Перехід від "персонального" журналізму
Химия

Перехід від «персонального» журналізму


Завантажити реферат: Перехід від «персонального» журналізму

Основною ознакою «персонального» журналізму, що панував в американській пресі до 90-х років XIX століття, був диктат газетного підприємця (або групи політиканів) на матеріали, що публікуються в газеті. Таким чином, лінія органу масової інформації повністю була підпорядкована особистим або діловим інтересам газетного магната. Відмінною ознакою преси того періоду була її нерозвиненість — адже це основну масу періодичних видань становили дрібні газети. До «нового» журналізму капіталістична преса США переходила у зв’язку з появою телеграфної інформації, з укрупненням обсягу та ускладненням газетного комерційного бізнесу, втім, як і з ускладненням змісту газети. Усередині адміністративного керівництва газетного видання стали відокремлюватись функції управління.

Таким чином, внутрішні та зовнішні події в США на рубежі нового століття і викликали до життя «епоху нового журналізму», що вимагало від капіталістичної преси зовсім інші методи ідеологічного впливу на читачів.

Процес відходу від принципів примітивної «персональної» журналістики та появи «нової» відбувався, зрозуміло, поступово. При цьому варто зауважити, що деякі важливі елементи, характерні для сучасної американської преси, були взяті з практики «персонального» журналізму.

Перехід преси США від прийомів «старого» журналізму до «нового» здійснювався багатьма шляхами.

Американська преса стала більш явно, ніж будь-коли, домагатися підвищення своєї ролі як ідеологічної зброї, орієнтуючись на зростаючий інтерес американців до того, що відбувається в їхній країні і за її межами. Прагнучи збільшити свій політичний престиж в очах масового читача, преса США широко розгорнула кампанію із захисту інтересів простої людини. На сторінках газет стали наводитись приклади громадських викриттів. А сенсаційні факти корупції в урядових сферах і у вищих органах партійної бюрократії — постійно не злазили зі сторінок газет. З небувалою на той час активністю ЗМІ почали включатися в президентські виборчі кампанії, відгукуватися на інші великі політичні події в житті країни. Мова, стиль, характер заголовків та ілюстрацій також змінилися відповідно до завдання апелювання до свідомості та розуму пересічного читача. Стали менш типовими особисті випади основних редакторів друг проти друга. Преса переставала виконувати роль автоматичного виразника персональних думок «шефа» — редактора чи будь-якого партійного боса. Газета стала залежати від впливових монополітичних кіл, що спрямовували все політичне життя в країні і використовують для цієї мети однаково як партійну машину, так і машину друкованої пропаганди.

Характерною ознакою переходу преси на нові методи роботи було також те, що фундаментальною функцією газети ставало поширення інформації. Переважне місце в пресі стало належати не колишній газеті, що містила головним чином «вьюспейпер» (погляди і думки), а нової — газети «новостей» («ньюспейпер»).

Конкретна політика газети почала знаходити свій вислів не так у редакційній думці, як у тенденції та методах відбору та обробки публікованих газетою фактів. Таким чином, репортер ставав центральною фігурою в системі органу друку за «нового» журналізму. Тому до нього стали пред’являтися все більш високі та різнобічні вимоги.

Характерно, що в цей період значно посилився потяг «представниць слабкої статі» до журналістської професії. У 1886 р. у всій пресі США працювало 500 жінок-журналістів, а вже через два роки в одному тільки Нью-Йорку їх налічувалося понад 200 жінок-журналістів.

У зв’язку з тим, що свіжа інформація висунулась на перше місце в газеті, надзвичайно зросли вимоги до оперативності відгуку преси на поточні події, причому надалі ці вимоги дедалі більше підвищувалися в міру вдосконалення технічних засобів зв’язку. Серед щоденних газет США стали переважати вечірні (тобто виходять після полудня), оскільки вони могли утримувати висвітлення «сьогоднішніх» подій. З цієї причини багато газет виходили двічі на день — ранковий та вечірній випуски. Останній, як правило, був розрахований на якусь певну групу читачів.

Назвемо кілька імен відомих діячів американської журналістики. У 50-80 роки XIX століття по країні «гриміли імена» Джеймса Беннета («Джеральд»), Хорейса Грилі («Тріб’юн»), Самюеля Боулса («Спрінгфілд репаблікен»), Вільяма Брайана («Нью-Йорк пост»). Потім настала черга були Чарльза Дани («Нью-Йорк сан»), Едвіна Годкіна («Нейшн» і «Нью-Йорк івнінг пост»), Генрі Уотерсона («Луізвілл кур’єр джорнел»), які підготували ґрунт для переходу преси на базис «нового Журналізму, особливо слід сказати про Джозефа Пулітцера. Він був одним із найвідоміших магнатів епохи «нового» журналізму. У 1883 році він придбав збанкрутілу газету «Уорлд», яку зробив типовим зразком газети нової журналістики.

«Уорлд» Пулітцера одразу привернув до себе широку громадську увагу. Інформація («ньюс»), що публікувалася там, відрізнялася від матеріалу інших газет тим, що повідомляла про більш оригінальні, драматичні факти. На смугу попадало все, що вирізнялося незвичайністю, сенсаційністю. Наприклад, вже в першому випуску розповідалося про шторм у штаті Нью-Джерсі, який завдав збитків у мільйон доларів; опубліковано інтерв’ю з засудженим убивцею напередодні його страти, матеріал про хвилювання на острові Гаїті.

Проте найвидатнішою ідеєю Пулітцера стала думка про «хрестові походи» — так сам ділок називав вживані ним у газеті різні громадські компанії. «Уорлд» виступав із закликом обкласти податком предмети розкоші, домагатися ухвалення закону про покарання за купівлю голосів. Пулітцер вважав, що день був витрачений марно, якщо в його газеті не з’являвся якийсь черговий «хрестовий похід» або якась гучна сенсація.

Розрахунок т Пулітцера на комерційний ефект сенсації та дешевої демагогії виправдався. Вже за перші три місяці тираж його дітища подвоївся, а в 1887 досяг 250 тисяч екземплярів. Обсяг газети різко зріс.

Стала виходити її вечірня програма. Штат газети під час найбільшого успіху становив 1300 людина. Вона приносила мільйон доларів щорічного прибутку! Ще до одного з нововведень Пулітцера варто віднести особливий вид сенсаційного, або, як він казав, «динамічного» репортажу, поява якого в газеті вимагала від репортера якогось видатного вчинку. Таким «подвигом» стала, наприклад, кругосвітня подорож журналістки Елізабет Кохран (Неллі Блай). Не можна не відзначити і введена Пулітцером постійна «редакційна смуга», яка стала важливим засобом друкованої пропаганди.

Газета «Уорлд» запровадила також у практику своєрідний вид самореклами («промоушн») у вигляді відрізних купонів виграшних лотерей.

Широкий розмах ділових операцій, пов’язаних із виданням газети, породив нову професію – керівника-менеджера. До його обов’язків не входило чисто редакційне керівництво, а лише видавнича сторона справи. А воно вже вирішально стало залежати від рекламодавців.

На основі великого підприємництва ставало також справа купівлі місця в газетах та журналах для опублікування реклами. Посередниками між рекламодавцями та газетами ставали рекламні агенції. У 1917 р. більшість їх об’єдналося в «Амерікен ассошіейшн оф адвертайзинг едженсіз» (асоціацію рекламних агенцій США). Дохід від реклами став вирішальною статтею доходу газет та журналів.

Закони капіталістичного розвитку, поширюючись на пресу США як одну з галузей економіки країни, викликали в пресі ряд явищ, властивих американській економіці в цілому та характерних для розвитку США на початку XX століття. Найважливішим із них була поступова та неухильна монополізація підприємств преси. Ця тенденція виявилася у своїй у укрупненні масштабів газетної справи, а й у концентрації » виробництва інформації » , що призвела пізніше до виникнення монополістичних підприємств » інформаційної промисловості » .

Спільна дія цих та інших факторів породила в пресі США поряд з появою нових газет процес ліквідації, злиття, трестування різних видань періодики, особливо щоденних і щотижневих газет. Однак процес консолідації преси спочатку ще не приводив до загального падіння числа газет та інших періодичних видань (що стало характерним для пізнішого періоду). Навпаки, їх кількість навіть збільшилася. Зміни «населення» газетного світу до кінця XIX століття і в першому десятилітті XX століття давали загалом позитивний баланс, незважаючи на загибель величезної кількості газет-«невдах».

Одночасно зростали тиражі газет.

Таким чином, значення прояву «нового» журналізму в 80-90-х роках минулого століття полягало в тому, що преса США ставала потужною зброєю в руках американських монополістів. Правлячі кола США за допомогою високо розвиненого друку намагалися вплинути на американський народ. У той час американський капіталізм дуже потребував преси, відповідної монополістичної стадії його розвитку та виходу його на світову арену як могутня держава.

Література використана при написанні реферату

1. Живейнов Н.І. Капіталістична преса США. — М., 1956

2. Біглов С.І. Монополія слова. – М., 1972.

3. Андрунас Є.Ч. Інформаційна еліта: корпорації та ринок новин. — М.,1991.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *