Основи соціокультурного проектування
Химия

Основи соціокультурного проектування


Основи соціокультурного проектування

Завантажити реферат: Основи соціокультурного проектування

Зміст реферату

Проектна сутність соціально-культурних технологій
1. Сутність та методологія соціально-культурного проектування
1.1. Теоретичні основи соціокультурного проектування
1.2. Соціально-культурна діяльність як об’єкт проектування

1.3. Культура як галузь проектної діяльності (Зміст поняття)
1.4. Соціально-культурна сфера як галузь проектування
1.5. Принципи соціально-культурного проектування
2. Технологія аналізу соціокультурної ситуації
2.1. Сутність проблемно-цільового аналізу
2.2. Поняття та структура ситуації
2.3. Соціокультурна ситуація та її складові (поля та сфери життєдіяльності)
2.4. Спосіб життя як елемент аналізу ситуації
2.5. Типи проблем та технологія їх аналізу
2.6. Сучасна соціокультурна ситуація та проблемне поле проектування
2.7. Зміст соціально-культурних проблем та варіанти їх проектних рішень
2.8. Соціально-культурна програма як вирішення “галузевих” проблем
3. Специфіка та технологія розробки регіональних культурних програм
3.1. Соціокультурне проектування у системі розробки та реалізації регіональної культурної політики
3.2. Етапи розробки регіональних соціально-культурних програм
3.2. Структура та зміст регіональної програми підтримки та розвитку культури
4. Методика формування локальних проектів соціально-культурної та соціально-педагогічної спрямованості
4.1. Специфіка проектної діяльності у сфері соціальної педагогіки та прикладної культурології
4.2. Логіка та технологія обґрунтування задуму цільового проекту.
4.3. Характеристика аудиторії як основа розробки соціально-педагогічних програм
5. Ігрові методи соціально-культурного проектування

5.1. Типологія та характеристика методів ігрового проектування
5.2. Проективні можливості інноваційних ігор
5.3. Принципи ігрового проектування
5.4. Умови реалізації проективного потенціалу інноваційних ігор

5.5. Досвід організації інноваційної гри з розробки міської програми підтримки та розвитку культури
6. Стратегії фінансування соціально-культурних проектів та програм
6.1. Умови отримання коштів (з бюджетних та інших джерел)
6.2. Бюджет як джерело фінансування соціально-культурних програм
6.3. Позабюджетні джерела фінансування

Проектна сутність соціально-культурних технологій

(Замість введення)

Однією з основних показників “людини культурного” є його здатність до проектної діяльності, тобто. продуктивній уяві, творчому та вільному перетворенню реальності на основі “моделі потребного майбутнього”. Ця здатність задається самої сутністю культури, яка є насамперед сукупність «проектних» (тобто ідеальних, духовних) способів та результатів освоєння та перетворення світу — природи, суспільства, самої людини. Сенс культурної діяльності полягає у її «покращувальному» характері, в «культивуванні» всіх складових людського буття, у здатності виводити людину за свої межі у формі цілепокладання, конструювання ідеального образу людини і світу. У процесі виробництва (і освоєння, споживання) «предмету культури» людина рефлектує щодо її досконалих, ідеальних форм — ідеальної структури художнього продукту, ідеальних форм соціального устрою, ідеальних відносин для людей тощо.

Проективна (чи проектна) діяльність належить до розряду інноваційної, творчої діяльності, оскільки вона передбачає перетворення дійсності, будується з урахуванням відповідної технології, яку можна уніфікувати, освоїти й удосконалити.

За способом (методом) проектування можна виділити філософсько-теоретичне проектування — конструювання моделей світу та людини на основі раціонального мислення; духовно-ціннісне проектування — створення у рамках релігійно-етичних систем ідеалу, що втілює уявлення конкретної культури про людську досконалість; художнє проектування «другої реальності» за допомогою образу, знака, символу та ін.

По об’єкту проектування може бути соціальним (створення моделей суспільних явищ, соціальних інститутів, нових форм соціального устрою та суспільного життя, розробка систем управління, законів тощо); педагогічним (створення моделей та образів ідеальної людини в рамках етичних та педагогічних систем, самопроектування особистістю свого розвитку); інженерним (проектування «другої природи» з матеріалу «першої») та ін.

Комбінація різних способів проектування відповідно до тих чи інших складових об’єктної області дає нам безліч варіантів проектної діяльності — у вигляді спеціалізованих технологій. Наприклад, синтез художнього та технічного проектування породжує технологію дизайну; поєднання різних елементів соціального, духовно-ціннісного та педагогічного проектування – ідеологію тощо.

Особливе місце у системі спеціалізованих технологій займає соціально-культурне проектування, яке ми розглядаємо як світоглядну та технологічну основу цілого ряду професій соціально-культурної, соціально-педагогічної та культурологічної спрямованості. Кожна з цих професій має свій предмет, цілі, завдання та специфічні засоби їх вирішення, але у своїй сутності є різновидом проектної діяльності — її вихідним результатом має стати проект, призначений для практичної реалізації. В основі будь-якої професії соціально-культурної сфери лежить здатність підготувати та провести культурну акцію (або систему заходів та акцій), попередньо обґрунтувавши її ідею (задум), визначивши цілі та завдання, передбачувані засоби їх вирішення. Захід, акція, програма будуть ефективними лише в тому випадку, якщо в їх основу буде покладено ідеальний задум — проект, що передує дії.

Отже, успішність діяльності спеціаліста соціально-культурної сфери багато в чому залежить від ступеня оволодіння ним технологією соціально-культурного проектування, зміст якої складає компетентний аналіз конкретної ситуації, розробка та реалізація проектів та програм, що оптимізують основні складові людської життєдіяльності. У зв’язку з цим надзвичайно актуальними стають розробка та впровадження у навчальні програми предмета “Основи соціально-культурного проектування”, цільова установка якого полягає у тому, щоб забезпечити майбутніх спеціалістів технологією інноваційної діяльності, методами конструювання, проектування та програмування таких об’єктів як соціально-психологічна та соціально -Культурне середовище, спосіб життя, сфера життєдіяльності; сформувати проектні якості та здібності особистості, її вміння конструювати власні технологічні підходи до вирішення завдань у динамічно змінних нестандартних ситуаціях.

Актуальність опанування основ соціально-культурного проектування обумовлена, по-перше, тим, що дана технологія має широку сферу застосування для всіх професій соціотехнічної спрямованості. По-друге, володіння логікою та технологією соціокультурного проектування дозволить спеціалістам більш ефективно здійснювати аналітичні, організаційно-управлінські та консультаційно-методичні функції у соціально-культурній сфері. По-третє, проектні технології забезпечують конкурентоспроможність фахівця на ринку праці — уміння розробити соціально значущий проект та оформити заявку на його фінансування — це реальна можливість створити собі робоче місце як у межах існуючих установ та організацій, так і поза ними.

Структура посібника та специфіка викладу матеріалу багато в чому зумовлені характером проектної діяльності. У зв’язку з цим теоретичну основу матеріалу не можна пов’язати з якоюсь однією галуззю наукового знання, оскільки проектування спирається на принципи та методи найрізноманітніших наук — культурології, соціології, психології тощо.

Кожна глава починається з перерахування основних дидактичних одиниць, які розкривають у тезовій формі основний зміст глави і можуть бути основою формулювання питань для самоконтролю та оцінки рівня освоєння матеріалу.

p align=»justify»> Особливе місце в роботі займає матеріал, що розкриває методологічну базу проектної діяльності, оскільки технологія соціолькультурного проектування пов’язана з втручанням в реальні соціокультурні процеси. Як відомо, технологія сама по собі «байдужа» до результатів, що нею породжуються, — скальпелем хірурга можна позбавити людину від хвороби, а можна і позбавити її життя. Ось чому відпрацювання технологічних навичок та прийомів має стати заключним етапом та результатом освітнього циклу, логіку якого можна висловити семантичним рядом: “цінності – цілі – знання – методи”, що відображають суть підготовки будь-якого спеціаліста гуманітарного профілю. Це означає, що в основі оволодіння будь-якою технологією має лежати чотири концептуальні блоки (або рівня):

Цінності — це етика, філософія професії, її методологія. Цінності виражають ставлення суб’єкта до об’єкта. Цілі — це бажані результати, які спеціаліст передбачає, виходячи зі свого розуміння суті культури, своєї професії, переживання сьогоднішньої соціокультурної ситуації, бачення у ній певних проблем. При одних і тих же знаннях про культуру, залежно від ціннісних орієнтацій проектувальника, ми можемо мати програми з цільовою установкою, що взаємно виключає. Дані рівні проектної діяльності забезпечуються матеріалами I та II розділів посібника, де розкриваються теоретичні основи та принципи проектування, аналізуються різні рівні та межі культури як об’єкта проектування, характеризується сутність та технологія проблемно-цільового аналізу, виявляється специфіка сучасної соціокультурної ситуації та описується проблемне поле проектної діяльності. . У процесі підготовки цих глав автори всебічно врахували конструктивні ідеї, висновки та положення провідних спеціалістів у галузі соціокультурного проектування — В.М.Розіна, Т.М.Дрідзе, Е.А.Орлової, І.В.Жежко та ін.

Знання і методи — це розпорядження про цілі та способи діяльності. У посібнику цієї складової освітнього циклу відповідають глави III, IV, V, VI, в яких описується технологія формування регіональних культурних програм, дається методика формування локальних проектів соціально-культурної та соціально-педагогічної спрямованості, виявляються можливості застосування ігрових методів у проектуванні, розкривається технологія оформлення та просування заявок на фінансування проектів.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *