«Пані того пса» П. Гулака-Артемовського
Реферати

«Пані того пса» П. Гулака-Артемовського


Найвідомішими в поетичному занепаді П. Гулака-Артемовського є оповідання, які відіграли важливу роль у процесі становлення й розвитку української літератури першого десятиліття XIX ст. Найважливіша середня казка — казка-казка «Пан той пес».

Казка «Пан той пес», як сам автор назвав її «казка», сприйнята пропанськими настроями, вигукуючи свавілля та роз’єднаність панів, виступаючи з обділеними селянами, і за це по праву шанується як перша. класична сатирична казка в новій українській літературі.

В алегоричному образі Рябока, винятково сумо і чесно, автор показує частку крипака, ніби я ляжу в каструлю. Рябко прагне дочекатися панів, ель і тоді, якщо зовсім не спиш, захищаючи панську доброту, а потім, якщо заснеш, стаєш жертвою панської примги.

Уявіть собі, що казки «Пан той пес» символізують взаємодію допоміжних сил крипосника-крипака, так що автор показав тут головний суспільний конфлікт свого часу. Сатирично змальовуючи найбільші риси помічника шахтаря, П. Гулак-Артемовський показує, наскільки перелог крипака. Підтекст автора такий: частка, життя і права крипака такі самі, як і собаки:

— Бий Рябку! — крикни пане, як висить; Рябко, наші єдині вже теплі та живі. Разів із шіст Рябку ще раз полили водою І стільки, знову випили, цмокнули… І співчуття автора на чоботи Рябки, П. Гулак-Артемовський залив його людським рисом, щоб пограбувати явну алегорію. Рябка співає наживо віразі «Наше серце Рябко», «Дарма Рябко не любить нашого хліба» та інші. Але покірний і самовідданий Рябко після панського знущання стає лютим ненависником панства:

Нехай подають ще брижі на болоті біс!

Той дурень, що служить поганим людям,

А більший дурень, кому догодити їм!

Годів Рябко їм, мов хворий і чиряк, А що з тими Рябками?

Викриваючи панське свавілля, П. Гулак-Артемовський заступається за покривжених.

Казка «Пан той пес» — це сміливе дошкільне висміювання (високе та в алегорійній формі) панів-тиранів. Мова казки — це народні оповідання, схожі на народні приказки, поділи, постійні метафори («Один Рябко, один, як пальчик, не спи», «Рябко ти вусом не мигни» та інші).

Також ідейну казку «Пан той пес» П. Гулака-Артемовського порівнюють із крипаком, за робочою худобою, а сама казка належить до ґостосатиричних творінь української літератури 20-х років ХІХ ст. .

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *