Людська частка тієї любові до рідної землі у творчості Андрія Малішки
Реферати

Людська частка тієї любові до рідної землі у творчості Андрія Малішки


Україна моя, мені нічого на світі не треба,

Лише б твій голос і твоя ніжність

Піклуватися.

А. Малишко

Андрій Малишко народився і виріс на крутих схилах Дніпра, його вели світові обухівські дороги та київські тракти. І це не географічні пунктирні лінії частки, а духовний материк, який, розмахнувшись, як людина і поет, і виріс у цьому художньому слові:

Ти пам’ятаєш?

На камені в кількості добра,

Чи літо, чі осінь

Або порошкова дошка,

Простив мені далекий обрій,

Дорого під явори. Моя люба.

У дитинстві Андрій Малишко навчився розуміти і любити народну пісню. В українському фольклорі відомі вади правильних цінностей, розуміння добра і зла, правди і брехні, краси і потворності — нещасного і нерозкаяного розпаду. На початку вона починається і аж до неї діалектичною спіраллю обертається наприкінці життя поетична думка одного з найбільших українських народних ліриків середини ХХ століття.

Звертаючись аж до вічних долі людської, визнаної народом нашої землі, співає як глибоке засвоєння народної етики як життєтворчої сили; Постійно, що післядно прагне мітець впровадити її у діяльність, схвалити з належною шкалою моральних думок, з дзеркальним судженням про себе і світло. Взаємодія гнучкої дійсності й живої моралі для Малішки, прив’язаної до його пісні й казки, неба й вітру Дніпра, батьківської науки й материнської ласки — ключ до розуміння всієї творчості поета.

Поезія Малішки пронизує пафос активної життєвої позиції співветчизника, навіяного прикладом фронтових поколінь. Вся ця справа надала духу згортання — і широкого вітерця людям, які завзято будуть жити новим життям, і хитрою ідеєю самовираження особливості «в ім’я» світлого майбутнього, що дозволило » лідер усіх годин і народів» працювати з цією особливістю.

Але Малишко не стільки обмовив героя своєї епохи в винності, скільки у фактах героїчних вчинків вирахував моральні заповіді своєї родини; гуманізм багатовікових світоглядних орієнтацій цілого етносу. Бусела в алегоричному образі співає, показуючи народу, ніби кожен має любити свій край, рідний дім, рідний край:

Не смійся, я схожий на бусла

Така любов до батьківського дому.

Перед найкоротшими поетичними книжками української літератури війни лежать збірки Малішки «Україна моя!», «Битва», «Ярославна».

Людину, як вихід, справді, з її болями і радощами, круто в земному «я», показала Малішка з нескореною гідністю. Навички добра й драматизму в образі кашовара з однорядкового вірша. Я пішов на пенсію, моя роль у ВІЙНІ, моя маленька справа закінчилася, я втратив свою дивність і совість, як вони допомогли мені стояти і виконати справа. Це — головня, а решта — маршал ти був чи їздовий — не вистачає, щоб доглядати годину. Почати нове життя, але морально засідай те ж, що і р_к, і століття тому. Решта — важливий не багатий.

Шкірний вірш до циклу «Україна моя!» звучать як продовження давньої і відомої ідеї переміщення своєї землі. Персоніфікується Вітчизна, «моя полова – моя мрія», «крапля від сонця з весл», дезгоровані батько й мати, учасник діалогу, мова передається через думки й плювки ліричного героя, перегукується з змієвидний тон і ті, що на шкірі образливі вірші.

З правильною трагедією вони перехопили ряди поета про цю нерозривну ланку із землі, ніби на позбавлення: «Дивився — і нимів, і прощаючись — і не прощаючись мить».

Та вісь біля голосу Божої Матері і відчуває ноти, ніби сльозливим поглядом розвіє серпанок і від серця побачить слова військової самопосвяти. Не тільки болем, а святим гнівом засіяна рідна земля, і підстилка підносить твій голос до великої клятви народу:

Буду дихати, падати, рости і битися до гарячки

За наш великий гнів, за дорогу ревнощів.

Не скоро заговорить поезією про ціну, яку повинен заплатити народ у цій боротьбі, а Малишко біля своїх дверей у втчізну скаже про майбутнє — нас може, радо і водночас, порізати війна, життя війни, але через те дорожче:

Вставай, люба, розлуки досить,

Ніби ми з тобою будемо багаті —

Весело на небі, барвінок біля поля,

Резплатой — лютту на сплячій хаті…

Пробач, ніби словом когось засмутую,

Далеко мої, рідні, зів’яли!

В решті Perigod Creative, Малишко Відоввююйвня ситхів, Приміріти Гуманістична Люди Щика з реальним призначенням практикуючи привидтя, і з и зависть вотовий вотор для людей пророщування здоров’я світу Здоров’я химерного запису Нового Сівіханніяму, Дідбіханіям. Назіханія Маджикова і технічна революція.

У книгах «Дорога під явором», «Рута», «Змій душі моєї» звучать тривожні роздуми про світ і вчинок, моральну безпеку сьогодення. Природа як поет промовляє до судді призупиненої практики і байдужої моральної настанови:

Мати круглий бере,

Ліш викрадення трахів,

Мій маленький амулет

На межі епохи.

(«Соняшник»)

Образ Малішки Вітчизні сердитий на категорію частки, — гарячої й радісної, нехарактерної й до болю короткої, — частки, у своєрідному житті особливого, вливається в буттю Батьківщини. Це — це невідворотний світ, підрозділи між «я, ти і третій», підрозділи і неподільні.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *