Бінарна алгебраїчна операція
Химия

Методи планування у легкій промисловості


Методи планування у легкій промисловості

Завантажити реферат: Методи планування у легкій промисловості

Велику роль плануванні грають його методи, і навіть економічні стимули, сприяють розробці та реалізації оптимальних планів. Наукова обґрунтованість планів та їх оптимізація досягаються за системного підходу до дотримання зазначених принципів та вдосконалення наступних методів розробки перспективних та поточних планів: науково-прогнозного, програмно-цільового, нормативного, балансових розрахунків, економіко-математичного.

Основні завдання планування легкої промисловості:

створити необхідні пропорції у розвитку промисловості та її галузях;
забезпечити випуск високоякісної продукції в кількості та номенклатурі, необхідних для задоволення потреб населення;
виявити резерви промисловості та мобілізувати їх;
забезпечити підвищення ефективності виробництва на базі спеціалізації та кооперування, комплексної механізації та автоматизації виробництва.

У процесі планування складається найоптимальніший план діяльності підприємства. План — це наперед визначений напрямок дій. Він містить систему організаційних та економічних заходів щодо досягнення поставлених цілей, адресованих конкретним виконавцям завдання із зазначенням обсягів, термінів та етапів виконання, а також форми контролю за ними.

Планування — частина економіко-управлінської діяльності підприємства, що поєднує всі рівні управління за допомогою перспективних, поточних та оперативних (короткострокових) планів, а також планів підрозділів та виконавців. Планування на підприємствах не може бути справою лише вузького кола керівників та працівників планових служб, оскільки вимагає інтеграції даних, що надходять від усіх підрозділів та виконавців, активної участі керівників, спеціалістів, які служать у складанні та оцінці плану.
На будь-якому рівні планування здійснюється у певній послідовності. Вхідна інформація формується з прогнозів та виробничих програм, планів вищого рівня. Вихідна інформація даного рівня планування служить як вхідна інформація для планів наступного рівня. При побудові плану кожного рівня враховуються зовнішні та внутрішні умови виконання плану та техніко-економічні нормативи для визначення повноти вхідних даних та вихідних показників.
Процес планування завершує оцінка виконання плану та досягнення поставлених у плані завдань. Цей процес повторюється кілька разів на кожному рівні.

Планування буває:

A) За сферою дії:
a) народногосподарське;
b) галузеве;
c) фабричне;
d) внутрішньовиробниче (внутрішньофабричне).
В) За часом дії:
a) перспективне;
b) річне (річні плани з розбивкою по кварталах);
c) оперативне (плани на квартал, місяць, декаду, добу, годину).

Важливою формою планування економічного та соціального розвитку галузей легкої промисловості та основою організації господарської діяльності підприємств є перспективний план.

У ньому вирішуються завдання:

розвитку та вдосконалення виробництва для найбільш повного задоволення населення у відповідних видах продукції;
підвищення ефективності виробництва та продуктивності праці;
широкого використання досягнень науки, техніки та передового досвіду;
випуску продукції високої якості, освоєння виробництва нової продукції;
зниження собівартості продукції та підвищення рентабельності виробництва;
вдосконалення управління виробництвом;
соціального розвитку колективу.

Техніко-економічне планування є продовженням галузевого та народногосподарського планування та першим етапом внутрішньовиробничого планування. Воно спрямовує та контролює виробничо-господарську діяльність підприємства, його цехів та служб. Господарська діяльність планується за укрупненими показниками випуску продукції, використання робочої сили, основних фондів, матеріальних та фінансових ресурсів.

Оперативно-виробниче планування є продовження поточного планування і полягає у розробці планів виготовлення продукції на порівняно короткі проміжки часу (місяць, декаду, тиждень, добу, годину), безперервному контролі та регулюванні їх виконання для досягнення заданих техніко-економічних показників діяльності підприємства.

Внутрішньовиробниче планування охоплює як основне, і допоміжне виробництво. Найбільше значення має оперативно-виробниче планування основного виробництва. Оперативні плани повинні випливати із плану реалізації продукції та пов’язуватися з ним.

Перспективний план економічного та соціального розвитку підприємства розробляється у складі наступних розділів (і підрозділів):

1. Виробництво продукції та послуг:

a) обсяг виробництва в натуральному вираженні;
b) виробництво продукції у вартісному вираженні;
c) платні послуги для населення;
d) підвищення якості продукції;
e) баланс виробничих потужностей.

2. Науково-технічний розвиток, удосконалення виробництва та управління:

a) створення, освоєння виробництва нової та модернізація продукції;
b) впровадження прогресивних технологічних процесів;
c) комплексна механізація та автоматизація виробництва;
d) розробка та впровадження автоматизованих систем;
e) підвищення ефективності використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів;
f) оновлення та модернізація основних фондів;
g) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;
h) вдосконалення управління та організації виробництва;
i) ефективність застосування заходів.

3. Підвищення ефективності виробництва.

4. Капітальне будівництво.

5. Матеріально-технічне забезпечення:

a) розробка та застосування норм і нормативів;
b) визначення потреби у обладнанні;
c) використання вторинних ресурсів;
d) баланс матеріального забезпечення.

6. Праця та кадри:

a) планування зростання продуктивності праці;
b) обґрунтування плану чисельності робітників та службовців;
c) збалансованість робочих місць та чисельності робітників;
d) фонд заробітної плати;
e) фонд оплати праці;
f) потреба та підготовка кваліфікованих кадрів.

7. Собівартість, прибуток, рентабельність:

a) собівартість товарної продукції;
b) прибуток;
c) рентабельність.

8. Фонди економічного стимулювання:

a) фонд матеріального заохочення;
b) фонд соціального розвитку;
c) фонд розвитку.

9. Соціальний розвиток колективу.

10. Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів:

a) охорона та раціональне використання водних ресурсів;
b) охорона атмосферного повітря;
c) охорона та раціональне використання земель;
d) охорона та раціональне використання мінеральних ресурсів.

11. Фінансовий план:

a) доходи та надходження коштів;
b) витрати та відрахування коштів.

Розробка плану завершується складанням форми «Основні показники перспективного плану економічного та соціального розвитку підприємства», в якому наводяться показники, ліміти та економічні нормативи, а також розрахункові показники, використання яких необхідне для розробки плану економічного та соціального розвитку країни у галузевому та територіальному розрізі.

У планах економічного та соціального розвитку підприємствами легкої промисловості розробляються показники, ліміти та економічні нормативи, наведені нижче.

Показники:

виробництво продукції в натуральному вираженні (за основною номенклатурою);
в річних планах — обсяг випуску товарів для дітей, молоді, людей старшого віку за основними ціновими групами;
прибуток;
введення в дію виробничих потужностей, об’єктів соціально-культурного призначення.

Ліміти:

державних централізованих капітальних вкладень та стільно-монтажних робіт;
ліміт матеріально-технічних ресурсів (у річних планах — фонди).

Економічні нормативи:

норматив приросту фонду заробітної плати;
норматив відрахувань від прибутку до державного та місцевого бюджети;
норматив освіти фондів економічного стимулювання;
нормативне співвідношення між приростом продуктивності праці та приростом середньої заробітної плати.

Підприємствам легкої промисловості затверджуються такі економічні нормативи:

==> плата за виробничі фонди, трудові та природні ресерси;
==> відрахування від розрахункового прибутку (доходу) у державний (зокрема місцевий) бюджет;
==> відрахування від розрахункового прибутку (доходу), а також від амортизаційних відрахувань, призначених для повного відновлення основних фондів, до централізованих фондів та резервів вищої організації;
==> норматив освіти фонду розвитку виробництва, науки та техніки;
==> норматив освіти фонду соціального розвитку;
==> норматив освіти фонду матеріального заохочення;
==> норматив освіти загального фонду заробітної плати (для підприємств, що застосовують форму господарського розрахунку, що базується на нормативному розподілі прибутку;
==> норматив освіти фонду валютних відрахувань;
==> граничний рівень запасів товарно-матеріальних цінностей на 1 руб. обсягу реалізації продукції, робіт та послуг;
==> Співвідношення між приростом середньої заробітної плати та приростом продуктивності праці.

Річні плани економічного та соціального розвитку підприємства мають таку саму структуру, як і перспективний план.
Детальна деталізація річного плану здійснюється за допомогою оперативно-виробничого планування (ОПП). Це завершальний етап планового планування виробництвом для підприємства.
До річного плану додається пояснювальна записка, у якій дається обґрунтування та пояснення показників. Розділи плану повинні бути взаємопов’язані та охоплювати всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства.

Особливість річного плану – його комплексність. Вона означає, що, крім самих планових показників, річний план повинен містити техніко-економічне обґрунтування кожного з цих показників та заходи, що забезпечують їх виконання.

Річний план має бути оптимально напруженим. Ступінь його напруженості оцінюється шляхом зіставлення планового показника з його нормативним значенням за такою формулою:
Кнi=Мплi/Мнi,
де Кнi — коефіцієнт напруженості плану за i-им показником;
Мплi — заплановане значення i-го показника;
Мнi — нормативне значення i-го показника.

Ступінь напруженості плану визначається за одним-двома показниками, що мають важливе значення для підвищення ефективності виробництва та якості роботи (наприклад, щодо використання виробничої потужності, змінності роботи, фондовіддачі, продуктивності праці тощо).

Використовувана література

1. Е.Н.Селяніна, І.Г.Нікітіна, С.Ю.Платова «Економіка, організація та планування виробництва у легкій промисловості». Москва, Легпромпобутіздат, 1992 рік.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *