Нові технології в навчанні іноземної мови
Химия

Нові технології в навчанні іноземної мови


Нові технології в навчанні іноземної мови

Завантажити реферат: Нові технології в навчанні іноземної мови

Усвідомлення необхідності володіння мовою прийшло у суспільство, знання іноземної мови стало життєво важливим. Однак труднощі на шляху оволодіння іноземною мовою, особливо в масовій школі, не поменшало. Як і раніше основними є: недолік активної усної практики для кожного учня групи, відсутність індивідуалізації і диференціації навчання.

Як відомо, мета навчання іноземної мови у школах різних типів полягає у комунікативній компетенції. Крім того, в основі навчання будь-якого виду мовної діяльності лежать слухомоторні зв’язки. Тому вивчення ІМ має ґрунтуватися на розвитку у школярів слухомоторних зв’язків у результаті виконання ними усних вправ та по можливості в індивідуальному режимі. Компенсувати недолік у розробці підручників, розрахованих на середнього учня, можна і потрібно за рахунок розроблених у методиці методів, підходів та технологій навчання, що дають змогу убілити кожному учню 15-20 хвилин, реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні ІВ.

Особисто-орієнтований підхід у навчанні відноситься до гуманітарного напрямку в педагогіці. Основою цього принципу є: у центрі навчання має бути учень, а вчитель, діяльність пізнання, а чи не викладання.

У світовій практиці відомі різні шляхи вирішення проблеми особисто-орієнтованого навчання.

Сучасні навчальні посібники з педагогічної психології відносять до гуманістичного напряму у навчанні три дидактичні системи: так звані відкриті школи, індивідуальний стиль навчання та навчання у співпраці.

У США можна знайти чимало відкритих шкіл. Останні обмежуються початковим етапом навчання. Учні навчаються за індивідуальними планами, що вони становлять спочатку під керівництвом вчителя, та був поступово самостійно.

Індивідуальний стиль навчання передбачає облік навіть біологічних ритмів дитини («жайворонки» навчаються зранку, «сови» — у другій половині дня). У цих системах багато цікавої, але для цілком певних умов елітарної освіти.

Для масової школи найцікавішим є досвід навчання у співпраці.

Ідеологія навчання у співпраці була детально розроблена трьома групами американських педагогів: Р. Славіним з університету Джона Хопкіна, Р Джонсоном,

Д. Джонсоном із університету штату Мінісота, групою А. Аронсона з університету штату Каліфорнія.

Основна ідея цієї технології – створити умови для активної спільної навчальної діяльності учнів у різних навчальних ситуаціях. Учні різні: одні швидко «схоплюють» всі пояснення вчителя, іншим потрібно час і додаткові роз’яснення вчителя, іншим потрібно час і доповнення. Ці діти зазвичай соромляться ставити питання при всьому класі. Тому, якщо дітей об’єднувати в невеликі групи (по 3-4 особи) і дати їм загальне завдання, обумовивши роль кожного у виконанні цього завдання, тоді виникає така ситуація, в якій кожен відповідає не тільки за результат своєї роботи, але, що особливо важливо, за результат усієї групи. Тому слабкі учні намагаються з’ясувати у сильних усі незрозумілі питання. Отже, спільними зусиллями ліквідовуються проблеми. Такою є спільна ідея навчання у співпраці.

У малих групах (організованих так, щоб у кожній групі з 3-4 осіб були обов’язково сильні, середні та слабкі учні) при виконанні одного завдання на групу, хлопці свідомо ставляться в такі умови, за яких успіх або неуспіх відбивається на результатах усієї групи. Це може бути різного роду заохочення.

Практика показує, що разом навчатися не лише легше та цікавіше, а й значно ефективніше.

Існує багато різноманітних варіантів навчання у співпраці, але потрібно дотримуватися чітко основних принципів навчання у співпраці:

1) Групи учнів формуються вчителем до уроку з урахуванням психології сумісності дітей. При цьому в групі мають бути сильні, середні та слабкі учні, дівчатка та хлопчики.

2) Групі дається одне завдання, але за його виконанні передбачається розподіл ролей між членами групи (діти за рекомендацією вчителя).

3) Оцінюється робота одного учня. а всієї групи. Оцінка ставиться одна на всю групу.

4) Вчитель сам вибирає учня з групи який має звітувати за завдання. Іноді це може бути слабкий учень. Бо ціль будь-якого завдання – не формальне його виконання, а оволодіння матеріалом кожним учнем групи

Отже, деякі варіанти навчання у співпраці:

I. Навчання у команді.

Особлива увага приділяється «груповим цілям» та успіху всієї групи, що може бути досягнуто шляхом лише в результаті самостійної роботи кожного члена групи у постійній взаємодії з іншими учнями цієї групи під час роботи над цією темою, проблемою питанням.

Оцінюється у своїй й не так реальні результати слабкого учня, скільки зусилля, що він витрачає досягнення мети.

Лідер групи тримає слабкого учня постійно у полі зору, допомагає йому, але в жодному разі не виконує за нього роботу. Завдання лідера – вкотре пояснити.

У тих випадках, коли робота на уроці ведеться над групах, а індивідуально чи фронтально і відбиває рівень володіння окремим учнем тим чи іншим видом мовної діяльності, вчитель може оцінювати реальні результати учнів.

Варіантами такого підходу можна вважати:

А) Індивідуально – групову та б) командно – ігрову роботу.

В) Вчитель замість індивідуального тестування пропонує щотижня змагальні турніри між командами.

ІІ. Інший варіант навчання у співпраці розроблений Е.Арсон у 1978 р. і назвав його «ажурна пилка, машинна ножівка». Це підхід у пед. на практиці називається «пила».

Учням організовуються по 4-6 осіб для роботи під навчальним матеріалом, який поділено на фрагменти. Кожен член групи знаходить матеріал за власним за темою та обмінюється інформацією з хлопцями з інших груп, які працюють над цією ж підтемою. Це називається зустріччю експертів. Потім хлопці повертаються у свої групи та навчають усьому новому, що дізналися, товаришів у своїй групі. Ті у свою чергу розповідають про свою чистоту завдання. На заключному етапі вчитель зможе запитати кожного учня команди на цю тему.

Варіант «Піла-2» передбачає роботу групами по 4-5 осіб. Вся команда працює над одним і тим самим матеріалом. Але при цьому кожен член групи отримує свою підтему і стає експертом із цього питання.

ІІІ. Третій варіант навчання у співпраці – навчаємось разом. Клас поділяється на групи по 3-4 особи. Кожна група отримує одне завдання, яке є частиною якоїсь теми, над якою працює весь клас. Через війну спільної роботи окремих груп загалом досягається засвоєння матеріалу повному обсязі.

Можна виділити прийоми, що застосовуються на колективних завданнях при вивченні іноземної мови.

1. Перш за все, це робота в парі, пов’язана із взаємною перевіркою знань окремих слів і виразів мовою, що вивчається. Робота може проводитися в усній формі, а також з використанням карток, на які записані слова та вирази. (По 10,20,30).

2. Спільна робота з нового текстом. Один учень читає, інший працює зі словником. Нові слова записуються в словник або картку.

3. Робота за новим текстом, якщо переклад одному вже знайомий, а інший береться за цей текст уперше. Останній читає під контролем знаючого товариша.

4. Учасники занять мають різні тексти, і кожен із них готує сусіда за новим текстом читати, правильно перекладати, дає значення нових слів. Учні у разі працюють як вчителі і перекладачі.

5. Робота над текстом може і за методикою, розробленою свого часу А.Г. Ривіним для вивчення наукової та філософської літератури. Попереднім етапом може бути робота не за абзацами, а лише над окремими реченнями (фразами) з абзацу.

Наприклад, береться одним учнем тема чи розповідь, що складається з 4-х речень. Приблизно такі самі за обсягом теми (оповідання) в інших учнів. Як будується робота? Учень опрацьовує зі своїм першим партнером першу пропозицію (слова, переклад, запитання до пропозиції: хто? де? коли? і т. д.).

Коли фраза засвоєна і відповідна робота проведена над однією пропозицією на тему (оповідання) мого партнера, я переходжу до нового товариша, якому зачитую або по пам’яті відтворюю щойно вивчену фразу. Беремо наступну пропозицію та проводимо над ним таку саму роботу. Наступного товариша – третього — називаються дві попередні пропозиції та починається робота над третьою пропозицією. Останньому товаришу дається першим учнем і читання тексту, і переклад, питання, і переказ.

6. Робота парах змінного складу може бути успішно застосована при розучуванні віршів. Спочатку вірш розуміється на класі, робиться переклад, виписуються нові слова, виразно читається вчителем. Потім йде його опрацювання; учні вчать його напам’ять частинами, працюючи друг з одним по черзі.

Можна розучувати поезії без попередньої класної роботи. Спочатку вчитель може опрацювати новий вірш з одним учнем, а потім цей вірш учень розучує частинами, працюючи з різними партнерами по черзі.

7. Поабзацне опрацювання текстів за методикою А. Г. Рівіна. Цей прийом може бути використаний тільки на вищому рівні знання мови, що вивчається.

8. Виконання вправ за підручником. Успішний учень може бути використаний для консультацій та контролю.

9. Взаємні диктанти. Для взаємних диктантів може бути будь-який досліджуваний текст. Для взаємних диктантів можна брати окремі слова та висловлювання. Рядовий матеріал для взаємних диктантів — вправи за підручником.

10. Слід давати учням можливість готуватися в парах до викладів та творів.

11. Для колективної роботи можна розробити систему карток.

Отже, основні ідеї, притаманні всім описаним варіантам і прийомам навчання у співпраці (спільність мети та завдань, індивідуальна відповідальність та рівні шанси на успіх), дають можливість вчителю бути орієнтованим на кожного учня. Це і є особисто-орієнтований підхід в умовах класно-урочної системи.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *