Бінарна алгебраїчна операція
Химия

Плеханов Г.В. та розвиток марксистської теорії


Плеханов Г.В.  та розвиток марксистської теорії

Завантажити реферат: Плеханов Г.В. та розвиток марксистської теорії

Був видатним діячем російського, міжнародного соціалістичного та робітничого руху, економіст, філософ, теоретик та пропагандист марксизму.

Вивчення досвіду революційного руху робітничого класу, а так само праць основоположників наукового соціалізму викликали переворот у поглядах П. у 1830-83 П. поступово відходить від ортодоксального народництва та переходить на позиції марксизму. Цей період насичений пошуками об’єктивних основ соціалістичного руху, його завдань та перспектив розвитку на Росії та Заході . У Жиневе П. створив першу російську марксистську організацію — групу «Звільнення праці» к-раю за словами В. І. Леніна, -«… теоретично заснувала соціал-демократію і зробила перший крок на зустріч робітничому руху». Був автором її програмних документів і переклав на російську мову низку творів К. Маркса та Ф. Енгельса. П. встановив тісні зв’язки з багатьма представниками західноєвропейського робітничого руху, брав участь у роботі другого інтернаціоналу (1889), зустрічався і був близьким з Енгельсом. Виступив проти ліберального народництва, ревізіонізму та опортунізму. З 1900 П. взяв участь у підставі першої загальнорос. марксистської газети «Іскра», у розробці проекту Програми РСДРП, прийнятої на 2-му з’їзді партії (1903), входив до редакції газу. «Іскра» та журн. «Зоря». Після 2-го з’їзду перейшов на позиції меншовизму, став одним із його лідерів.

У 1903-17 у діяльності П., у його світогляді з’явилися суттєве протиріччя: з одного боку, П. — меншовик встає на шлях тактичного опортунізму і виступає проти ленінського курсу на соціалістичну революцію в Росії; з іншого боку, у філософії П. — войовничий матеріаліст — марксисит, що бореться проти буржуазно-ідеалістичної філософії, «. 1907 р. не завадили йому в лихолітті 1908-1912 рр. оспівувати «підпілля» і викривати його ворогів і супротивників.

Однією з великих робіт П. була книга «Наші розбіжності» (1885), що отримала високу оцінку Енгельса. П. показав глибокі економічні перетворення, пов’язані з розвитком капіталізму у всіх галузях економічного життя. Відзначаючи помилковість теорії народників про «неможливість» розвитку капіталізму без зовнішніх ринків, всі сторони обґрунтували становище марксизму, що капіталізм у своєму розвитку сам створює собі ринок. Соціальною базою розвитку капіталізму вважав руйнування селян і кустарів, класове розшарування села. Народницьким теоріям селянського соціалізму П. протиставив науковий аналіз реальних шляхів розвитку капіталізму у Росії. Таку постановку питання високо оцінював Ленін, який також вважав неспроможною народницьку теорію особливого капіталістичного шляху розвитку Росії.

Критикуючи економічну концепцію В. П. Воронцова, П. показав примітивізм економічної доктрини ліберального народництва, його відступ від революційних традицій народництва 70-х і нерозуміння об’єктивних законів економічного розвитку. П. розкрив помилковість поглядів ліберальних народників з великому колу питань — теорії вартості, теорії відтворення, теорії економічних криз. Критика П. ліберального народництва у 90-х р. ХІХ ст. і боротьба Леніна проти цієї течії дрібнобуржуазного соціалізму стали важливою передумовою перемоги марксизму в Росії.

Великі заслуги П. у боротьбі проти «економізму» та струвізму. Боротьба П. проти цих течій опортунізму велася у різних аспектах – філософському, соціологічному, політекономічному. Гол. увагу П. приділяв економ. обґрунтування теорії наук. соціалізму П. підкреслював що соціалізм як мета є «… повне заперечення сучасного суспільства», а соціалізм як рух є «… прагнення, практичне наближення до цієї мети». Критикуючи струвістську теорію пом’якшення соціально-економічних протиріч у міру розвитку капіталізму, П. показав, що осн. протиріччя капіталізму загострюється й у цьому полягає причина майбутньої соціальної революції пролетареата. П. виходив і те, що остаточне вирішення соціального питання може дати лише класова боротьба.

У питаннях політекономії П. в основному стояв на марксистських позиціях, багато зробивши для обґрунтування та пропаганди економічної теорії марксизму. Зокрема, відокремлюючи предмет політичної економії як науки про розвиток продуктивних відносин, він вніс суттєве уточнення розрізняючи власне виробничі відносини — відносини соціально-економічні, і відносини виробничо-організаційні, що відносяться до громадської організації продуктивних сил.

У теорії капіталу та додаткової вартості, що становить наріжний камінь економічної теорії марксизму, чітко проводив різницю між працею та робочою силою, на цій основі відкриваючи сутність капіталістичної експлуатації. П. займав марксистські позиції і з цих позицій виступив з критикою опортунізму в галузі політичної економії, хоча іноді допускав неточні формулювання. Водночас у меншовицький період діяльності П. припустився низки серйозних теоретичних помилок. Зокрема недооцінював ступінь гостроти протиріч між поміщиками та селянами, принижуючи революційні здібності селянства, роль збройного повстання як засобу боротьби.

П. як теоретик марксизму зробив великий внесок у захист і пропаганду економічних вчення Маркса, у розвиток російської економічної думки.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *