Моральний вибір героїв у повісті В. Бикова «Сотников»
Химия

Моральний вибір героїв у повісті В. Бикова «Сотников»


Завантажити реферат: Моральний вибір героїв у повісті В. Бикова «Сотников»

«Війна є противний людському єству стан», — писав Л. Толстой, і ми змушені погодитися з цим твердженням, адже війна приносить страх, кров, сльози. Війна також є випробуванням для людини.

Проблема морального вибору героя на війні й у всій творчості В.Быкова. Ця проблема ставиться практично у всіх його повістях: «Альпійська балада», «Обеліск», «Сотників» та ін. У повісті Бикова «Сотників» підкреслено загострена проблема справжнього та уявного героїзму, що становить суть сюжетної колізії твору.

У повісті стикаються не представники двох різних світів, а люди однієї країни. Герої повісті – Сотников і Рибак – у звичайних умовах, можливо, і не виявили б своєї справжньої натури. Але під час війни Сотников з честю проходить через важкі випробування і приймає смерть, не зрікаючись своїх переконань, а Рибак перед лицем смерті змінює свої переконання, зраджує Батьківщину, рятуючи своє життя, яка після зради втрачає будь-яку ціну. Він фактично стає ворогом. Він йде в інший світ, чужий нам, де особисте благополуччя ставиться найвище, де страх за своє життя змушує вбивати і зраджувати. Перед лицем смерті людина залишається такою, якою вона є насправді. Тут перевіряється глибина його переконань, громадянська стійкість.

Йдучи на завдання, вони по-різному реагують на майбутню небезпеку, і здається, що сильний і кмітливий Рибалка більш підготовлений до подвигу, ніж кволий, хворий на Сотников. Але якщо Рибак, який все життя «примудрявся знайти якийсь вихід», внутрішньо готовий до зради, то Сотников до останнього дихання залишається вірним обов’язку людини та громадянина. «Що ж, треба було зібрати в собі останні сили, щоб гідно зустріти смерть… Інакше навіщо тоді життя? Занадто нелегко дається вона людині, щоб безтурботно ставитися до її кінця».

У повісті Бикова кожен зайняв серед жертв своє місце. Усі, крім Рибака, пройшли свій шлях до кінця. Рибалка став на шлях зради тільки в ім’я порятунку власного життя.

Жага продовження життя, пристрасне бажання жити відчув слідчий-зрадник і, майже не роздумуючи, впритул приголомшив Рибака: «Збережемо життя. Будеш служити великої Німеччини». Рибалка ще не погодився йти в поліцаї, а його вже позбавили тортур. Рибалка не хотів помирати і дещо виговорив слідчому. Сотников під час тортури непритомнів, але не сказав нічого. Поліцаї в повісті зображені тупими та жорстокими, слідчий – хитрим та жорстоким.

Сотников примирився зі смертю. Він хотів би померти в бою, але це стало для нього неможливим. Єдине, що йому залишалося, визначитися до людей, що опинилися поруч. Перед стратою Сотников зажадав слідчого і заявив: «Я — партизан, решта тут ні до чого». Слідчий наказав привести Рибака, і той погодився вступити до поліції. Рибалка намагався переконати себе, що він не зрадник, що втече.

В останні хвилини життя Сотников несподівано втратив свою впевненість у праві вимагати від інших того, чого він вимагає від себе. Рибалка стала для нього не сволотом, а просто старшиною, яка як громадянин і людина не добрала чогось. Сотников не шукав співчуття в натовпі, що оточував місце страти. Він не хотів, щоб про нього погано думали, і розлютився тільки на виконуючого обов’язки ката Рибака. Рибалка вибачається: «Пробач, брате». «Йди ти до біса!» — слідує відповідь.

Що трапилося з Рибалкою? Він не здолав долі запутавшегося на війні людини. Він щиро хотів повіситись. Але обставини завадили і залишився шанс вижити. Але як вижити? Начальник поліції вважав, що «підібрав ще одного зрадника». Навряд чи начальник поліції бачив, що коїться в душі цієї людини, яка заплуталася, але вражена прикладом Сотникова, який був кришталево чесним, який виконав обов’язок людини і громадянина до кінця. Начальник побачив майбутнє Рибака у служінні окупантам. Але письменник залишив йому можливість іншого шляху: продовження боротьби з ворогом, можливе визнання у своєму падінні товаришам і, зрештою, спокутування провини.

Твір перейнято роздумами про життя і смерть, про людський обов’язок і гуманізм, які несумісні з будь-яким проявом егоїзму. Поглиблений психологічний аналіз кожного вчинку та жесту героїв, швидкоплинної думки чи репліки — одна з найсильніших сторін повісті «Сотників».

Папа Римський вручив письменнику В.Бикову за повість «Сотников» спеціальний приз католицької церкви. Цей факт свідчить, яке загальнолюдське, моральне початок вбачається у тому творі. Величезна моральна сила Сотнікова полягає в тому, що він зумів прийняти страждання за свій народ, зумів зберегти віру, не піддатися тій ницій думці, якою піддався Рибак. «Все одно зараз смерть не має сенсу, вона нічого не змінить». Це не так – страждання за народ, за віру завжди мають сенс для людства.

Подвиг вселяє моральну силу інших людей, зберігає у яких віру.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *