Поширення консерватизму у сфері народної освіти у ФРН
Химия

Поширення консерватизму у сфері народної освіти у ФРН


Поширення консерватизму у сфері народної освіти у ФРН

Завантажити реферат: Поширення консерватизму у сфері народної освіти у ФРН

У вісімдесятих, на початку дев’яностих років у ФРН йшли спекотні суперечки про систему народної освіти. Різні угруповання правлячого класу мали різноманітними ідеологічними концепціями, покликаними підтримувати його домінування у суспільстві. У 1983 р. провідними представниками правих партій США, ФРН, Великобританії, Франції, і навіть інших капіталістичних країн було створено так званий “консервативний інтернаціонал”. Поширення консерватизму було характерним і для сфери народної освіти.

У своїй сутності консерватизм є ідеологічним і політичним перебігом з давніми традиціями боротьби буржуазного істеблішменту проти революційного робітничого руху та суспільного прогресу. Йому властиві заперечення закономірностей у суспільному розвиткові, концепція елітарного і авторитарного керівництва, і навіть виправдання соціальної нерівності.

Як джерела сучасного «педагогічного консерватизму» у ФРН К. Ваннер називає напрямок так званої «критики культури» (Ніцше, де Лагард, Лангбен), «культурпедагогіку» веймарських педагогів-консерваторів (Кершенштейнер, Нуль, Літт, Флітнер, Шпрантер, Вайншток) , католицький ірраціоналізм (Макс Мюллер, Романо Гурадіні)

Як провідних представників «неоконсерватизму» він наводить В. Брецінку, Х. Д. Ортліба, Р. Шван, Г. Левенталя та ін.

Один із провідних педагогів ФРН С. Фенд правомірно констатує у своїй книзі «Педагогіка консерватизму», що консервативний стиль мислення не залишає місця для розвитку окремого індивідууму незалежно від його соціального походження.

Істотною основою консервативної шкільної політики є концепція поділу елітарної та масової освіти. З нею пов’язано жорстке проведення життя принципу ефективності роботи школи і згортання програми соціального допомоги для менш забезпечених груп населення, яким тим самим закривається шлях до вищих щаблів освіти.

У цьому задають тон реакційні педагогічні ідеї, за якими головним завданням освіти може бути сприяння розвитку потенційних здібностей більшості дітей, завданням школи є відповідно добір “здатного меншини”. За гаслом “набуття наново виховного початку” ховаються уявлення, ворожі дітям та молоді. Представники “консервативного повороту” виступають проти цілей виховання, висунутих соціально-реформістськими силами, у яких фігурують виховання в молоді самостійності, здібності критичного сприйняття дійсності, вміння відстоювати свої інтереси. Консервативна педагогічна стратегія вимагає інтегрувати молодь у систему державно-монополістичного панування, щоб вона сприяла захисту та стабілізації цієї системи.

Для консервативного курсу ФРН у галузі шкільної освіти характерно також інтегрування у власну концепцію реформування школи такі елементи соціально-критичної педагогіки, як самовизначення та самоактуалізація особистості, які ще кілька років тому рішуче відкидалися. Сюди відносяться і такі установки, як виховання свідомості, прагнення солідарності з усіма, хто корисний буржуазному суспільству.

Загалом у педагогіці консервативного напрями дедалі більшої питомої ваги і значення набуває широка маніпуляція почуттями та естетичними цінностями.

Педагогічні вимоги консерватизму скеровуються згортання наукової орієнтації освіти, обмеження широкого доступу до нього всієї маси дітей.

У відповідь на таку політику у ФРН багато в чому стихійно сформувався широкий антиконсервативний фронт, який охопив представників ліберальних і соціал-реформістських сил, які стоять до профспілок громадські кола, рух зелених. Найактивнішу участь у цьому фронті беруть комуністи. Він має реальну можливість дієвого повороту у сфері освітньої політики.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *