Відомо, це захворювання супроводжується алергічним компонентом і важко диференціюється з алергічними ринітами та ін.

Проведено збір інформації у міському алергологічному центрі. Встановлено, що серед хворих, допомогу яким надано амбулаторно на 1 місці – поліноз, на 2 місці – дерматити, на третьому місці – кропив’янка, на 4 місці – лікарська алергія, на 5 місці – алергічні риніти. Найбільша тривалість перебування на лікарняному листі характерна для полінозу, астматичного бронхіту та бронхіальної астми.

Серед хворих на допомогу яким надано у стаціонарі на 1 місці – лікарська алергія, на 2 місці – кропив’янка, дерматити, на третьому місці – дерматити, на 4 місці – нейродерміт, на 5 місці – анафілактичний шок. Найбільша тривалість перебування у стаціонарі характерна для нейродерміту, екземи та сироваткової хвороби. Слід зазначити, що у 1994-95 гг. до стаціонару з анафілактичним шоком надійшли 2 хворих, то у 1996 – 8 осіб.

Завідувач алергоцентру — головний алерголог міста як проблему виділяє збільшення числа хворих з лікарською алергією, що пов’язане з безконтрольним застосуванням модних ліків.

Висновок

Таким чином, поширеність алергічної патології стала масовою проблемою, яка через брак кадрів недостатньої кількості контрольних алергенів виявляється не повністю.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *