Бінарна алгебраїчна операція
Химия

Лікування хронічних захворювань органів травлення, асоційованих з helicobacter pylori.


Лікування хронічних захворювань органів травлення, асоційованих з helicobacter pylori.

Завантажити реферат: Лікування хронічних захворювань органів травлення, асоційованих з helicobacter pylori — інфекцією у дітей

Хелікобактеріоз — поширена інфекція у дітей, причому частота її виявлення збільшується з віком. Збудником захворювання є Helicobacter pylori (НР), мікроаерофільна, грамнегативна, неспороутворююча бактерія S-подібної форми, що продукує уреазу та ряд токсинів, ферментів та біологічних активних речовин, що надають деструктивний ефект на тканини шлунка, а також забезпечують колонізацію НР слизової оболонки. кишки, Постійне утворення аміаку в процесі життєдіяльності НР супроводжується безперервним залужуванням антрального відділу шлунка і призводить до гіпергастринемії, що у поєднанні з придушенням синтезу соматостатину сприяє гіперпродукції HСl та збільшенню маси клітин обкладинки (трофічний ефект гастрину). Підвищення агресивності шлункового вмісту у поєднанні зі зниженням захисних властивостей слизової оболонки в результаті персистенції НР призводить до формування різних клініко-морфологічних форм хелікобактеріозу, основними з яких є:

.Латентна форма, за якої відсутні клінічні симптоми захворювання, але при гістологічному дослідженні слизової оболонки шлунка може виявлятися хронічний антральний гастрит.

.Гострий гастрит у дебюті проявляється больовим синдромом, нудотою, блюванням, діареєю. Частота хронізації досягає 100%, проте адекватна терапія може забезпечити одужання.

.Хронічний активний гастрит антральний (рання стадія) та дифузний (пізня стадія). У дитячому віці переважає хронічний антральний гастрит.

.Хронічний активний гастродуоденіт, при якому поряд із запальними змінами в антральному відділі шлунка виявляється бульбіт та проксимальний (до фатерового соска) дуоденіт.

. Гострі та хронічні ерозії гастродуоденальної зони у поєднанні з хронічним активним гастродуоденітом.

.Виразкова хвороба з локалізацією виразки у дванадцятипалій кишці або в шлунку (рідше) у поєднанні з хронічним активним гастродуоденітом та/або ерозіями шлунка та цибулини дванадцятипалої кишки. Крім того, з тривалим хелікобактеріозом, який починається в дитячому віці, пов’язують розвиток лімфоми і раку шлунка у дорослих.

Частота виявлення хелікобактеріозу у дітей значно зросла. Так, при хронічних гастритах та гастродуоденітах НР-інфекція виявлялася у 10% хворих у 1991 році та у 54% – у 1995 році, при виразковій хворобі – у 20% та у 64% – відповідно.

Паралельно зі зростанням частоти інфікованості слизової оболонки гастродуоденальної зони відзначається наростання вираженості структурних змін останньої та ступеня активності запального процесу, як при гастродуоденітах, так і при виразковій хворобі. Так, при виразковій хворобі відзначається збільшення кількості хворих з дифузними змінами слизової оболонки антрального відділу шлунка з ураженням залізистого апарату та з переважанням активного антрального гастриту.

Така сама закономірність відзначається при хронічних гастритах та гастродуоденітах. Отримані дані пояснюються як оптимізацією методів виявлення НР, а й дійсним зростанням інфікованості. Широке поширення НР-інфекції, а також неможливість її спонтанного вирішення робить цю проблему актуальною.

Лікування захворювань, асоційованих з пілоричним хелікобактеріозом включає використання антибактеріальних препаратів, до яких чутлива бактерія: амоксицилін, метронідазол, тетрациклін, рокситроміцин, колоїдний субцитрат вісмуту, фуразолідон. За наявності ерозивно-виразкових уражень шлунка та 12-палої кишки або гастродуоденіту з виразково-подібною симптоматикою, а також для підвищення ефективності антибактеріальної терапії в комплексну терапію включаються антисекреторні препарати (блокатори Н2-рецепторів гістаміну).

Мета дослідження. Вивчити ефективність Зантака (ранитидину) у поєднанні з антибактеріальними препаратами у лікуванні ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони та у ліквідації НР у дітей.

Хворі та методи. Під наглядом перебувало 62 дитини, 34 хлопчики та 28 дівчаток, середній вік становив 10,6 років (7-16 років). У 42 хворих була виявлена ​​виразкова хвороба з локалізацією виразок у 12-палій кишці, і у 20 – ерозивний гасродуоденіт. Усі хворі були Нр-позитивними.

Усім хворим на початок курсового лікування, через 4, а при незарубцевавшейся виразці і через 8 тижнів проводилося ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки. Гістологічні, цитологічні та біохімічні (уреазний тест) дослідження не менше двох біоптатів із шлунка на НР та активність запального процесу проводилися до початку лікування та через 1 місяць після закінчення антибактеріальної терапії.

При первинному дослідженні та кожні 2 тижні у процесі спостереження хворим проводилися загальний аналіз крові, сечі та біохімічні проби печінки. Хворі вели щоденник із щоденною самооцінкою виразності клінічних симптомів.

Залежно від лікування хворі були розподілені на 3 групи. Перша група – 22 хворих: (16 – з наявністю виразки цибулини 12-палої кишки та 6 – з ерозивним гастродуоденітом), отримували Зантак по 150 мг 2 рази на день протягом 10 днів, потім по 150 мг 1 раз на день через 1 годину після вечері до рубцювання виразки у поєднанні з амоксициліном по 50 мг/кг двічі на день протягом 10 днів.

Друга група — 22 хворих (14 — з виразковою хворобою та 8 — з ерозивним гастродуоденітом) отримували Зантак за вищезгаданою схемою у поєднанні з амоксициліном по 50 мг/кг 2 рази на день + метронідазол 20 мг/кг 2 рази на день протягом 2 .

Третя група – 18 хворих (12 – з виразковою хворобою та 6 – з ерозивним гастродуоденітом) призначався Зантак по 150 –300 мг 1 раз на добу у вечірні години протягом 4х тижнів у вигляді монотерапії.

В оцінці ефективності терапії враховувалися:

терміни усунення симптомів захворювання;

середні терміни загоєння виразок (у днях);

частота рубцювання виразок до закінчення 4-тижневого курсу лікування;

частота ліквідації НР – інфекції (кількість НР – негативних хворих через 1 місяць після закінчення антибактеріальної терапії);

частота роздільної здатності активного гастродуоденіту (кількість хворих, у яких у біоптатах слизової оболонки шлунка не визначалася нейтрофільна інфільтрація через 1 місяць після закінчення антибактеріальної терапії).

Результати лікування хворих представлені у Таблиці 1.

ГРУПИ ХВОРИХ ТЕРМІНИ КУПІВАННЯ СИМПТОМІВ (У ДНЯХ) ЧАСТОТА РУБЦЮВАННЯ ВИРАЗОК І ЕРОЗІЙ АБС.ЧИСЛО % ЧАСТОТА ЛІКВІДАЦІЇ НР АБС.ЧІСЛО % ЧАСТОТА ЛІКВІДАЦІЙНИЦЯ АКТИ.

I n — 22 II n — 22 III n — 18 6,2 5,8 6,1 21 95,5 22 100 17 94,4 14 63,6 17 77,3 1 5,6 8 36,4 7 31, 8 1 5,6

При вивченні динаміки суб’єктивних та об’єктивних симптомів захворювання виявлено, що незалежно від використовуваного методу лікування середні терміни усунення больового синдрому, печії, пальпаторної епігастральної хворобливості виявилися практично однаковими у всіх груп.

Частота рубцювання дуоденальних виразок до закінчення 4-тижневого курсу лікування при використанні Зантака як у вигляді монотерапії, так і в різних поєднаннях з антибактеріальними препаратами істотно не відрізнялася і становила від 94,4 до 100%. Це свідчить про те, що включення антибактеріальної терапії не прискорює темпи рубцювання виразок і що провідна роль їх загоєнні належить Зантаку, який істотно знижує шлункову кислотну продукцію.

При гістологічному дослідженні біоптатів слизової оболонки шлунка виявлено, що зникнення нейтрофільної інфільтрації спостерігалося лише в одного хворого, який отримує Зантак як монотерапію. Включення до комплексної терапії антибактеріальних засобів значно підвищувало протизапальний ефект. Частота ліквідації НР-інфекції також залежала від методу лікування. Так, монотерапія Зантаком призводила до зникнення НР лише 5,6% хворих. Найбільш ефективна ліквідація НР спостерігалася у хворих, які приймали Зантак у поєднанні з антибіотиками.

З побічних ефектів слід відзначити появу головного болю у 1 хворого, який отримував Зантак у вигляді монотерапії, і пронос, нудоту та неприємний смак у 2 хворих, які отримували Зантак у поєднанні з двома антибіотиками. Усі побічні ефекти були слабко вираженими і вимагали припинення лікування.

Методика лікування хворих

I група зантак 150 мг 2 рази на день 10 днів

потім 150 мг через 1 годину після вечері

до 4 тижнів

+ амоксицилін 50 мг/кг 2 рази на день 10 днів

I група зантак за вищезгаданою схемою

+ Амоксицилін за вищезгаданою схемою

+ метронідазол 20 мг/кг 2 рази на день

протягом 10 днів

ІІІ група зантак 150-300 мг 1 раз на добу

у вечірні години

Висновки

1. Використання Зантака у вигляді моно- та в комплексній терапії призводить до швидкого усунення основних клінічних симптомів виразкової хвороби, до рубцювання дуоденальних виразок та ерозій у 94-100% хворих до закінчення 4 тижневого курсу лікування.

2. Монотерапія Зантаком не має істотного впливу на НР-інфекцію та гістологічні ознаки активності гастродуоденіту. Використання Зантака у поєднанні з антибактеріальними препаратами сприяє ліквідації НР-інфекції та вирішенню активності гастродуоденіту у більшості хворих.

3. Основним лімітуючим фактором у проведенні комплексної терапії є необхідність прийому великої кількості таблеток на добу, що створює певні складнощі для хворого. У зв’язку з цим виникає потреба у створенні комбінованих препаратів (антисекреторний + антибактеріальний), а також препаратів із пролонгованою дією, які можна було б приймати 1-2 рази на добу.

4. Побічні ефекти під час використання Зантака як монотерапії практично відсутні. Включення в комплексну терапію антибактеріальних засобів підвищує частоту розвитку побічних ефектів, однак вони зазвичай слабко виражені і не вимагають припинення лікування.

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *