Поетичне вираження краси української природи у творах Т. Шевченка «Зоре моєї вечірньої...» та «Над Дніпром сага...»
Реферати

Поетичне вираження краси української природи у творах Т. Шевченка «Зоре моєї вечірньої…» та «Над Дніпром сага…»


Тарас Григорович Шевченко — один із найкращих письменників світу, гармонійно поєднаний у його творчості талант поета-трибуна, поета-боротьби проти таланту тонкого поета-лірика. Чудова, неповторна, велична природа України присутня в багатій творчості поета. Поезія йоги нижча, лірична, навіть близька до загальноприйнятої народної творчості. Краса української природи, нев’януча, невміруща, навіки була з поетом і така сама, якщо далеко від вітчизни. Перебуваючи на чужині, в далекому засланні, загаду співає мати-Україну. І тане на очах могутній Дніпро-Славутич, тягнучи свої вітри до Чорного моря, і червона калина — цвіт нашої землі, широкі зелені лані та білі вишневі сади.

Перший крок — ступити в каземат Петропавлівської фортеці, похмуре небо Петербурга та жовті піски далекого Кос-Арала. Перед нею, будь-якою Україною, добродушна душа поета. І дивовижні безсмертні ряди височіють на папері.

Тут, у полоні, в далекому місці, написавши, він співає свій твір — отже, «Княжна» («Моя вечірня зоря…»), так, що веде Україну в миле серце України. На зорі доброго вечора він співає казки про могутній Дніпро, біля якого «весела вода лежить», вербу, що, зламавши воду, купається в її багатстві, по якій ходять русалки, як у долині вночі. сон-трава цвіте, а річкове село. .. Як там справи?

Село в нашій Україні —

с.Ненача писанка,

Зелений хаєм заріс.

Садове цвітіння; білі хатини,

А на горі стояти намети,

Не дивно. І все навколо

широколистяні тополі,

А там я ліс, я ліс, я поле,

Я горю синім над Дніпром.

Скільки любові, ніжності та цих чудесних поетичних рядів! Але, серце поета пронизує все більше й більше, бо серед цієї розкішної природи «на горі є палати». Панського. А обвинувачення – це страждання працьовитих людей.

А вісь – гарний вірш, який зачаровує нас своєю красою і поезією. Рядок вина, мова чарівна пісня.

А він співає, як дива з казок! Ось і кучерявий явір, що нагадує зажуреному козаку, яка частка пройшла: «без уділу, без вітчизни, без вірної дружини в самопливі землі», а калина з япіром – красуня. дівчата, які співають чудові пісні, і чарівна дніпровська повінь.

Над Дніпровською сагою

Стань явір між лозою.

Між лозою і бур’яном,

З червоною калиною.

Читаючи ці вірші, ми глибоко змінюємо свою думку, що Тарас Григорович Шевченко був тонким нижчим ліриком, який залишив нам дорогоцінні перлини ліричної поезії.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *