Моє ставлення до Наполеона Бонапарта
Химия

Моє ставлення до Наполеона Бонапарта


Завантажити доповідь: Моє ставлення до Наполеона Бонапарта

Яке може бути ставлення у російської людини до Наполеона, якщо він намагався завоювати його Батьківщину? Нехай навіть 185 років тому. Але спробуємо відкинути ярлик і оцінити Наполеона як особистість а не агресора. Насамперед, я схвалюю діяльність Наполеона як політика.

Виявивши себе при заколоті 1793 року і здобувши популярність у широких масах народу, він дочекався моменту, і 1799-го року, спираючись на підтримку буржуазії, Бонопарт розігнав Директорію.

Другим розумним вчинком Бонопарта стало збереження завоювань революції, вигідних буржуазії, а певною мірою широким верствам народу, — свободу підприємницької діяльності, скасування станів; земля, яку отримали селяни, залишилася у їхніх руках. Але він гнав всяке, навіть віддалене уявлення про свободу. Наполеон нещадно розправився з якобінцями, закрив 60 газет із 73, що існували у Франції. Якщо подумати, то і цей вчинок був правильний, хоч і здавався знущальним: закриття газет викличе менше невдоволень, ніж якась стаття в них, яка критикує політику Наполеона.

Перед смертю, в англійському полоні на острові Святої Олени, Наполеон із властивою йому точністю та стислістю сказав: «Я зберіг інтереси революції. Це складало мою силу. Я зберіг інтереси та вигнав теорію.»

Особливу увагу приділяв Наполеон організації поліції. Він поставив на чолі її Фруше, дуже спритного шпигуна, хитрого провокатора, але також завів і довірених шпигунів, щоб ті стежили за Фруше. А щоб уловити момент, коли Фруше це помітить, і спробує їх підкупити, Бонопарт тримав третю групу шпигунів, які стежили за шпигунами, які стежили за Фруше. Як видно із закриття газет та останнього, Бонопарт дуже боявся зради та бунту. Тому всіляко намагався дізнатися про нього до його звершення і запобігти його починаючи з коріння — не давати приводу до змов.

Він вів жорстку політику, яка утримувала його дома управління.

Для здійснення своїх планів — він хотів зробити буржуазію Франції чільною у всьому світі — Наполеон зробив політичне підприємство. Ним була економічна блокада Англії, головного суперника Франції. Для підтримки цього підприємства Бонопарту довелося прийняти цілу серію воєн, і змусити підписати угоди на підтримку цього підприємства.

Тепер розглянемо особисті риси Наполеона.

У Бонопарті не було жорстокості як пристрасті, але була цілковита байдужість до людей, у яких він бачив лише засоби та знаряддя для досягнення своєї мети. Треба сказати, що Наполеон був дуже амбітний, і тільки його холодний розум підказував йому шляхи втілення його планів. Як правило, він не застосовував жорстокості, пам’ятаючи, що вигідніше досягати мети без неї. Але коли іншого виходу не було, він не вагаючись застосовував її. Зі сказаного можна зробити висновок, що Наполеон не був так званим «серійним правителем — убивцею», що не цінує життя своїх підданих, і розважалися вбивством своїх підданих.

Він цінував, якщо не життя підданих, то своє становище.

Військові успіхи наполеонівської Франції пояснюються як полководницьким талантом Бонопарта, а й тим, що французькі війська на той час були військами передового буржуазного держави. Крім цього, Наполеон вчинив дуже розумно, призначивши контрибуції на утримання своїх військ у переможених країнах. «Війна повинна годувати сама себе» — так говорив він. І справді, наполеонівська армія врятли б протрималася так довго, якби її годувала сама Франція. І не факт, що у Франції не почалися б повстання. Бонопарт це розумів, і вигадав геніальний для його становища хід – контрибуції.
Таким чином Наполеон мав відмінні якості для правителя і вів розумну і продуману політику. Виходить, що для Франції цей правитель був не такий уже й поганий.

Література:

  1. Дитяча енциклопедія, том 8 стор 308.
  2. Підручник з історії для 9 класу.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *