Моя любов — це поезія В. Сосюрі

Україна багата на поетичні таланти. Але є співаємо нижче й тривожно, у творчості якого світить високе поетичне світло, де пахне білою акацією, переслідує сині донецькі ночі гравюрами, точить цю білу кам’яну воду і велика любов до України. Це Володимир Миколайович Сосюра — співає моя любов. Нижчу, щиру поезію йоги я вже люблю. Ось одна з них — «Гей, рум’яни моє небо». Він співає, щоб прославити прихід весни. Вже перші рядки вірша наповнили мене своєю красою, оригінальністю.

Гей, червоній моє небо,

ти, міста гомінліві навколо!

По краю тече джерело

і шуміти журавлем крилем.

Прийшла весна, і все оживає: хай, поле, небо. І земля вбрана в найкращі шаті. Всі сплять і випромінюють. Природа оживає, прокидається, осяйно співає серцю ліричного героя. Нижча й тонка лірика, В. Сосюра вміє тонко й емоційно, вона піднесено й поблажливо передати людські почуття радості й задухи навесні. Весна біля нової, чому істота жива, як «літає над полем, над хаємом», «хриплість від ясної чоли». У такті серця ліричного героя. Навіть далеко переможець співає різні художні твори: епітети, порівняння. «Румунське небо», «чисте чоло», «журавлині крила». Весна в новому – «як усмішка дитини», у році – «як карусель». Мелодійність, емоційне звучання вірша близькі до народної поезії. Я читаю йогу, і я не отримую багато радості, щастя. Як тонкий майстер-маляр, він співає маленькі видіння картини природи, створюючи соки фарб, озвучені співом птахів.

Хай сніги простяглися без кордонів,

Сіві похмурий закрив затемнення, —

селом проходить весна

а журавлі криля шумлять.

Ця оптимістична поезія допомагає жити, бути щасливим, творити. Я, безперечно, є варта того, щоб взяти її з собою з далекої мандрівки життя.