Курсова - 3. Технологічний процес ручного формування
Химия

Курсова — 3. Технологічний процес ручного формування


Курсова - 3. Технологічний процес ручного формування

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ РУЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РУЧНОЇ ФОРМІВКИ

p align=»justify»> Технологічний процес ручного виготовлення ливарних форм характеризується низкою специфічних операцій. Найбільш важливими є операції заповнення формувальною сумішшю опоки та ущільнення суміші. Ущільнення суміші повинно бути рівномірно проведено по всьому її об’єму. Правильно виготовлена ​​ливарна форма повинна зберігати свої розміри та конфігурацію, а в процесі заливання розплавленим металом не ускладнювати виходи пари та газів і легко руйнуватися після охолодження виливків [27].

ОСНОВНІ ОПЕРАЦІЇ

Технологічний процес ручного виготовлення дослідної партії виливки теплообмінника «Труба ребриста» має ряд технологічних особливостей і включає наступні операції.

На підмодельній плиті встановлюється модель верху з елементами літниково-живильної системи: випір, стояк, шлакоуловлювач. За першим варіантом технології для отримання виливки був передбачений один випір на дальньому фланці виливки (рис.2-2а), що призвело до типового виду шлюбу, який буде розглянуто далі. У другому варіанті на виливку розташовуються випори на двох фланцях (рис.2-2, б), що забезпечує підживлення кристалізується виливки. Після установки моделі верху на підмодельній плиті, вона натирається гасово-графітовим мастилом і припудрюється пилоподібним графітом для запобігання прилипання суміші до поверхні моделі. Після цього проводиться нанесення на поверхню моделі облицювального шару суміші та набивання напівформи верху.
Необхідність формування в першу чергу опоки верху викликана тим, що опока верху повинна мати більш високі характеристики міцності, ніж опока низу для запобігання випаданню суміші з міжреберного простору форми при її кантуванні після видалення моделі. Отже, для досягнення цього необхідно добре ущільнення формувальної суміші в опоку. Досягти цього можна тільки на підмодельній плиті. Таким чином виключається деформація напівформи низу при формуванні опоки верху. Характерною технологічною особливістю є проставляння відокремлених пінополістиролових частин по всій протяжності виливки у вершинах ребер.рис.2-3).
Після закінчення формування опоки верху, на неї встановлюються нарощалки. Нарощалки служать збільшення гідростатичного напору металу при заливанні форми. Після закінчення виготовлення нарощалок поверхня опоки наколюється душником, видаляються елементи ЛПС (випір, стояк), знімаються нарощалки та опока кантується.
Наступна технологічна операція включає виготовлення опоки низу. На перевернуте опоку верху за допомогою шипів встановлюється модель низу (шипи дають точність складання моделі верху та низу) та моделі живильників. Модель змащується гасово-графітовим мастилом, припорошується графітом. На формувальну суміш опоки низу наноситься розділовий шар. На опоку верху за допомогою напрямних та центруючих штирів встановлюється опока низу, на модель наноситься облицювальний шар і здійснюється формування опоки низу. По завершенні формування опоки розбираються і з них витягуються моделі низу та верху.
Вилучення моделі має характерну особливість. Успішне вилучення моделі можна здійснити лише за допомогою протяжного шаблону та різьбового протяжного пристрою. Вилучення моделі без таких пристроїв вело до обриву суміші в міжреберних ділянках, засмічення форми або до повного її руйнування. Перед накладенням шаблону та витягуванням моделі, вона злегка розштовхується в поперечному напрямку.
У напівформі верху після вилучення моделі у вершині кожного ребра розколюються вентиляційні канали з внутрішньої сторони форми наскрізь. Після установки напівформи низу на заливальний плац, її продувають, виробляють візуальний контроль та встановлюють стрижень.рис.3-5). Потім проводиться продування напівформи верху, її контроль та складання напівформ. Складання напівформ проводиться по штирях. Рознімання форми промазується глиною для запобігання течі металу по роз’єму форми. Після вирізування в нарощалках заливної вирви на стояку і підживлювальних вирв на випорах, вони встановлюються на форму (рис.2-3). Кріплення напівформи низу з напівформою верху провадиться за допомогою струбцин.

ПІДГОТОВКА ЛИВАРНОГО ОСНАЩЕННЯ

Правильна підготовка ливарного оснащення сприяє збільшенню продуктивності, полегшує працю та підвищує якість ливарних форм. Під час підготовки перевіряють справність модельних плит, оглядають моделі. Моделі зі зміщенням половинок по шипах більш норми, з поганим кріпленням підйомів, а також моделі ушкоджені, з тріщинами, забитими кутами, вм’ятинами до використання непридатні.
Перед роботою модель та модельні плити очищають від пилу, формувальної суміші, протирають гасом або сумішшю гасу з графітом. Перевіряють комплектність оснастки та моделі, наявність формувального інструменту, стояків для виведення газів, шлакоуловлювачів.
Перед формуванням ретельно перевіряють справність опок, в них не повинно бути залишків формувальної суміші та сплесків металу.

Ущільнення суміші в опіку

При ручному формуванні за моделями заповнення опоки сумішшю проводять у два етапи. Спочатку модель наносять шар облицювальної суміші, ущільнюючи її навколо моделі вручну, після чого опоку заповнюють наповнювальною сумішшю. Заповнення та ущільнення має проводитися окремими шарами завтовшки 50-75 см, але не більше 150 см кожен. Товщина шару облицювальної суміші в ущільненому стані для цієї виливки становить 10-20 мм.
При ущільненні суміші в опоку завжди слід звертати увагу на те, щоб клиноподібний кінець ручного трамбування не доходив до моделі на 20-30 мм. В іншому випадку може бути пошкоджена поверхня моделі, а також утворитися місцеве переущільнення формувальної суміші, що призводить до виникнення газових раковин. Ущільнення суміші тромбуванням починають вздовж стінок опоки, після чого переходять до ущільнення решти об’єму опоки. Щоб уникнути руйнування напівформи при переміщенні або кантуванні, необхідно ретельно ущільнювати суміш у кутах опок і вздовж її стінок. Шари формувальної суміші знизу опоки, тобто. прилеглі до модельної плити, ущільнюють клиноподібним кінцем трамбування; верхні шари – плоским. При ущільненні необхідно звертати увагу, щоб не зміщувалися відокремлені пінополістиролові частини моделі верху.
Щільність формувальної суміші у верхній напівформі повинна бути дещо меншою, ніж у нижній. Це необхідно у зв’язку з тим, що суміш у нижній полуформе діє маса виливки. Тому суміш у ній має бути міцнішою, не деформуватися. У верхній напівформі створюють умови для видалення пари та газів. Але для цієї виливки щільність формувальної суміші у верхній напівформі перевищує необхідну щільність формувальної суміші в нижній напівформі. Це з тим, що з-за високого і тонкого рельєфу моделі ущільнена формувальна суміш має тенденцію до відриву і випадання з форми, тобто. напівформа руйнується. При такому ущільненні видалення газу та пари з форми проводиться через систему вентиляційних каналів.
Наколювання вентиляційних каналів виробляють металевими голками різної довжини та діаметра. На 1 дм площі сирої форми виконують 3-4 наколу. Крім того, порожнина форми, що формує ребро виливки, наколюється зсередини. Таким чином, нормалізується газовий режим і компенсується щільне набивання півформи верху.

ВИГОТОВЛЕННЯ СТЕРЖНІЙ

Стрижні повинні мати високу газопроникність, міцність, податливість і вибивання. Ці властивості забезпечуються вибором стрижнів суміші та конструкцією стрижня.
Стрижень виготовляється у дерев’яному роз’ємному стрижневому ящику (рис.2-6). Кріплення половинок ящика між собою проводиться скобами типу «ластівчин хвіст». Збираються половинки за шипами. Зібраний стрижневий ящик встановлюється на спеціальну підкладку, на якій кріпиться арматура майбутнього стрижня.Рис. 3-6). Набивання стрижня проводиться у вертикальному положенні за допомогою спеціальної набійки, порожнистої всередині. Арматура стрижня також є газовентиляційним ходом, т.к. вона порожниста і в її стінках є отвори, через які відбувається видалення газу зі стрижня у його знакові частини.

СУШЕННЯ СТЕРЖНІЙ

Сушіння стрижнів необхідна для підвищення їх міцності, газопроникності та зменшення газотворної здатності. Сушіння є більш тривалою операцією порівняно з операцією виготовлення стрижня. Тривалість операції сушіння залежить від необхідної температури, маси стрижня та інших факторів. Тривалість сушіння може досягати кількох годин.
Процеси, що відбуваються при сушінні, а також температура сушіння залежать від типу сполучних. При сушінні стрижнів, виготовлених із застосуванням сульфітної барди, відбувається випаровування води, утворюється смола, яка має зміцнюючі властивості. Температура сушіння цих сумішей становить 165-190°С[27].

Курсова - 3. Технологічний процес ручного формування

Рис.3-6. Схема набивання стрижневого ящика

© Реферат плюс



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *