Пам'ятники Великої Вітчизняної війни у ​​Санкт-Петербурзі
Химия

Пам’ятники Великої Вітчизняної війни у ​​Санкт-Петербурзі


Пам'ятники Великої Вітчизняної війни у ​​Санкт-Петербурзі

Завантажити реферат: Пам’ятники Великої Вітчизняної війни у ​​Санкт-Петербурзі

Петербургу незабаром виповниться триста років. І, милуючись його пишнотою, щоразу дивуєшся, що це місто-музей, пронизане історичними асоціаціями, по суті, ще дуже молоде.

Історія тут сприймається не як далеке минуле, бо як щось близьке, безпосередньо пов’язане з сучасністю, з власною долею. Майже зримо уявляєш собі, як рвучкий, невтомний Петро вперше рішуче ступив на болотистий невський берег; як вулицями Виборзької сторони пробирався до Смольного Ульянова-Леніна восени 1917 року, щоб почати збройне повстання; як по зледенілим набережним спускалися до Неви за водою виснажені жителі блокадного Ленінграда.

У цьому головна відмінність Петербурга від інших найбільших культурних центрів світу та один із секретів його привабливості. Історія Петербурга не сягає корінням в давнину, як, скажімо, історія Риму або навіть Москви, її можна охопити в пам’яті цілком, хоча і вона багата епохальними подіями. Неминуча занурення в історичні роздуми при спогляданні краси міста піднімає над суєтною повсякденністю, наповнює душу великою кількістю піднесених вражень і роздумів.

По багатьох країнах ближнього та далекого зарубіжжя розкидані пам’ятники героям та жертвам останньої війни, яка у нас називається Великою Вітчизняною. Пам’ятники та меморіали ці різні: від скромних фанерних пірамідок із зіркою до грандіозних монументів у берлінському Трепт-парку або на горі Геллерт у Будапешті. Мирними ночами вони ведуть між собою мовчазну перекличку скорботи, пам’яті та слави.

Меморіальний Піскарівський цвинтар

Тяжким випробуванням, що випало на долю Ленінграда, була Велика Вітчизняна війна і 900-денна блокада. Понад мільйон його мешканців пожертвували своїм життям, але не здали місто ворогові. Дев’ятсот днів героїзму, рівного якому знає світова історія. На згадку про цей час на Піскарівському меморіальному цвинтарі встановлено статую скорботної Матері-Батьківщини. «Ніхто не забуто і ніщо не забуто…»

Батьківщина-мати невідривно дивиться на надгробки загиблих дітей своїх у тиші Піскарівського цвинтаря у Ленінграді. Місцем масових поховань став Піскарівський цвинтар: лише за 2,5 місяці тут було закопано 20 тисяч покійників.

У цих урочистих та скорботних пам’ятниках виражені біль та трагедія городян. Сюди, на Піскарівські та Серафимівські цвинтарі, приходять і багато гостей Петербурга — віддати данину поваги місту та городянам — старим, дітям, жінкам, воїнам, які загинули в кільці ворожої блокади, але не здали. Виснажена і змучена фашизмом країна схилялася перед подвигом міста-героя, що устояв у 900-денну блокаду і не тільки вижив, а й зумів допомогти фронту зброєю.

Парк Перемоги

Одразу ж після війни городяни заклали два парки Перемоги — на Московському проспекті та на березі Фінської затоки, там, де ще до війни почалося спорудження найбільшого у місті спортивного стадіону. Ці парки стали символом урочистості життя. Сьогодні вони ваблять тінистими алеями.

Монумент захисникам міста

І через багато років не гасне в серцях петербуржців подяка тим, хто віддав за них життя. У тридцяту річницю з дня закінчення війни неподалік колишньої лінії фронту, на площі Перемоги, 9 травня 1975 р. було відкрито грандіозний монумент захисникам міста.

Над невеликим майданчиком, що входить до комплексу площі Перемоги, ніби висить колосальне бронзове кільце, що символізує розірване кільце блокади. У середині на постаменті із чорного полірованого лабрадориту скульптура «Блокада» роботи М.Анікушина. Біля її підніжжя дві постаті — робітник-ленінградець і солдат стали пліч-о-пліч. Гранітні паралелепіпеди, що розходяться вліво і вправо, несуть на собі бронзові статуї тих, кому Ленінград зобов’язаний славою і самим життям.

Ця увічнена вдячна пам’ять, виражена архітектурними та пластичними засобами, справляє, звичайно, колосальне враження.

У 1978 р. було відкрито пам’ятний зал, де зберігаються справжні реліквії блокадного часу та Літопис блокади Ленінграда: 900 бронзових лелек, на яких день за днем ​​відображено перебіг подій героїчної епопеї.

Державний меморіальний музей оборони та блокади Ленінграда

Це єдиний у світі військовий музей, створений у дні Великої Великої Вітчизняної війни. Експозиція музею розповідає про історію битви за Ленінград у період з 1941 по 1944 рік, про життя міста в умовах 900-денної блокади. В експозиції представлені особисті речі учасників Ленінградської битви, фронтові листи та фотографії бійців армії та флоту, зброя та нагороди, живопис та графіка фронтових художників. Значне місце в експозиції присвячено блокаді міста, роботі промислових підприємств, установ культури, шкіл, бійцям МПО та ін. У залі представлені продукти харчування та відтворено типову ленінградську квартиру блокадних років. До 50-річчя Перемоги відкрито нову експозицію. На західному березі Ладозького озера у сел. Коккорево знаходиться філія музею оборони та блокади Ленінграда. У листопаді 1941 р. тут розміщувався командний пункт з організації льодової дороги, та був штаб Військово-автомобільної дороги.

Музей-заповідник «Прорив блокади Ленінграда»

Музей-заповідник «Прорив блокади Ленінграда» створений у Південному Приладжі на місцях запеклих боїв за Ленінграда в роки Великої Вітчизняної війни. Його художньою та ідейною домінантою є музей-діорама, присвячена прориву блокади Ленінграда у січні 1943 року та розміщена в пандусі Новоладозького мосту біля села Мар’їно у Кіровському районі Ленінградської області.

Творці діорами – ленінградські художники та ветерани війни та учасники ленінградської епопеї Ю.М. Гаріков, Л.В. Кабачок, БВ. Котик, Н.М. Кутузов, Г.К. Молтеннінов, Ф.В. Савостьянов у діорамних образах та сюжетах воскресили події 7 днів запеклих боїв (з 12 по 18 січня 1943 року) операції “Іскра”, що стала переломним моментом битви за Ленінград 1941-1944 років.

Художньо-документальне полотно розміром 40*8 метрів передає розпал бою, що розгорнувся на лівобережжі Неви під Шліссельбургом. Єдністю живопису та об’ємного макетування досягається просторова глибина та створюється “ефект присутності”, що дозволяє глядачеві відчути себе безпосереднім учасником подій. Крупним планом на діорамі показані бойові дії двох радянських фронтів – Волховського та Ленінградського, які у семиденній битві розгромили німецько-фашистське угруповання зустрічним одночасним ударом і зустрілися на південь від Ладозького озера, прорвавши блокаду Ленінграда. Через місяць Ленінград був возз’єднаний з країною за допомогою залізничної гілки – Дороги Перемоги, яку проклали у звільненому районі, забезпечуючи доставку продовольства та військових вантажів до Ленінграда аж до його остаточного звільнення в січні 1944 року.

Предметний план діорами представляє композицію з окопів, бліндажів, вогневих точок, ходів сполучення, залишків озброєння та спорядження. Глибина предметного плану – від 4 до 8 метрів.

Музей-діорама, перший і поки що єдиний музей такого роду в Санкт-Петербурзі, був відкритий 7 травня 1985 року.

Передмістя

На центральній площі міста Кіровська (в 1,5 км від діорами) знаходиться виставковий зал музею-діорами, де відбуваються різноманітні виставки та організовуються заходи, що знайшли популярність далеко за межами Кіровського району.

За три кілометри від д. Мар’їно, на південній околиці Кіровська, знаходиться меморіальний комплекс «Невський пятачок» Цей невеликий лівобережний плацдарм, захоплений у ворога у вересні 1941 року, став своєрідним ключем до Ленінграда. Він прикував себе ворожі війська майже два роки, не даючи їм просунутися вперед. Саме на цій ділянці Ленінградського фронту, де робилися неодноразові спроби прориву блокади, у боях так званого місцевого значення вирішувалася доля Ленінграда.

Меморіальна зона займає площу 50 га. Її композиційним центром є Рубіжний камінь – на сім метрів підняті над невським берегом два куби, чавунний і гранітний, що символізують єднання і непохитність доблесних захисників міста. Авторами меморіального комплексу «Невський п’ятачок» є архітектори М.Л. Хідекель та О.С. Романов, художник Г.Д. Ястребенецький.

Старовинне російське місто Шліссельбург, що знаходиться на Ладозькому березі біля витоку Неви, в 1941-1943 р.р. Пережив окупацію.

З дня взяття Шліссельбурга німецько-фашистськими військами 8 вересня 1941 веде рахунок днями блокадна літопис Ленінграда. Саме в цей день Ленінград був відрізаний від Великої землі і став підтримувати зв’язок із країною лише легендарною Дорогою Життя, прокладеною по Ладозькому озеру. У селі Кобона на його східному березі, яка в блокадну пору була великим транспортним вузлом, нині відкрито філію музею-діорами музей “Дорога Життя”.

Література:

1. Дмитро Шеріх «Петербурзька історія»

2. Єфлов В.Б. «Пам’ятники Карельського перешийка»

3. Медведєв П.П. «Пам’ятники архітектури»

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *