Михайло Іларіонович Голенищев-Кутузов-Смоленський
Химия

Михайло Іларіонович Голенищев-Кутузов-Смоленський


Завантажити реферат: Михайло Іларіонович Голенищев-Кутузов-Смоленський

Генерал-фельдмаршал, найсвітліший князь Михайло Іларіонович Голенищев-Кутузов-Смоленський — Видатний полководець, талановитий дипломат, неабиякий адміністратор, умілий вихователь.

М.І. Кутузову випало жити протягом п’яти царювань, брати участь у трьох російсько-турецьких війнах (1768-1774, 1787-1791, 1806-1812), в російсько-австро-французькій війні 1805 року, командувати військами у Вітчизняній війні 1 року

Експозиція ювілейної виставки послідовно розкриває його життєвий шлях на тлі історичних подій XVIII – XIX століть.

«Виріс серед громів…»

5 вересня 1745 (?) – народився в Петербурзі (?)
Липень 1759 — вступив вчитися до Артилерійської та інженерної школи
1 січня 1761 року — отримав чин інженера-прапорщика
28 лютого 1761 — переведений в інженерний корпус
1 березня 1762 — призначений флігель-адьютантом Петербурзького та Естляндського генерал-губернатора

«Переможний вік Катерини…»

21 серпня 1762 — отримав чин капітана і призначений командиром роти Астраханського піхотного полку
1764 – 1765 – служив у військах у Польщі
31 червня 1767 — направлений у розпорядження генерал-прокурора Сенату А.А. Вяземського
17 серпня 1767 — призначений до Комісії для створення Нового Уложення
1769 – служив у військах у Польщі

Російсько-турецька війна 1768-1774

1770 – призначений обер-квартирмейстером при генерал-квартирмейстері армії П.А. Рум’янцева
7 липня 1770 — проведений в обер-квартирмейстер прем’єр-майорського чину за відмінність у битві на р. Ларге
26 жовтня 1770 — призначений до Смоленського піхотного полку
8 грудня 1771 — здійснено у підполковники
1772 — переведений у війська В.М.Долгорукова у Криму
1774 – командував гренадерським батальйоном Московського легіону
23 липня 1774 — тяжко поранений у голову в бою біля д. Шуми під Алуштою
26 листопада 1775 – нагороджений орденом св. Георгія 4 класу
1 січня 1776 — 1 січня 1777 — перебував у закордонній відпустці «для повного лікування ран»
3 квітня 1777 — спрямований формувати легкокінні полиці
27 червня 1777 — зроблений полковниками
10 липня 1777 — призначений командиром Луганського пікінерного полку
27 квітня 1778 – вінчався з Є.І. Бібіковій
28 червня 1782 — зроблений у бригадири
20 травня — 29 жовтня 1783 — служив у військах у Криму
Липень 1783 — призначений командиром Полтавського пікінерного полку, потім — Маріупольського легкоконного полку
24 листопада 1784 — зроблено в генерал-майори
23 травня 1785 — призначений командиром Бузького єгерського корпусу
З лютого 1786 — формував гренадерські полки

Російсько-турецька війна 1787-1791 рр.

28 серпня 1787 — призначений командиром окремого прикордонного корпусу на Бузі
18 серпня 1788 — тяжко поранений у голову під час облоги Очакова
З січня 1789 — командував військами по Бугу, біля польського кордону, між Дністром та Бугом
21 квітня 1789 – нагороджений орденом св. Анни I ступеня
У липні 1789 – нагороджений орденом св. Володимира ІІ ступеня
1790 — командував окремим корпусом в Аккермані та на підступах до Ізмаїла
11 грудня 1790 — брав участь у штурмі Ізмаїла, потім — комендант Ізмаїла
1791 — командував військами між Бугом та Дністром
25 березня 1791 — зроблений генерал-поручиком і нагороджений орденом св. Георгія 3 класу
Червень 1791 — брав участь у битвах при Бабадагу та Мачині
21 липня 1791 – нагороджений орденом св. Олександра Невського
Жовтень 1791 — призначений командувачем «Третьої частини» Південної армії
18 березня 1792 – нагороджений орденом св. Георгія 2 класи
У березні 1792 — призначений командувачем «Першої частини» Української армії
Квітень – серпень 1792 – Командував корпусом у Польщі
26 жовтня 1792 — призначений надзвичайним та повноважним послом у Туреччині

«Вахт-парад…»

15 вересня 1794 – призначений генеральним директором Сухопутного шляхетського кадетського корпусу
14 лютого 1795 — призначений командувачем сухопутних військ у Фінляндії
З серпня 1796 — супроводжував шведського короля в Росії
14 грудня 1797 – 8 березня 1798 – посланник до короля Пруссії
24 грудня 1797 — призначений інспектором військ у Фінляндії та шефом Рязанського мушкетерського полку
4 січня 1798 — зроблений генералами від інфантерії
7 жовтня 1798 — очолив переговори про демаркацію російсько-шведського кордону
27 вересня 1799 — направлений командиром експедиційного корпусу до Голландії
4 жовтня 1799 – нагороджений орденом св. Іоанна Єрусалимського
26 жовтня 1799 – призначений Литовським військовим губернатором, інспектором піхоти Литовської та Смоленської інспекцій, шефом Псковського мушкетерського полку
19 червня 1800 – нагороджений орденом св. Андрія Первозванного
14 серпня 1800 — призначений командувачем армії на Волині
З 23 листопада 1800 — супроводжував шведського короля в Росії

«Днів Олександрових чудовий початок…»

18 червня 1801 — призначений Санкт-Петербурзьким військовим губернатором
10 липня 1801 р. — затверджений інспектором військ Фінляндської інспекції
З 24 липня 1801 — був членом Військової комісії
15 вересня 1801 – нагороджений табакеркою, прикрашеною алмазами, з портретом Олександра I
28 серпня 1802 — відправлений у відпустку

Російсько-австро-французька війна 1805 року

Торішнього серпня 1805 — призначений головнокомандувачем військами, чинними проти Наполеона
30 жовтня 1805 – поразка французьких військ при Кремсі
20 листопада 1805 — поранений у битві при Аустерліці
24 лютого 1806 – нагороджений орденом св. Володимира І ступеня
28 вересня 1806 – призначений Київським військовим губернатором
7 листопада 1807 — доручено командувати 8-ою, 9-ою, 18-ою та 22-ою дивізіями

Російсько-турецька війна 1806 – 1812 гг.

4 травня 1808 — направлений до Молдавської армії
У квітні 1808 — призначений командиром головного корпусу молдавської армії
7 червня 1809 — переведений Литовським військовим губернатором
7 березня 1811 — призначений головнокомандувачем молдавської армії
22 червня 1811 — розгром турецьких військ за Рущука
18 липня 1811 — удостоєний нагородного портрета Олександра I з діамантами
10 — 12 жовтня 1811 — взяття фортець Туртукай та Сілістрія
29 жовтня 1811 — наданий графською гідністю Російської імперії
16 травня 1812 — добився укладання Бухарестського мирного договору з Туреччиною
29 липня 1812 — зведений у гідність найсвітлішого князя Російської імперії

«Час Бєд — час Слави…»

Вітчизняна війна 1812 року

12 липня 1812 — очолив Нарвський корпус
16 і 17 липня 1812 — обраний начальником Московського та Петербурзького ополчень
31 липня 1812 — доручено командування сухопутними та морськими силами в Петербурзі, Кронштадті та Фінляндії
2 серпня 1812 р. — введений до складу Державної ради
8 серпня 1812 — призначений головнокомандувачем усіма військами, що діють проти Наполеона
17 серпня 1812 – прибув до військ у с. Царево-Займище
26 серпня 1812 – битва при с. Бородіні
31 серпня 1812 — зроблений генерал-фельдмаршалом
6 жовтня 1812 – перемога при с. Тарутине
12 жовтня 1812 — битва за м. Малоярославець
16 жовтня 1812 — нагороджений золотою шпагою з алмазами та лаврами
15-16 листопада 1812 — операція військ при нар. Березине
6 грудня 1812 — отримав титул «Смоленський»
12 грудня 1812 – нагороджений орденом св. Георгія І класу
16 квітня 1813 — помер у Бунцлау в Сілезії

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *