Поетичні картини літньої рани в казці М. Коцюбинського «Хо»
Реферати

Поетичні картини літньої рани в казці М. Коцюбинського «Хо»


Природа мати, як дар людям життя, вдихає в любов, що трудиться, щедро віддає.

Михайло Коцюбинський тонко розрізняв природу, налаштовуючись на птахів, дерев, квіти. У казці «Хо», а в самій фразі «Рана у лисиці» я з любові створюю невидиму красу природи, оспівує її. На пейзажі, як починається телевізор, малюються літні картини лисиці. Все на новому небі живе: «шепотіли пробуджене листя, попереджаючи свої сни, комі пурхають біля трави…» Лисиця рухається з нами своїми барвами, барвами, зораними полями.

Ми просто його пробудження. «Маленька пташка розкинеться ще трохи де-но-де, неспіваючим голосом це буде звучати як затишшя». А далеко вже чути голос цвірінькання пташиного хору. Автор порівнює цей спів із чудотворного концерту. Від густого вискакує сарна злегка кришиться. її розбудили пташині пісні. А вісь убогий заєць причаївся під будку. Він щей з переляку вуха нахилившись.

Як описати небо Коцюбинського, яке розфарбоване різними кольорами! Я вісь нареші з’являється сонечко. Це воно дарує життя лисиці: «вона миттєво кинулася з ясного проміння», «закружляла самоцвітами», «обняла Його». Сонце перемогло світло, принесло тепло і щастя, життя. Хочеться побачити там, вдихнути пахощі лисиці.

Пізніше в казці «Хо» Михайло Коцюбинський малював первісну природу. Ніні від людей лягають її краса, багатство. Тож потурбуймося про шкуру птаха, шкуру-карту, бо вона принесе нам радість.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *