МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЇ
Реферати

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЇ


Толстих Таїса Леонідівна

викладач технології

МБОУ «ЗОШ No27 з поглибленим навчанням

окремі предмети

ДУХОВНО-МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЇ

Духовність – це «прагнення людини до того чи іншого

найвищі цінності і сенс, ідеал, прагнення

людина переробити себе, принести своє

життя до цього ідеалу і внутрішньо

позбутися рутини»

(В.І. Даль).

Духовність — у найзагальнішому розумінні — сукупність проявів духу у світі й людині. У соціології, культурології, а ще частіше в журналістиці «духовність» часто називають об’єднуючими принципами суспільства, вираженими у формі моральних цінностей і традицій, зосереджених, як правило, у релігійних вченнях і практиках, як так і в художніх образах мистецтва. У рамках цього підходу проекцію духовності в індивідуальній свідомості називають совістю, а також стверджують, що зміцнення духовності здійснюється в процесі проповідницької (наставницької), просвітницької, ідейно-виховної чи патріотичної роботи.

У зв’язку з цим завдання духовно-морального виховання підростаючого покоління має надзвичайне значення, його, без перебільшення, необхідно сьогодні усвідомлювати як одне з пріоритетних у забезпеченні НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ. А відродження, збереження її статусу великої держави сьогодні пов’язане не лише з вирішенням політичних, економічних, соціальних проблем, а, перш за все, з вихованням Людини в людині, формуванням її духовності, моральності, та історично сформований російський менталітет.

Духовність — це поєднання якостей людської особистості, що означає наявність в людині високоморальних Божественних начал.

Про актуальність духовно-морального виховання в школі свідчать численні кризові явища сучасного життя: наркоманія, криміналізація дитячого оточення, низький рівень суспільної моралі, втрата сімейних цінностей, занепад патріотичного виховання тощо. Це передбачає необхідність виділення духовно-морального виховання як особливої ​​освітньої галузі, що має свої методичні домінанти, структуру, цілі та методи реалізації.

Це має вирішувати кожен учитель через класну та позакласну роботу. Ми просто зобов’язані передати новому поколінню високі якості духовності російського народу.

Як на уроках, так і на гурткових заняттях я прагну прищепити дітям любов до російського прикладного мистецтва, російських традицій, виховую високі якості духовності російської людини.

У Росії традиції більше зберігаються на святах. Саме тут черпається культура і духовність російського народу. Тому в нашій позакласній роботі школярі І ступеня знайомляться з витоками російського фольклору.

В кінці листопада в Росії відзначають Кузьминки. До цього свята готувались учні 2 класу.

«Кузьминки» — так називають свято святих Косми і Діаміна на Русі. Косма і Діамін вважалися ремісниками, основним заняттям яких було ковальство. У народі їх називали ковалями — срібними майстрами, які працювали не за плату. Ковалі зверталися до цих святих як до своїх покровителів і відзначали цей день 25 листопада як свято коваля, на яке не було прийнято працювати. З цим днем ​​пов’язано багато зимових прикмет: «Кузьминки – лише пам’ять від осені», «Кузьма і Дем’ян – проводи осені, зустріч зиму, перші морози». З цим святом пов’язано багато звичаїв і обрядів. А яке свято без костюмів! Ми із задоволенням взялися за роботу. Ми звернулися до історії російського костюма. Які костюми носили селянки? Виявляється, сарафани, а чоловіки ходили в сорочках – «косоворотках». Ми разом з учнями розробили креслення цих костюмів, пошили їх, і нам дуже сподобалася робота. Нас запросили на вечірку. Здавалося, що ми потрапили в старі часи. Так зворушливо було спостерігати, як діти в російських костюмах: сарафанах, сорочках розповідали і показували нам народні звичаї – ігри, жарти та пісні.

Як на уроках, так і на гурткових заняттях я прагну прищепити дітям високі якості духовно-морального виховання, любов до російського прикладного мистецтва, російських традицій.

Кожне заняття супроводжується лише властивими йому піснями та іграми. Особливо діти люблять Масляну.

Масляна відбувається в останній тиждень перед Великим постом, починаючи з понеділка і закінчуючи неділею. Це найулюбленіший свято, народження якого сягає давніх часів. Світ веселощів і сміху з невідомою силою розкрився цими днями. Перетворювалися села й міста: будували крижані пагорби й фортеці. Існувало повір’я: погано відсвяткуєш Масляну, Велес пошле пісне літо. Млинці – старовинний символ. Вважалося, що рум’яними млинцями вони заманюють блаженне світило, допомагаючи йому світитися. Перший млинець ставили на вікно — на знак уваги до світу мертвих, щоб сонце зігріло покійних. Масляну грав увесь світ: старі й дорослі ходили один до одного в гості, молодь грала пустоту на посиденьках і вечорницях, діти веселилися на святах, каталися на трійках і, звичайно, їли млинці. У ці дні ми організовуємо ярмарок. Ми шиємо, ліпимо, конструюємо різні іграшки, робимо з клаптиків маленькі ляльки, які потім продаємо чи даруємо гостям. Дівчата люблять пекти. Який же карнавал без млинців? Запікаємо в кулінарії. Ми створили для цього всі умови. Ярмарок галасливий, веселий, діти згадують його з радістю.

Сьогодні слово «духовність» вживається у повсякденному житті наших висловів дуже широко. І лише через незнання його значення люди іноді відносять його лише до однієї людської діяльності — релігійної. Релігійність – це лише певна віра. Але виконання високодуховних істин: вміння бути добрим, милосердним, морально врівноваженим, культурним, вміння прощати – ось духовність. Це якість усієї людської діяльності, всього, що може піднести нас над вчорашніми досягненнями.

3

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *