Бінарна алгебраїчна операція
Химия

Приход фашистів до влади в Німеччині


Приход фашистів до влади в Німеччині

Завантажити реферат: Прихід фашистів до влади в Німеччині

Світова економічна криза, що почалася в 1929 р., набула особливої ​​гостроти в Німеччині. Криза вразила всі сфери економічного життя країни.

Промислове виробництво скоротилося майже вдвічі. Число безробітних досягло 7,5 млн. осіб. Різко погіршилося становище як робочого класу, а й середніх міських верств. Розорилися тисячі дрібних буржуа. Криза промислова перепліталася з аграрною кризою.

Криза загострила класову боротьбу в країні. У січні 1931 р. відбувся страйк гірників Рура, в якому брало участь майже 350 тис. робітників. У авангарді трудящих йшла Комуністична партія Німеччини. У 1930 р. вона опублікувала «Програму національного та соціального звільнення німецького народу», в якій висувалися вимоги націоналізації промисловості та банків, безоплатної конфіскації поміщицьких земель та передачі їх селянам, скорочення податків. Хоча більшість робітників ще йшла за соціал-демократами, авторитет КПГ неухильно зростав.

В умовах економічної кризи і посилення класової боротьби панівні класи Німеччини схилялися до думки, що буржуазно-демократичні методи управління країною стають непридатними. Ставка була зроблена на фашистську партію, яка офіційно називалася Націонал соціалістичною робітничою партією Німеччини.

Ця партія була створена ще 1919 р. Незабаром її очолив крайній реакціонер Адольф Гітлер. Він народився Австрії, але ще до 1914 р. переселився до Німеччини. На початку першої світової війни добровольцем вступив до кайзерівської армії. Після війни якийсь час виконував функції інформатора армійської контррозвідки. Гітлерівці оголосили німців «вищою расою», яка має розширити свій «життєвий простір» за рахунок «нижчих рас». Фашисти вимагали ліквідації буржуазно-демократичних свобод і встановлення диктатури. Політична програма гітлерівської партії відповідала інтересам монополій, але роки тимчасової часткової стабілізації капіталізму вони розглядали фашистський рух як запасну карту.

Гітлерівці обіцяли захищати інтереси країни та народу. Беручи до уваги невдоволення мас Версальським договором, вони висунули гасло «Геть версальські кайдани!». Зважаючи на тяжке становище робітників, вони обіцяли їм підвищення заробітної плати, ліквідації безробіття.

Селянам фашисти обіцяли поділ поміщицьких земель, дрібної буржуазії — знищення конкурентів у особі універсальних магазинів, розширення торгівлі та зростання добробуту, колишнім кайзерівським солдатам і офіцерам — створення армії, де вони могли б зробити кар’єру. Спекулюючи на тяжкому становищі трудящих і розпалюючи шовіністичні настрої, гітлерівці зуміли створити масову соціальну базу.

Активізувалась діяльність штурмових загонів гітлерівської партії (СА), які разом з охоронними загонами (СС) являли собою апарат насильства та усунення інакодумців. Повсюдно з’являлися осередки фашистської молодіжної організації «Гітлерюгенд». На виборах до рейхстагу влітку 1932 р. гітлерівці отримали 13,8 млн. голосів виборців. Загроза захоплення влади гітлерівцями ставала все більш реальною.

Єдиною партією, яка рішуче і послідовно боролася проти фашизму, була КПГ. КПГ організовували антифашистські мітинги, демонстрації та страйки, давала відсіч гітлерівським штурмовикам та зривала фашистські зборища.

В обстановці кризи та різкого загострення класової боротьби у Веймарській республіці найбільші німецькі монополії та значна частина генералітету остаточно перейшли на бік Гітлера. Щоб прискорити передачу влади фашистам, президент Гінденбург 30 січня 1933 призначив Гітлера рейхсканцлером (головою уряду), що означало встановлення в Німеччині відкритої терористичної диктатури найбільш реакційних, шовіністичних та агресивних елементів фінансового капіталу.

Щоб виправдати терор і не допустити успіху КПГ на виборах до рейхстагу, призначених на 5 березня, гітлерівські ватажки пошили на провокацію. За їхнім наказом 27 лютого група фашистів проникла до будівлі рейхстагу та підпалила його. Винною у підпалі рейхстагу уряд оголосив КПГ, яка нібито готувала комуністичне повстання. Під цим брехливим приводом незабаром було скасовано всі пункти Веймарської конституції, які гарантували свободу особи, слова, друку, зборів та спілок.

На початку березня 1933 р. Гітлерівці заарештували Е. Тельмана. Їм вдалося також схопити керівника болгарських комуністів Георгія Димитрова, який був на той час в еміграції в Німеччині. КПГ було оголошено поза законом. Тисячі комуністів були вбиті без суду та слідства, десятки тисяч ув’язнені та концентраційні табори.

У березні було ухвалено закон про надання уряду надзвичайних повноважень. Це було рівносильно знищенню рейхстагу та залишків Веймарської конституції.

Гітлерівці розігнали нефашистські профспілки та інші масові організації трудящих. У червні було заборонено СДПН, багато соціал-демократів загинули у концтаборах.

Незабаром усі буржуазні партії оголосили про «саморозпуск», а потім було видано закони, за якими в країні могла існувати одна Націонал-соціалістична партія, оголошена урядовою організацією.

Після смерті Гінденбурга 1934 р. Гітлер об’єднав посади президента і рейх канцлера, зосередивши у руках всю повноту влади. За допомогою всіх цих заходів гітлерівці остаточно ліквідували буржуазні свободи.

Масовий терор супроводжувався гоніннями проти прогресивної інтелігенції. Її найкращі представники змушені були емігрувати із країни. Той, хто не встиг це зробити, опинився в катівнях Гестапо.

Міста Німеччини були осяяні багаттями з книжок великих письменників та вчених. Країну захльостували хвилі кривавих єврейських розгромів.

Звірство та варварські злочини фашистської диктатури жахали весь світ.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *