Мова і національна психологія
Тести та шпаргалки

Мова і національна психологія


Анотація на тему:

МОБА І НАЦІОНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Зміни в українській психології значного світу припадають так само, як насильницьке насадження чужої мови. Якщо хочеш багато історій, головне закордонних, ніколи не забудеш усієї глибини цієї трагедії для українського народу.

Проблему перелогової культури серед народу вирішували американські вчені: Бенджамін Ле Уорф (1897-1941) — інженер, мислитель і антрополог і Едуард Сепір (1884-1939) — фахівець з етнолінгвістики. Їхні концепції позбавили назву «теорія Сепіра-Уорфа».

Сморід виховується, що фільми не просто говорять про це, як сморід буде промовою, але тим, як сморід додає світло елементам, як матеріал для підбурювання мови. На ряді конкретних прикладів роботи Уорфа над вісновоком про взаємний зв’язок мови — з одного боку, і розумової, рожевої та практичної діяльності людей — з іншого. Більше того, несвіжість розуму подібна нежиттю розуму, світогляду і поведінці людей у ​​формі загальноприйнятих форм мови, у характері й характері мови, на якій сморід висить їхні думки та почуття.

Логіка не змінює чинності, але натомість змінюється від переходу від одного ходу до іншого.

Про тих, хто рухається, глибоко розуміють систему сприйняття думки, пишучи про мислителя Олександра Потебню. Він відверто судиться з двома дружинами за народження дітей з ранніх віків: «Знання двох мов у ранньому віці не в руках двох систем образів і запам’ятовування однієї і тієї ж кількості думок, а розщеплення числа і наперед утруднює досягнення цілісності світла. — дивитися, підкорювати наукову абстракцію» (Естетика і поетика. — С. 263). У національній пам’яті є блискучі образи рухомого вираження всіх сторін світосприйняття, руху національної думки.

В етнопсихології таке явище спостерігається як вливання чужоетнічного рухомого середовища в структуру етнічного спілкування. Встановлено, що проживання в чужому середовищі сприяє розвитку двомовності (проживання в двох особах) у першому поколінні. І все-таки в іншому і особливо в третьому поколінні відбувається нова асиміляція. Чому не серед українців такий високий відсоток тихий, хто назвав мене рідною російською?

Таке «розповсюдження» етнокультурних особливостей більш характерно для жителів великих міст. Але в цій ситуації найстрашнішими є ті, що люди живуть не в чужому етнічному середовищі, а в чужій країні свого етносу. Більшість людей абсолютно не сприймають цього, або сприймають цей факт як цілком нормальний. Знову й знову опрацьовується етнічна специфіка характеру українців, яка за своїми можливостями має призвести до наростання співу прихованого, прив’язаності рису та сили національної психіки.

Внутрішній колоніалізм російської мови вже не є новим явищем для українців (поки що панування церковнослов’янської як вірно прийнятої писемності). Елеві вина привнести до хібного розуміння з масою правильної культури особливостей. Довгий час росіян поважала моя високоосвічена і культурна частина суспільства (як француз для росіян XVIII ст.). Селянин, випивши до великого місця, за будь-яку ціну намагався здобути мову «панівної» нації. Звідсі — усі недуги національної психіки: і відсутність національної самовпевненості, і комплекс меншовартості, і невинність у владі, і поразка, і абсолютна безвладність.

Осколки в мові мови відображають національну психологію розуму, то в таємницю національної душі ми можемо проникнути тільки через мову мови.

Вислюючі співають думку, людина корсажує невидимими словами, зосереджуючи повагу лише на розумі самої думки. Тож «автоматичність» користування моєю має бути звичкою, як, скажімо, ходіння, жестикуляція, тонка міміка. За словами Дмитра Овсяніко-Куліковського, все, що функціонує в незнайомій сфері, має економити нашу енергію. Відтепер мова і національність, ніби невидимі, автоматично постають як особлива форма збереження й накопичення душевної енергії нації.

Думка людини, яку володіє рідна мова, постає логічною, глібшою, нижчим її висловлюванням за допомогою словника та форм чужої мови.

Якщо говорити про мову та національну психологію, то є суттєвим і це добре те, що в українців іноземна мова (а головне російська) трохи підвищила національну самовпевненість. Начебто безособові приклади, якщо українці прожили своє життя в боях за волю України, розмовляючи російською мовою. Відтепер русифікація підбурювала наклеп на національну самовпевненість, далеку від своєї мети. Тут подібний псевдофеномен української вдачі, ніби ти більше обізнаний у своєму національному варті. Воно дає спів, що з приходом правої національної влади в українців оживає, відроджує це явище, вселяє сморід життя в чужих державах.

У чому причина цього українського самонародження? В. Перхач: «Це явище в глибині, довговічності кореня народу, його самозабезпеченості, особливій генетичній стійкості. Такі вібрації можуть довго формувати лише тисяча людей, серед людей передісторії. Адже котушки, які люди тут, на Дотріпіллі. Там джерела йога душі, йога рух, культура.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *