Особливості оборони в горах
Химия

Особливості оборони в горах


Особливості оборони в горах

Завантажити реферат: Особливості оборони у горах

Гірська місцевість із важкодоступними ділянками та великою кількістю природних перешкод дозволяє підрозділам створювати непереборну та стійку оборону на ширшому фронті, перехоплюючи найдоступніші напрямки дій супротивника.

Водночас рельєф гірської місцевості ускладнює підготовку та ведення оборонного бою.

Обмежена кількість доріг та наявність різноманітних напрямків обмежують маневр підрозділів з одного напрямку на інший. Виходячи з цього, оборона будується окремими опорними пунктами з метою утримання важливих ділянок місцевості (панівних висот, перевалів, вузлів доріг тощо). На плоскогір’ї та в широкій долині оборона будується так само, як і у звичайних умовах.

Тому основні зусилля зосереджуються на обороні панівних висот, перевалів, вузлів доріг та інших важливих ділянок місцевості, Опорні пункти готуються до кругової оборони. У проміжках між ними введеться розвідка та патрулювання, організуються вогневі засідки та влаштовуються загородження.

Передній край необхідно вибирати по схилах гірських хребтів, висот та відрогах гір з тим розрахунком, щоб забезпечувався хороший обхід та обстріл підступів до них, а також на зворотних схилах висот.

Для оборони на важкодоступних напрямках виділяється обмежена кількість зусиль і коштів.

Система опорних пунктів, вогневих позицій і траншей у районі (опорному пункті) може бути різноманітною. У першому ешелоні зазвичай обороняються мотострілецькі підрозділи.

Якщо мотострілецької роті надаються танки, протитанкові знаряддя та установки протитанкових керованих ракет, всі вони застосовуються в опорних пунктах взводів. Обороняються на найважливіших напрямках. Вогневі позиції їм обладнуються у таких місцях, звідки забезпечується ведення вогню на граничну дальність. Найщільніше всіма видами вогню на граничну дальність. Найбільш щільно всіма видами вогню у поєднанні із загородженнями повинні прикриватися дороги, увиходи з ущелин, гірських долин, тунелів, тіснин, зручні переправи через річки та переходи через каньйони, а також напрямки, які можуть бути використані супротивником для обходу. Підрозділи, що обороняють перевали, командні висоти, переходи та вузли доріг, посилюються вогнеметниками.

Зенітний підрозділ, а також мотострілкові підрозділи, що виділяються для боротьби з повітряним противником, займають позиції на висотах, що забезпечують круговий огляд та обстріл літаків, гелікоптерів та інших повітряних цілей.

Система вогню повинна будуватися з урахуванням особливостей рельєфу місцевості і так, щоб перед переднім краєм оборони, на флангах та у проміжках між опорними пунктами не було мертвих просторів та прихованих підступів. З цією метою вогневі засоби доцільно розташовувати ярусами як на скатах висот, звернених до супротивника, так і на зворотних скатах, забезпечуючи створення багатоярусного флангового, перехресного та кинджального вогню з урахуванням можливості здійснення меневра.

При організації оборони в горах командир батальйону (роти) зазвичай крім питань визначає, яким підрозділам (огн. Ср-вам) бути готовими до знищення обходить противника, і враховує можливість раптових змін метеорологічних умов, гірських та снігових обвалів, лавин,. Селевих потоків, затоплення русел висохлих річок під час сильних дощів та танення снігів.

При обороні вузької гірської долини (ущелини) вогневі ср-ва слід розташовувати на прилеглих схилах гір те щоб забезпечувався простріл долини (ущелини) перехресним вогнем. Найбільш сильно зміцнюються висоти, що утворюють входи в долину. Підступи до панівних висот прикриваються вогнем артилерії, мінометних та гранатометних підрозділів, протитанкових підрозділів та протитанкових ср-в. Артилерія при цьому широко використовується для стрільби прямим наведенням.

При організації оборони перевалу основні зусилля зосереджуються на утриманні висот, розташованих підступах щодо нього. Частину сил роти (батальйону) необхідно розташовувати безпосередньо на перевалі. На дорогах, що підходять до перевалу з обох боків, влаштовуються загородження, підходи до яких повинні прострілюватися перехресним вогнем із прилеглих висот.

Перевали, дороги, гірські стежки та ущелини межами ротних опорних пунктів не призначаються.

Основні зусилля розвідки зосереджуються на напрямах, доступних для наступу противника, а також на напрямках, де можливий обхід підрозділів, що обороняються. Кількість спостережних постів (спостерігачів) збільшується.

Для захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї широко використовуються складки місцевості. Гірські виробітки, печери.

При відновленні боєздатності підрозділів крім звичайних заходів негайно організується розчищення обвалів та завалів, що перешкоджають виходу людей та техніки із споруд.

Інженерному обладнанню опорних пунктів (районів оборони) надається важливе значення через особливості рельєфу місцевості. Так, споруди в скельних ґрунтах зводяться переважно напівзаглибленого та насипного типу із застосуванням каменів, що прикриваються шаром ґрунту, а також мішків із землею. Інженерне обладнання ведеться у випадках з широким застосуванням підривних зарядів. Окопи, укриття та інші споруди обладнуються так, щоб унеможливити затікання в них запальної суміші та води.

В опорному пункті (батальйонному районі оборони) можуть створюватися кам’яні, а в гірсько-лісистій місцевості та лісові завали; ділянки доріг (стежка) та штучні споруди готуються для руйнування, на дорогах влаштовуються мінно-вибухові загородження.

Маскування підрозділів досягається насамперед умілим використанням маскуючих властивостей місцевості.

Атака противника відбивається усіма вогневими засобами із застосуванням гранат. Танки супротивника найбільше доцільно знищувати під час подолання ними підйомів, особливо на серпантинах.

При вклиненні противника в оборону необхідно завдати йому поразки і утримати позиції, особливо панівні висоти. За сприятливих умов противник, що вклинився, знищується рішучою контратакою. Вона зазвичай проводиться зверху вниз, уздовж хребта або по долині. Перед контратакою необхідно підрозділи що у вирішенні цього завдання завчасно розгортати на заздалегідь підготовленому рубежі. Це складністю маневру, особливо під час проведення контратаки вночі.

Якщо противник намагається обійти опорний пункт, він знищується вогнем артилерії та інших засобів. А також рішучими діями підрозділів другого ешелону (резерву) або бронегрупи роти (батальйону)

Особливу увагу при обороні у гірничо-тайгової місцевості підрозділи технічного забезпечення та тилу батальйону розміщуються у вузлах доріг, топ у безпосередній близькості від першого ешелону. В опорних пунктах рої та на вогневих позиціях артилерії та зенітних засобів створюються додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, введення та палива. У високогірних районах особовий склад забезпечується спеціальним спорядженням, теплим одягом та світлозахисними окулярами; передбачаються заходи щодо обігріву особового складу та щодо своєчасної евакуації поранених та хворих

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *